Історія економічних вчень – Золотих І. Б. – 4. Концепція неокласичного синтезу
У СІНА на противагу кейнсіанству виступала Чиказька школа неолібералізму. Монетарні ідеї цієї школи зародилися в стінах Чиказького університету ще в 20-ті роки XX століття.
Однак провідне значення в неоліберальному русі американський неолібералізм одержав в 50-60-ті роки з появою публікацій М. Фрідмена (нар.1912 р.) – лауреата Нобелівської премії (1976 р.) Йому належить близько 250 робіт, у тому числі 27 книг. Головні роботи “Теорія функції споживання” (1957 р.), “Становлення грошової системи СІНА” (1963 р.) та ін.
М. Фрідмен і його сподвижники віддали перевагу стабільності грошової системи. Монетаристи рекомендують прагнути до нульової інфляції, яка забезпечується пропорційністю грошової маси й обсягами виробництва.
Таким чином, головна ідея монетаризму пов’язана зі словом “стабільність”, для здійснення якої монетаристи пропонують:
– обмежити втручання держави в економічні процеси за допомогою зменшення обсягів державних замовлень і закупівель, за рахунок скорочення інвестування збиткових і низькорентабельних підприємств тощо;
– зменшити державні витрати на соціальні потреби, тому що високі допомоги у зв’язку з безробіттям зменшують інтенсивність пошуку людьми нової роботи (вибір людей – одержувати допомогу або працювати не завжди на користь останнього й до того ж це призводить до збільшення державних витрат);
– створювати умови для розвитку бізнесу й підприємництва за рахунок скорочення оподаткування (ставка податку не повинна перевищувати 35-37%);
– жорстко контролювати темпи приросту грошової маси (не більш 3-5% на рік).
Монетарна концепція М. Фрідмена була застосована при президентові США Ніксоні в 1969-1970 р. Але найбільший успіх вона одержала при уряді Рейгана, тому що вона послабила інфляцію й зміцнила долар. Однак “рецепти” монетарної теорії не повинні розглядатися як універсальна схема.
У цілому неоліберальні ідеї державного регулювання економіки взяли гору над кейнсіанськими, починаючи з 70-х років, коли інфляція, дефіцит, безробіття стало постійним явищем для багатьох країн. Неоліберали звинувачували кейнсіанців у тому, що зросли масштаби державного сектора економіки, обмежилися умови для вільної конкуренції. Тому в 70-80-ті роки в багатьох розвинених капіталістичних країнах проводилася денаціоналізація (приватизація) багатьох галузей, що перебували раніше в сфері державної економіки. За останні роки завдяки цьому оздоровилася економіка Великобританії, Франції, Японії, Східної Німеччини, Чилі, Іспанії й інших країн.
4. Концепція неокласичного синтезу
От уже більш 200 років людство намагається зрозуміти як досягти повної зайнятості й постійного зростання реальних доходів населення без кризового економічного циклу. На жаль, безробіття й інфляція залишаються найактуальнішими проблемами для держав з ринковою економікою.
Поль-Ентоні Самуельсон (нар.1915 р.) – лауреат Нобелівської премії з економіки (1970 р.). У своєму відомому підручнику “Економіко” підкреслив, що з досягненням повної зайнятості є цілком здійсненним завданням, тому що економісти можуть використовувати концепцію “неокласичного синтезу”. За його словами, у цей час триває процес становлення цієї концепції, її вважають новою універсальною доктриною, здатною вирішувати багато економічних проблем.
Існують три версії пояснення поняття “неокласичний синтез”.
Перший варіант (версія) – досконала економічна теорія розглядає можливість забезпечення повної зайнятості й економічного росту при одночасному використанні елементів ринкового механізму з його принципами економічного лібералізму й елементів кейнсіанської концепції, що обмежує стихію вільного ринку.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)