Історія релігій – Лубський В. І. – Виникнення зороастризму
Виникнення зороастризму
Іранське нагір’я – це обширні степові простори, бідні на воду і рослинність, обмежені горами, біля яких і виникали життєві центри племен, що з III тис. до н. е. переходили до осілого землеробства і скотарства.
На початку II тис. до н. е. на цю територію проникають індоіранці, арії. Звідси потім пішла назва цієї країни Іран – “країна аріїв”.
Є припущення, що предками індоіранських племен були протоіндоіранці, народ, який жив у IV тис. до н. е. десь у південноукраїнських степах і на схід від Волги. На початку III, а може, і на початку II тис. до н. е. вони розділилися на два різномовних народи: індоарійців і протоіранців. Перші відійшли на північ Індії і далі, а другі зайняли територію теперішнього північно-східного Ірану.
Існує інше припущення. Вважають, що прабатьківщиною іранських племен є територія теперішньої Середньої Азії. Розподіл індоіранської спільності на індійську та іранську відбувся на початку II тис. до н. е., коли пройшла перша хвиля індійської міграції через Афганістан і на початку І тис. до н. е., коли хвиля міграції була скерована на Афганістан та Іран.
У І тис. до н. е. там утвердились мідійські та еломітські племена, перші – на півночі, другі – на півдні. У IX-VIII ст. до н. е. вони утворюють велику кількість міст-держав. Тривалий час цей народ був під владою Ассирії.
На початку VII ст. до н. е. на цій території виникає держава Мідія. Вона швидко зміцнюється, навіть разом з Вавилонією в 616-605 рр. до н. е. руйнує Ассирію. Мідія стає світовою державою.
У 550 р. до н. е. Мідія втрачає свої позиції, зазнавши поразки у війні з підлеглим їй царством Персидою. Влада в країні стала належати перській династії Ахеменідів. Країна стала називатись Персією. У 558 р. до н. е. в Персії почав царювати Кір II (558-530 рр. до н. е.). Він остаточно об’єднав усі перські племена, повністю звільнився від мідійського панування. Потім Кір II захопив Мідію (550-549 рр. до н. е.), Лідію (546 р. до н. е.), вийшов до Егейського моря, підкорив значну частину Середньої Азії (545-539 рр. до н. е.), завоював Вавилонію (539 р. до н. е.). Своє вторгнення до Вавилонії Кір II пояснив тим, що її цар Набонід виявив неповагу до богів своєї країни. Після завоювання Кір II сам приніс жертви богу Мардуку і заявив, що він отримав царство від нього. Незабаром під владу персів перейшло все східне Середземномор’я (Сирія, Фінікія, Палестина). У 530 р. до н. е. Кір II загинув під час походу в Середню Азію, владу успадкував його син Камбіс (530-522 рр. до н. е.). У 525 р. до н. е. він завоював Єгипет. Камбіс, як і його батько, теж визнав чужих богів, вклонявся єгипетським богам, оголосив себе фараоном і коронувався за єгипетськими звичаями з участю єгипетських жерців. Після невдалого походу до Ефіопії помер у 522 р. до н. е. на шляху до Персії при досить загадкових обставинах.
З 522 р. до н. е. царем став Дарій І (522-486 рр. до н. е.), який поширив владу Персії на Фракію і Македонію, на значну частину Північної Індії, але зазнав поразки від скіфів.
Так поступово в VI ст. до н. е. Персія стає світового державою.
Усе правління династії Ахеменідів було періодом постійних війн проти повстань підкорених народів. Дарій І вів наполегливу роботу по внутрішньому впорядкуванню держави. Він створив єдину систему управління імперією, поділивши її на сатрапії із загарбаних країн. У них зберігалися місцеві закони, релігія і культура. У державі Ахеменідів, в умовах релігійної строкатості, існувала досить широка віротерпимість.
Після завоювання нових територій і народів перські царі зберігали традиційні релігії, приносили місцевим богам жертви, брали участь у релігійних церемоніях місцевих храмів, підтримували місцеве жрецтво. Отже, перська держава була країною з різними релігіями, на які покладалося завдання служити єдиному цареві. Це було незручно ї неефективно. Назрівала потреба в єдиній релігії і в єдиному богові.
Ще за часів Дарія І почалися греко-перські війни, які тривали з 500 до 449 рр. до н. е. Вони значно послабили державу Ахеменідів, і в 330 р. до н. е. її завоював Александр Македонський.
Але повернемося до часів розквіту цієї держави.
Потребу в єдиній релігії, як виявилося, задовольнити було не так уже й важко.
Отже, була потреба в єдиній релігії, яка об’єднувала б цю клаптикову світову державу. Така релігія потрібна була і для обгрунтування династичних прав тих членів династії, які добиралися до престолу. Справа в тому, що коли Дарій став царем, його батько і дід ще були живі, тож права на престол у нього були досить умовні. Його сип Ксеркс, у свою чергу, мав династичні проблеми. Він став царем, незважаючи на те, що жив його старший брат Артобазан, який був сином Дарія від першої дружини. Ці обставини призвели до жорстокої боротьби за владу, і в цій боротьбі і Дарій, і Ксеркс мали спиратися на релігію. Це теж стимулювало релігійні пошуки.
Походження зороастризму становить предмет тривалих наукових суперечок. Одні вчені вважать, що зороастризм виник спочатку на заході Ірану, в Мідії, і звідти поширився на схід. Це – мідійська концепція походження зороастризму. Інші твердять, що зороастризм виник на сході Ірану, в Бактрії (тепер – Середня Азія). Звідти він поширився на захід, аж до Мідії, де його підтримали жерці з племені магів. Остання точка зору переважає в сучасному сходознавстві.
Так чи інакше, але вже в VІІ-VІ ст. до н. е. у стародавньому Ірані виникло релігійне вчення, яке зв’язують з ім’ям мислителя Заратуштри, який начебто одержав це вчення шляхом одкровення. Ця релігія дістала назву зороастризму.
Цю релігію ще називають маздеїзмом – від імені верховного Ахура-Мазди, або ж релігією Авести – від назви її священної книги; прибічників її часто звуть вогнепоклонниками – за підкреслено важливе значення культу вогню. Зороастризм – перша з релігій одкровення, тобто релігій, учення яких одержано пророком від єдиного, неповторного Бога. За нею йдуть іудаїзм, християнство та іслам.
Зороастризм виникає в умовах жорстокої боротьби племен східного Ірану за традиційну племінну демократію, яку не визнавав ахаменідський захід. Саме тоді у вченні Заратуштри були сформульовані певні демократичні мотиви, а сам зороастризм був ідейною основою значних народних рухів.
Зороастризм мав ідеологічно обгрунтувати перехід до землеробства й осілого тваринництва політичним об’єднанням у стабільну державу з міцною владою. Для цього потрібен був якщо не цілковитий монотеїзм, то хоч би стала тенденція до нього.
Зороастризм спочатку рішуче заперечував усі культи всіх народів, стверджуючи лише культ Ахура-Мазди. Але вій не міг не увібрати в себе попередню культову традицію. Поступово дозороастрійські божества індоіранських племен знаходять собі місце в зороастрійському культі, дозороастрійська культова творчість вливається в зороастрійські культові тексти.
Якщо виникнення зороастризму має відчутні “білі плями”, то його становлення як державної релігії за часів Дарія і Ксеркса більш-менш зрозуміле.
Аналізуючи напис, що зберігся на двох кам’яних таблицях – “Антидевівський напис Ксеркса”, В. В. Струве висунув припущення, що Ксеркс здійснив релігійну реформу, усунувши культи місцевих племінних богів-девів і запровадив зороастризм, визнавши єдиним богом Ахура-Мазду. Але це ще не було торжеством зороастризму, бо Дарій і Ксеркс боролися з культом старих богів-девів, але, водночас підтримували жертовні ритуали магів, зблизили їх з новим культом Авести. Проте вони ще не були цілковитими зороастрійцям. їх не згадує Авеста, бо редактори Авести, мабуть, відкидали намагання і Дарія, і Ксеркса самим стати посередниками між Ахура-Маздою і людством замість Заратуштри. В епоху Ахеменідів на сході Ірану Заратуштра був ще невідомий, релігія Ахеменідів ще не була зороастризмом. В. В. Струве вважає, що релігія ахеменідів і релігія Зороастра мали лише спільне джерело.
Інший історик стародавнього Ірану, М. А. Дандамаєв, вважає, що в ахеменідському Ірані існували три релігії: перського народу, ахеменідських царів і магів. Першою був комплекс дозороастрійських релігійних уявлень племінного характеру, друга і третя – різними варіантами зороастризму, причому зороастризм магів був більш послідовним. Якщо ахеменідські царі ховали своїх мерців звичайним способом, то маги виставляли трупи на поїдання тваринами і птахами. Заратуштра ще не згадується в ахеменідських написах. Тим не менше вже за Дарія І зороастризм стає державною релігією Ахеменідів.
Дарій І в “Бехістунському надписі” неодноразово, майже в кожному абзаці, згадує, що він одержав своє царювання і свої перемоги від Ахура-Мазди.
Втім ще й досі існує сумнів: чи були перші Ахеменіди (Кір, Дарій, Ксеркс) зороастрійцями чи ні? Мабуть, вони були активними провідниками в синтезі культур Ірану і Середньої Азії. Про це, зокрема, свідчить младоавестійський календар, у якому назви місяців і днів утворені з імен богів і персонажів зороастрійського пантеону і в якому використані досягнення єгипетської культури в галузі обчислення часу.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)