Релігія крито-мікеноької культури Наше дослідження історії релігії переноситься до Європи. Саме тут відбувся розвиток цивілізації, яка була безпосереднім предком сучасної Європи і безпосереднім грунтом розквіту християнств – релігії, яка наклала найбільший відбиток на історію
Наступний етап в історії Стародавньої Греції дістав назву архаїчного. Він тривав з VIII по VI ст. до н. е. У цей період стародавні греки колонізують північне узбережжя Егейського моря, узбережжя Чорного моря, південь Апеннінського
Міфологія стародавньої Греції була одним з найяскравіших явищ, що відбились на всій світовій цивілізації. Вона з’явилася уже в первісному світогляді давньогрецьких племен ще в період матріархату. Міфологія відразу увібрала в себе анімістичні і фетишистські
Антропоморфне уявлення греків про своїх богів неминуче спричинило відповідне ставлення до них – у їхніх очах боги були зрозумілі і близькі людиноподібні істоти і бажали того самого, що, й люди. Жертву богові грек приносив
Антропоморфне уявлення греків про своїх богів неминуче спричинило відповідне ставлення до них – у їхніх очах боги були зрозумілі і близькі людиноподібні істоти і бажали того самого, що, й люди. Жертву богові грек приносив
Сам по собі азійський похід Александра мав певне значення для розвитку світової цивілізації. Разом з військом у нові країни йшли філософи, історики, природознавці, жерці. Завойовані культури не знищувалися. Александр не заперечував релігії завойованих країн,
Сам по собі азійський похід Александра мав певне значення для розвитку світової цивілізації. Разом з військом у нові країни йшли філософи, історики, природознавці, жерці. Завойовані культури не знищувалися. Александр не заперечував релігії завойованих країн,
За царським періодом в історії Стародавнього Риму настав період республіки, який тривав з кінця 6 до 30 р. до н. е. Майже п’ятсот років тривав процес піднесення могутньої держави і продуктивної цивілізації. Політична історія
З 27 р. до н. е. починається період існування Римської імперії. Після вбивства в 44 р. до н. е. Юлія Цезаря через деякий час до такої ж необмеженої влади прийшов його спадкоємець Октавіан (63
Час і місце виникнення християнства Почнемо вивчення християнства з розгляду проблеми його походження. Проблеми – тому що це питання було піддане значній фальсифікації збоку різних ідеологів; його тлумачення і нині становить предмет наукових суперечок.
Час і місце виникнення християнства Почнемо вивчення християнства з розгляду проблеми його походження. Проблеми – тому що це питання було піддане значній фальсифікації збоку різних ідеологів; його тлумачення і нині становить предмет наукових суперечок.
З 27 р. до н. е. в історії Стародавнього Риму почався п’ятисотрічний період Римської імперії. Перша його частина, до 193 р. н. е. – це період її піднесення, так званий принципат. Влада тоді належала
В Іудеї в цей час продовжується інтенсивне релігійне життя, утворюються нові релігійно-політичні течії. Навколо Єрусалимського храму групуються саддукеї з іудейської знаті. Вони займали жрецькі, військові та адміністративні посади, дотримуючись консервативної лінії в релігії і
Ідейна підготовка християнства була здійснена греко-римською філософією. До філософських попередників християнства належить Філон Александрійський (25 р. до н. е. – бл. 50 р. н. е.). Він об’єднав реалізм Платона з монотеїзмом іудаїзму. За Філоном,
Ідейна підготовка християнства була здійснена греко-римською філософією. До філософських попередників християнства належить Філон Александрійський (25 р. до н. е. – бл. 50 р. н. е.). Він об’єднав реалізм Платона з монотеїзмом іудаїзму. За Філоном,
Міфологічна концепція, засновниками якої вважають французів К. Вольнея (1757-1820) та Ф. Дюпюї (1742-1809), виходить з того, що образ Христа створено штучно на підставі східних астральних (особливо сонячних), а також стародавніх землеробських культів умираючих і
Міфологічна концепція, засновниками якої вважають французів К. Вольнея (1757-1820) та Ф. Дюпюї (1742-1809), виходить з того, що образ Христа створено штучно на підставі східних астральних (особливо сонячних), а також стародавніх землеробських культів умираючих і
Батьки Ісуса – Йосиф та Марія жили в Галілеї, у північній частині Палестини, у невеличкому місті Назарет. Народився ж Ісус в Іудеї, у Віфлеємі, місті, яке розташовано на південь від Єрусалима, куди Йосиф із
Отже, учні Ісуса, виконуючи його волю, залишили Єрусалим і вдалися до проповідництва. Але переважна роль у поширенні християнства належана не першим учням Христа, а його послідовникам у кінці І ст. У “Діях святих апостолів”
Головною ідеєю первісного християнства, яким воно вийшло з уст Христа, було екзальтоване чекання видатних історичних подій, які змінять долю людства і покладуть початок новому світу. Ці події матимуть есхатологічний характер: настане кінець світу, відбудеться
Ми вже знаємо, що християнство виникло в іудейських общинах. Від іудаїзму християнство запозичило його головний релігійний документ – Біблію, дещо переглянувши та доповнивши її. Християнство висунуло ряд нових принципів (без чого воно не стало
Центральним твором Нового Завіту є Євангелія (грец. – “блага вість”), в яких викладена біографія і вчення Ісуса Христа, історія його мандрувань і страждань. Християнська традиція вважає авторами Євангелій учнів Христа – Матвія й Івана
За Євангеліями упорядники Нового Завіту розмістили Дії апостолів, яких в Ісуса було дванадцять. Після його смерті, коли почалося поширення християнства серед інших народів, апостолів стало сімдесят. У цьому ж творі йдеться про діяльність апостола
За Євангеліями упорядники Нового Завіту розмістили Дії апостолів, яких в Ісуса було дванадцять. Після його смерті, коли почалося поширення християнства серед інших народів, апостолів стало сімдесят. У цьому ж творі йдеться про діяльність апостола
Створення й становлення нової релігії відбувалися в специфічних релігійних організаціях – общинах первісних християн, які пізніше злилися в християнську церкву. З християнського погляду християнська церква є божественним “встановленням самого Ісуса Христа, який доручив владу
Появу християнства в Римі пов’язують із проповідницькою діяльністю апостола Павла. Але це ще нічого не говорить ні про перемогу, ні про визнання християнства. У той час до всесвітньої столиці збігалися всі струмки людської думки,
Імперський Рим поступово став ставитися до християнства вороже. Насамперед потрібно було з’ясовувати відношення між християнством і державою. Але з’ясування відносин між християнською церквою (точніше – церквами) і державою дещо гальмувалося через ряд обставин. Серед
Внутрішнім ворогом християнства була його невпорядкованість, суперечливість окремих положень, недосконалість. Усе це треба було усунути в ході його утвердження. В утвердженні християнства чималу роль відіграла група богословів II-III ст., які вже після написання Нового
Суттєвий зміст християнського віровчення вичерпно сформулював сам Ісус Христос. Його речення, думки, погляди, проповіді, промови, притчі, переказані його учнями в Новому Завіті, хоч і в несистематичному (а іноді – і в суперечливому) вигляді, дають
Початок історії християнства позначився активним розвитком богословської думки. Розвиваючи загальні риси віровчення, накреслені Ісусом Христом, богослови мусили відповісти на численні питання, які неодмінно виникали в зв’язку з поглибленням розуміння догматів, уточнення їх змісту. Висловлювалися
Початок історії християнства позначився активним розвитком богословської думки. Розвиваючи загальні риси віровчення, накреслені Ісусом Христом, богослови мусили відповісти на численні питання, які неодмінно виникали в зв’язку з поглибленням розуміння догматів, уточнення їх змісту. Висловлювалися
У стійкій і впертій опозиції в християнстві в часи його становлення перебував гностицизм (від грец. “пізнавальний”, “той, хто пізнає”), який намагався поєднувати ідеї раннього християнства з ідеями релігій Стародавнього Сходу та античної філософії. Гностичні
Антитринітаризм – течія в християнському богослов’ї, яка поглиблено трактує, божества монотеїстичного християнства. Це була опозиція пануючій пауліністичній течії, яка виникла, на думку церковних істориків, із невміння зрозуміти сутність єдинобожжя, мало не з неосвіченості, неуцтва
Антитринітаризм – течія в християнському богослов’ї, яка поглиблено трактує, божества монотеїстичного християнства. Це була опозиція пануючій пауліністичній течії, яка виникла, на думку церковних істориків, із невміння зрозуміти сутність єдинобожжя, мало не з неосвіченості, неуцтва
Антитринітаризм – течія в християнському богослов’ї, яка поглиблено трактує, божества монотеїстичного християнства. Це була опозиція пануючій пауліністичній течії, яка виникла, на думку церковних істориків, із невміння зрозуміти сутність єдинобожжя, мало не з неосвіченості, неуцтва
Вже в новозавітних текстах висловлено основні положення христологічного вчення, згідно з яким Христос є Боголюдиною, що одночасно має людську і божественну природу, що він є Логос (Слово), яке з’єднує людей з Богом. До цього
Вже в новозавітних текстах висловлено основні положення христологічного вчення, згідно з яким Христос є Боголюдиною, що одночасно має людську і божественну природу, що він є Логос (Слово), яке з’єднує людей з Богом. До цього
У розпорядженні християнства, яке народжувалося, був добре розроблений і усталений іудейський культ. Первісні християни, як і всі іудеї, ходили до Єрусалимського храму, святкували іудейські свята, дотримувалися іудейських постів. Але вже відразу була заперечена іудейська
Християнське віровчення вважає, спілкування з Богом і святими надприродним процесом, таїнством, недоступним раціональному розумінню. Первісні християни знали лише два таїнства: хрещення і причастя, вони вже існували в кінці І – у II ст. і
У пауліністський період формування християнства активно розробляється християнська святковість. Насамперед встановлюється святкування неділі, що необхідно для протиставлення іудейській суботі. Неділя оголошена святом як початок днів Божого творіння. Кожний день у християнському календарі присвячений певним
У пауліністський період формування християнства активно розробляється християнська святковість. Насамперед встановлюється святкування неділі, що необхідно для протиставлення іудейській суботі. Неділя оголошена святом як початок днів Божого творіння. Кожний день у християнському календарі присвячений певним
В останні десятиріччя III ст. виникає і починає активно розвиватись інститут чернецтва. Раннє християнство утримувалось від активного аскетизму. Євангелія змальовують Ісуса життєлюбною людиною, яка аж ніяк не уникала товариства. У подальшому в християнстві складається
В останні десятиріччя III ст. виникає і починає активно розвиватись інститут чернецтва. Раннє християнство утримувалось від активного аскетизму. Євангелія змальовують Ісуса життєлюбною людиною, яка аж ніяк не уникала товариства. У подальшому в християнстві складається
Складіть карту поширення християнства напередодні першого Нікейського собору. Складена карта може бути зарахована як курсова робота. А. Доніні також повідомляє про кількість єпископських кафедр: на сході імперії – від 800 до 900, на заході
Після Константина відносини християнської церкви з імператорською владою розвивалися в позитивному для нього напрямі. Тепер уже християнство в своїй боротьбі з язичництвом спиралось на державу. Едикти 341, 346 і 456 рр. забороняли язичницькі релігійні
Після Константина відносини християнської церкви з імператорською владою розвивалися в позитивному для нього напрямі. Тепер уже християнство в своїй боротьбі з язичництвом спиралось на державу. Едикти 341, 346 і 456 рр. забороняли язичницькі релігійні
У IV ст. виникла нова єресь – несторіанство. Цього разу на чолі єретичного руху став високий, церковний діяч, Константинопольський єпископ Несторій (пом. 450). Він учив, що Ісус – це людина, яка лише зовні має
У IV ст. виникла нова єресь – несторіанство. Цього разу на чолі єретичного руху став високий, церковний діяч, Константинопольський єпископ Несторій (пом. 450). Він учив, що Ісус – це людина, яка лише зовні має
У IV ст. виникла нова єресь – несторіанство. Цього разу на чолі єретичного руху став високий, церковний діяч, Константинопольський єпископ Несторій (пом. 450). Він учив, що Ісус – це людина, яка лише зовні має
Ще від свого зародження християнство не було ідеологічно та організаційно монолітним. Певні культові особливості в різних общинах були зумовлені передусім їхнім дохристиянськими традиціями. І все-таки тривалий час воно зберігало цілісність завдяки тому, що існувало