Історія релігії в Україні – Колодний А. М. – Соціально-політичні й духовно-моральні передумови виникнення та поширення баптизму в Україні
Під впливом розвитку капіталістичних відносин селяни все більше й більше втрачали патріархальні устої в господарстві, побуті, втягуючись у товарно-грошові відносини. Відбувався активний процес “розселянювання”, тобто розшарування селянства на бідняків і батраків, з одного боку, і заможну його частину, з іншого. Велика частина заможного селянства перетворювалася на торгову буржуазію. Коли в другій половині XIX ст. концентрація землі в руках поміщиків досягла величезних розмірів, то масову і разом з тим політично помірковану боротьбу проти них очолили найбільш заможні селяни. Вони були настроєні проти поміщиків як головні орендарі їхніх земель й основні конкуренти в хлібній торгівлі. Зрозуміло, що в зниженні орендних цін і відчуженні поміщицьких земель були зацікавлені також середняки з бідняками. Саме в цьому середовищі, де активно утверджувалися капіталістичні відносини, відбувалося бурхливе зростання протестантизму, зокрема баптизму та євангелізму.
Слід вказати й на ідеологічні передумови виникнення баптизму в Україні. Завдяки саме віровченню протестантизму селяни мали можливість прилучитися до цілісної радикальної, хоча й релігійної ідеології, яка виходила далеко за межі ортодоксального православ’я, бо в своїй основі несла в собі зерно соціального і духовного протесту. Це і спрощена “дешева” церква (без розгалуженої і складної системи обрядодій та інших релігійних церемоній), і більш-менш (порівняно з православ’ям та католицизмом) демократичний характер внутрішньообщинних відносин. І не випадково на першому етапі свого розвитку протестантські течії в Україні зарекомендували себе своєрідною формою демократичного руху.
До причин, що відіграли важливу роль у поширенні баптизму-євангелізму, слід віднести цілий комплекс факторів духовного порядку. Характеризуючи моральний стан народу в дореформений та пореформений періоди (реформа 1861 р.), навіть самі православні автори, котрі досліджували це явище з метою перешкодити його поширенню, майже одностайні в тому, що внутрішнє життя православних парафіян дійшло до занепаду. Релігійні приписи та обрядові дії виконувалися формально, далеким від моральної досконалості було православне духовенство. Позначилося й проведення богослужіння в православних храмах церковно-слов’янською мовою, майже незрозумілою для парафіян. Деградація в духовній сфері суспільства досягла крайніх меж. “Моральна розпуста, – писав один православний автор, – голосно заявляла і заявляє про себе не лише в сімейному і побутовому житті простолюду, але і в органах його суспільного управління. За повідомленням благочинного Київської єпархії, в окрузі якого розміщені села Косяківка та Чаплинка, в 1875 році на 107 законнонароджених дітей виявилося 40 незаконнонароджених”. Далі він цитує один документ: “Пияцтво серед чаплинців до того було розвинуте, що тих, хто не відвідував корчми, не вважали і за господарів; пияцтву віддавалися не тільки чоловіки, але й жінки і обох статей підлітки”.
Небачених розмірів на той час набув і національний гніт українського народу російським царизмом. Незабаром, у кінці XVIII ст., царизм знищив рештки української автономії (Запорозька Січ). Рідну мову остаточно заборонили в 1863 р. горезвісним указом міністра внутрішніх справ Валуєва: “Никакого малороссийского языка не было, нет и быть не может”. Процес русифікації ще більше посилився. Український народ позбавлявся права на освіту, свою культуру. Іван Огієнко повідомляє, що з 1768 до 1875 року, тобто за трохи більше ніж сто років, в Україні шкіл зменшилося втроє, тоді як чисельність населення зросла вдесятеро. Українська земля заніміла в кайданах кріпацтва.
Тож невипадково серед української інтелігенції набули поширення всілякі раціоналістичні та скептичні ідеї. Середина XIX ст. – це також початок активного поширення просвітницьких ідей (Кирило-Мефодіївське братство тощо). Таким чином, звернення до баптизму стало своєрідним протестом проти духовного гніту з боку офіційної православної церкви та існуючих соціальних порядків, оскільки нова віра з її проповіддю загального братерства й рівності, есхатологічним самозаспокоєнням легко сприймалася масами. Отже, можна зробити висновок: протестантизм в Україні не “чужорідне” віровчення, занесене із Заходу (хоча й іноземного фактору недооцінювати не можна), а цілком самобутній процес, закономірний підсумок богошукання простого народу.
Як відомо, баптизм виник за рубежем. Перша баптистська громада утвердилася в Англії в 1609 р., а в 1639 р. – в Америці. Уже перші послідовники нового вчення заявили, що вони хрестять дорослих шляхом занурення їх у воду (від грецьк. baptizo – занурюю у воду, хрещу водою), і таким чином не визнають християнського хрещення немовлят. Згідно з вченням баптизму кожен віруючий володіє даром містичного єднання з Христом і в такий спосіб може поширювати віровчення нарівні, з пресвітерами, проповідниками (принцип загального священства). Кожна баптистська громада є незалежною організацією віруючих, яка управляється самостійно (принцип автономії громад). Догматика баптизму грунтується на Біблії, котра вважається єдиним керівництвом для віруючих як у питаннях віри, так і в суспільному й сімейному житті.
Баптизм швидко поширився в Америці, в країнах Західної Європи, проник в Азію. У 60-х роках XIX ст. одним з районів поширення баптизму і став південь України. Майже одночасно з баптистами тут з’явилися і євангельські християни. В 1905 р. проходив Перший всесвітній конгрес баптистів (у ньому брала участь делегація баптистів Росії) і було створено Всесвітній Союз баптистів.
Серед баптистів існує дві основні течії, котрі виникли ще в першій половині XVII ст.: “загальні (генеральні) баптисти” і “осібні (партикулярні) баптисти”. Згідно із вченням “загальних баптистів” (вони ще названі “баптистами свободної волі”) Бог визначив спасіння всім, хто увірував у спокутну місію Христа, яка приваблює свободою волі людини. “Осібні баптисти”, котрі засвоїли вчення Кельвіна про боже приречення, вчили, що бог з самого початку визначив одних людей, обраних до спасіння, а решту до загибелі. З часом концепції “осібних баптистів” завоювали основну масу послідовників цієї течії протестантизму.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)