Історія грошей і банківництва – Скоморович І. Г. – 4.2. Грошове господарство Боспорського царства
Боспорську державу було утворено на початку V ст. до н. е. Це був союз міст Східного Криму та Північного Кавказу. Згодом вона перетворилася на найбільше державне утворення в Північному Причорномор’ї з центром держави у Пантікапеї. Заснований мілет-цями у VI ст. до н. е. в межах нинішнього м. Керч, він одним із перших в Європі почав емісію власних грошей.
Дослідники вважають, що, ймовірно, перші монети в Пантікапеї було відкарбовано близько 530 р. до н. е. На них з одного боку було зображено голову лева, що свідчить про вплив Мілета, а з іншого – втиснутий квадрат, переділений на чотири менші. Вони вироблялися зі срібла за егінською монетною системою і відповідали геміобо-лам, тріоболам, тетроболам і драхмам. Окрім них, зі срібла карбувалися тетартеморії – найдрібніші монети, що важили 0,34-0,45 г і містили зображення мурашки.
Близько 490 р. до н. е. Пантікапей перейшов на перську монетну систему (норма драхми – 5,45 г), а з 480 р. до н. е. почався період утворення Боспорської держави. Однією з версій об’єднання є релігійний мотив. Доказом цьому може бути той факт, що якраз тоді до влади в Пантікапеї доступилися представники династії Археанактидів, які були жерцями найпопулярнішого серед колоністів культу бога Аполлона Лікаря. Тому від 480 р. по 438 р. до н. е. в місті спостерігалося паралельне храмове та полісне карбування.
На монетах, що випускалися храмом Аполлона, містяться подібні зображення, але вони доповнені літерами А-П-О-А на реверсі. Міське карбування можна було розпізнати за написом П-А. На монетах обох емітентів з’явилася восьмикутна зірка та ускладнилося зображення голови лева і переділеного квадрата. Геміоболи і тетартеморії також містили літери П-А й чотирикутні зірки.
У 438 р. до н. е. в Пантікапеї до влади доступився Спарток І, започаткувавши династію Спартокідів. Відтоді припинився випуск грошей храмом Аполлона, що свідчило про деяку ворожість представників двох династій. На міських монетах напис ускладнився до П-А-К
За правління Сатира І (433-389 рр. до н. е.) ця легенда розвинулася до П-А-N-ТІ. По десяти роках його перебування при владі відновилося карбування монет храмом Аполлона. Ще десять років знадобилося полісові та храмові, щоби змінити тип реверсу. На міських монетах у квадраті з’явилася голова барана, а напис АПОЛ на храмових монетах поступився місцем ПАNТІ. Аби зберегти деяку самобутність, храм карбував на аверсі своїх монет зображення голови Аполлона у вінку.
Саме тоді почали карбувати свої монети інші міста Українського Причорномор’я, що входили до складу Боспорської держави,- Німфей та Феодосія.
На зламі V – IV ст. до н. е. нівелювалася різниця між храмовим та полісним карбуванням Пантікапея. Єдиною відмінністю на монетах залишалася маленька шестикутна зірка на реверсі храмових монет, замість якої на полісних є зображення осетра. Крім того, вже не карбувалися тетартеморії.
Від 393 р. до н. е. сталися нові зміни у грошовому господарстві Боспорської держави: припинилося карбування монет храмом Аполлона, на єдиних срібних монетах того часу (діоболах) на аверсі з’явилося зображення голови бородатого сатира у вінку з листя плюща, яке ототожнюють із правителем. Тоді ж почалося карбування мінних монет із зображенням голови осетра.
Сатир І проводив активну завойовницьку політику, яка мала на меті обмеження автономії міст Боспорської держави. Це привело до припинення випуску ними власних грошей. У боротьбі за Феодосію у 389 р. до н. е. цей цар загинув. Справу батька продовжив Левкон І (389-349 рр. до н. е.). Початок його правління відобразився на пантікапейських монетах через зображення на реверсі лева на повен зріст зі збереженням попереднього аверсу (бородатого сатира).
Саме Левкон І завершив формування Боспорської держави, яка набула рис греко-варварського утвору. Це виражалося, передовсім, у титулах її володарів, які називали себе царями, що не було характерним для їхнього елліністичного походження.
IV ст. до н. е. стало періодом розквіту для Боспору. Він проводив жваву торгівлю (особливо зерном) із Грецією, розвивалася металообробка, активно велося будівництво. Економічний розквіт держави привів до започаткування регулярного випуску золотих монет, який розпочався з 380 р. до н. е. Це були драхми і дидрахми аттичної ваги і статери, що важили 9,1 г. На них зберігалися попередні зображення.
За існуючим на той час у Пантікапеї курсом золота і срібла (1:13Уз) тяжчі золоті монети можна прирівняти до кізикінів. За однією версією, таку рівність було встановлено для того, щоби боспорський статер міг вийти на зовнішній ринок. Інші дослідники вважають, що це було зроблено в інтересах місцевої торгівлі, щоби зменшити залежність від привізних кізикінів. Останні золоті статери карбувалися за часів правління царя Євмела (310-304 рр. до н. е.), який захопив престол у боротьбі зі своїми братами.
Крім золотих, у IV ст. до н. е. тривало карбування срібних та невеликої кількості мідних монет. На зламі IV-III ст. до н. е. Пантіка-пей перейшов на хіосько-родоську монетну систему (норма драхми – 3,9 г), а відношення між золотом і сріблом установилося на рівні 1:10, що відповідало грецькому. У той період уже спостерігався вивіз цих коштовних металів із Боспору, що згодом стало однією з причин грошової кризи у цій державі.
За часів Спартока III (304-284 рр. до н. е.) на монети повернулося зображення голови Аполлона. Цей факт дослідники пов’язують з можливим спільним фінансуванням їхнього випуску царем, як архонтом (головою міської громади), та відповідним храмом.
На початок правління наступного царя Перисада II (284-245 рр. до н. е.) припало надкарбування мідних монет, що мало на меті зменшити їхню вартість та привести її до реальної, а не кредитної. Але ці заходи вже не змогли зупинити грошової кризи в Боспорсько-му царстві, яка розгорілась у III ст. до н. е. її основними ознаками стало припинення випуску золотих і срібних монет, оскільки міжусобні війни та скорочення зовнішньої торгівлі з Афінами призвели до зменшення запасів коштовних металів. Тоді переважала емісія мідних монет, які постійно перекарбовувалися і надкарбовувалися.
У період кризи міське карбування частково фінансувалося храмом Аполлона, про що свідчить зображення цього бога на монетах. Ще одним способом виходу з кризи був випуск монет від імені царя Левкона II (240-220 рр. до н’. е.). Це були дихалки, тетрахалки та оболи, які містили зображення голови Геракла чи Афіни та різноманітної зброї (лук, палиця, щит, спис). Наприкінці III ст. до н. е. до монетного карбування долучився ще й храм Посейдона, який карбував оболи з його зображенням. Отож, кризу було подолано завдяки залученню додаткових джерел фінансування емісії грошей.
Наступний правитель Боспору архонт Гігіенонт (220-200 рр. до н. е.), окрім золотих, карбував ще й срібні монети, які містили його зображення. На золотих статерах цього володаря був тризубець, прикрашений дельфінами.
Протягом II ст. до н. е. всі боспорські царі карбували золоті статери і срібні драхми, дидрахми й тетрадрахми (за аттичною монетною системою). Цей факт, поряд із загальним покращенням економічної ситуації, сприяв стабілізації грошового господарства. Міське карбування того часу представлене срібними та мідними монетами. На початку другої половини II ст. до н. е. на срібних номіналах з’явився напис ПАNTІКАПАІТΩК. Крім міста, свої монети карбували храми Аполлона, Посейдона, Афіни та Діоніса.
Правління династії Спартокідів припинилося приблизно 108 р. до н. е. в результаті повстання Савмака. Воно було придушене військом, посланим понтійським царем Митридатом VI Євпатором, що спричинило входження Боспору до складу його царства. На початку його правління право монетного карбування мали не тільки Пантікапей, а й Фанагорія та Горгіппія (нинішня територія Росії). Але у 80-х рр. до н. е. вони були його позбавлені, що стало результатом придушення антимитридатського повстання. У 65-63 рр. до н. е. Митридат VI Євпатор провів у Пантікапеї емісію золотих статерів, які були покликані фінансувати майбутню війну з Римом.
Наступні понтійські царі карбували золоті й мідні монети. За часів правління наступника Митридата VI Євпатора Фарнака (63-47 рр. до н. е.) на золотих царських монетах почали проставляти роки понтійської чи боспорської ери.
Після загибелі Митридата VI Євпатора Рим значно розширив свій вплив на Боспор. Римляни втручалися в питання управління, намагалися перетворити причорноморську державу в захисний редут перед варварськими племенами, постачальника хліба та сировини. У боспорському карбуванні це проявлялося в появі на монетах портретів римських імператорів, тоді як місцеві правителі позначалися через монограми. Крім того, від кінця І ст. до н. е. Боспор повністю перейшов на римську монетну систему. Так, із міді карбувалися аси та його фракції, а золоті статери відповідали римським ауреусам. За імператора Нерона, який заборонив Боспорові випуск золотих монет, почалася емісія нових мідних номіналів: сестерціїв та дупондіїв.
За правління Митридата VIII (39-41 рр.) на золотих і мідних монетах з’явилися повне ім’я і титул царя (BA∑IΛЕ∑ МІΘРІΔАТОY, а на іншому боці далі містилося зображення римського імператора. Така ситуація змінилася за римського імператора Тита. Тоді в Бос-порі правив Рескупорид (69-92 рр.), який почав на своїх золотих і мідних монетах вміщувати на аверсі власний портрет, а зображення римського правителя переніс на реверс. Такий тип зберігся до кінця боспорського монетного карбування.
За правління Савромата II (175-211 рр.) почала значно погіршуватись якість золотих монет (вміст коштовного металу в деякі роки становив 33%), що стало індикатором фінансово-економічних труднощів Боспорського царства. Ці причини, а також потреба фінансування військових видатків царя, викликали також збільшення номінальної вартості мідних монет за збереження попереднього реального вмісту металу.
Золоті монети, якість яких поступово погіршувалася, з часом перетворилися на мідні, що зберігали тип статера. Наприкінці свого існування Боспорське царство ще намагалося відродити минулу славу: здійснювалася емісія золотих і срібних монет, дуже інтенсивно працювала карбівня. Але загальна криза античного світу, погіршення якості монет, внутрішня боротьба за престол призвели до припинення у 336-337 рр. монетного карбування. Боспор не зміг вистояти перед навалою варварських племен і потрапив під протекторат гунів, які спалювали навколишні городища й поселення. У кінці IV ст. він був приєднаний до Візантійської імперії.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)