Історія політичних та економічних вчень – Любохинець Л. С. – 5.5. А. Сміт та його місце в історії економічної науки
Видатним економістом, який започаткував системний виклад політичної економії, був Адам Сміт (1723-1790). Він народився у Шотландії, навчався у Глазговському і Оксфордському університетах, був професором університетів Едінбурга і Глазго.
Його праця “Дослідження про природу та причини багатства народів” (1776) здобула світової слави. А. Сміт створює трудову теорію вартості, за якою вартість визначає як витрати праці на виробництво товару, що в середньому необхідні для даного етапу виробництва. Вводить поняття “економічна людина” і досліджує природу її поведінки та взаємовідносин у суспільстві. Економічною людиною він називає підприємця, який переслідуючи свої власні корисні цілі змушений надавати послуги іншим людям своєю працею, або продуктами праці. “Невидима рука” Сміта є ніщо інше, як стихійні об’єктивні економічні закони, які діють незалежно від волі і бажань людей. Заслуговує уваги також теорія “природного порядку” А. Сміта. Під “природним порядком” він розумів, з одного боку, теоретичну модель ринкової економіки, яка грунтується на принципах економічної свободи (вільної конкуренції), з іншого, це поняття він розглядав як економічну політику на основі свободи дій підприємців і невтручання держави в економічне життя. Розрізняє природну ціну товару, під якою розуміє грошовий вираз вартості, та ринкову, яка може значно відхилятися від природної. Доходи А. Сміт пов’язує з “природною ціною” праці, під якою розумів вартість необхідних засобів існування робітника і членів його сім’ї. На його думку, ціна всякого продукту складається з трьох частин, кожна з яких є чиїмось доходом. Доходи за А. Смітом – це зарплата, прибуток та земельна рента. Заробітна плата – це дохід найманих робітників, земельна рента – це дохід землевласників, прибуток – це дохід капіталістів-підприємців.
Заслугою А. Сміта є створення також теорії капіталу, теорії відтворення, теорія абсолютних переваг у зовнішній торгівлі, а також вчення про розподіл праці – від простих операцій до професій, а згодом до класів, а ще згодом до розподілу всієї країни на місто і село.
А. Сміт створив теорію капіталу, cyть якого він трактував з двох сторін: як вартість, що приносить прибуток, і як запаси засобів виробництва, які необхідні для продовження процесу виробництва. Поділив капітал на основний і оборотний. Досліджує міжнародну торгівлю і створює теорію абсолютних переваг у зовнішній торгівлі (табл.5.4).
Таблиця 5.4. ОСНОВНІ ЕКОНОМІЧНІ ВЧЕННЯ А. СМІТА
Теорія вартості | Визначаючи суть вартості А. Сміт користується терміном “цінність”. Цінність у нього має подвійне значення: корисність і можливість придбання інших предметів. Вартість має троїсте визначення в роботах А. Сміта – вартість як: – затрати праці на виробництво товару; – кількістю праці, на яку можна придбати даний товар; – доходи (заробітною платою, прибутком, рентою) |
Теорія капіталу | А. Сміт визначає капітал головною рушійною силою економічного прогресу, і визначає його як: – запаси, що призначені для подальшого виробництва; – вартість, що приносить прибуток завдяки експлуатації найманої праці; – уводить до наукового обігу терміни “основний” та “обіговий” капітал; – нагромадження капіталу – джерело збагачення нації |
Теорія грошей | Гроші – це особливий товар, який є всезагальним засобом обміну. Перевага надавалась паперовим грошам. Заробітна плата – продукт праці, природна винагорода за неї. За умов капіталізму, робітник отримує лише частину цінності, яку він виробляє, іншу частину отримує капіталіст. Сміт визначає “нормальний” рівень заробітної плати кількістю засобів існування і членів його сім’ї. Прибуток – це різниця між заново створеною вартістю і заробітною платою, результат неоплаченої праці. Рента – плата за користування землею. Причина її існування – приватна власність на землю, відрахування від праці робітника і природна винагорода за користування землею |
Вчення про Розподіл Праці | Вирішальним фактором зростання багатства й “загального добробуту” є поділ праці, який зумовлює співпрацю усіх для задоволення потреб кожної окремої людини. Зростання продуктивності праці внаслідок її поділу зумовлює: економію часу; вдосконалення навиків робітників; винаходом і застосуванням механізмів, які полегшують працю |
Економічна Політика Держави | А. Сміт визначив принцип повного невтручання держави в економіку країни – laissez faire. Він виступав за вільну торгівлю між країнами і показав взаємовигідність міжнародної торгівлі. Виділив 4 правила оподаткування: пропорційність, мінімальність, визначеність, сприятливість для платника |
Заслуговує уваги і теорія соціально-економічного устрою суспільства, у якій А. Сміт доводить, що кожна людина намагається, перш за все, реалізувати свій егоїстичний інтерес – покращити своє матеріальне становище, але так чи інакше, людина прямує до цілі, яка не входила у її наміри – створює корисні блага для всього суспільства.
А. Сміт використовує подвійну методологію: виділяє закономірності, корінні та визначальні процеси в економіці, не бере до уваги випадкові, поверхневі явища (езотеричний метод) І одночасно використовує каталогізацію та зведення до систематизуючого визначення явищ у тому вигляді, в якому вони проявляються в реальній дійсності (екзотеричний метод). Центральне місце в методології А. Сміта займає концепція економічного лібералізму, в основу якої покладена ідея природного порядку.
Концепція економічного лібералізму включає:
O збіг інтересів окремих людей і суспільства;
O виділення “економічної людини”, яка наділена егоїзмом і прагне до нагромадження багатства;
O основою дії економічних законів є вільна конкуренція;
O гонитва за прибутком і вільна торгівля оцінюється як діяльність “вигідна” всьому суспільству;
O дія механізму “невидимої руки” на ринку, тобто дія стихійних об’єктивних економічних законів, за допомогою яких вільна конкуренція управляє діями людей через їх інтереси.