Історія економічних учень у запитаннях і відповідях – Мазурок П. П

Курс “Історія економічних учень” – один із перших, який вивчають майбутні економісти, фінансисти, менеджери. Він формує систему знань про основні етапи і напрями розвитку економічних учень, передумови та закономірності еволюції світової економічної науки, економічні

Курс “Історія економічних учень” – один із перших, який вивчають майбутні економісти, фінансисти, менеджери. Він формує систему знань про основні етапи і напрями розвитку економічних учень, передумови та закономірності еволюції світової економічної науки, економічні

Методологічно історія економічних учень як особлива система наукових поглядів об’єднує сукупність методів економічного аналізу. До них можна віднести такі методи: діалектичний, наукової абстракції, історичний і логічний методи, системний. Діалектика як метод – метод пізнання,

Відповідаючи на це і подібні запитання, важливо уникнути двох крайнощів. З одного боку, не можна визнати справедливим проведення прямого і безпосереднього зв’язку між зміною соціально-економічних умов і відображенням цих умов і відповідних інтересів в

Відповідаючи на це і подібні запитання, важливо уникнути двох крайнощів. З одного боку, не можна визнати справедливим проведення прямого і безпосереднього зв’язку між зміною соціально-економічних умов і відображенням цих умов і відповідних інтересів в

2.1. Економічна думка Стародавнього Сходу Виразники економічної думки стародавнього світу – великі мислителі (філософи) й окремі правителі рабовласницьких держав – прагнули ідеалізувати і зберегти назавжди рабовласництво і натуральне господарство. Докази ідеологів стародавнього світу грунтувалися

2.1. Економічна думка Стародавнього Сходу Виразники економічної думки стародавнього світу – великі мислителі (філософи) й окремі правителі рабовласницьких держав – прагнули ідеалізувати і зберегти назавжди рабовласництво і натуральне господарство. Докази ідеологів стародавнього світу грунтувалися

Джерелами економічної думки Середньовіччя стали: O в арабських країнах: Коран (610-632); вчення Ібн-Хальдуна (1332-1406); O у Західній Європі: ідеї Августина Блаженного (354- 430); Фоми Аквінського (Аквіната) (1225-1274); O у Росії та Україні: “Руська правда”

Стародавній Єгипет: “Повчання гераклеопольського царя своєму синові” (XII ст. до н. е.); “Повчання Ахтоя своєму синові Піопі” (XX ст. до н. е.); “Речення Іпусера” (XVIII ст. до н. е.). Вавилонія: “Кодекс Хаммурапі” (XVIII ст.

Стародавній Єгипет: “Повчання гераклеопольського царя своєму синові” (XII ст. до н. е.); “Повчання Ахтоя своєму синові Піопі” (XX ст. до н. е.); “Речення Іпусера” (XVIII ст. до н. е.). Вавилонія: “Кодекс Хаммурапі” (XVIII ст.

Стародавній Єгипет: “Повчання гераклеопольського царя своєму синові” (XII ст. до н. е.); “Повчання Ахтоя своєму синові Піопі” (XX ст. до н. е.); “Речення Іпусера” (XVIII ст. до н. е.). Вавилонія: “Кодекс Хаммурапі” (XVIII ст.

Ксенофонт розглядав гроші як засіб обігу товарів і засіб нагромадження багатства. Справжніми грошима при цьому вважав тільки срібло, яке, на його думку, є грошима за своєю природою і, на відміну від золота, не піддається

Ксенофонт розглядав гроші як засіб обігу товарів і засіб нагромадження багатства. Справжніми грошима при цьому вважав тільки срібло, яке, на його думку, є грошима за своєю природою і, на відміну від золота, не піддається

Багатство держави він вбачав у наявності вироблених товарів. На його думку, в продуктах міститься “праця, що виявляється як вартість”. Це дало вченому можливість зробити висновок про те, що продукти праці здобуваються “шляхом рівноцінного обміну”.

Багатство держави він вбачав у наявності вироблених товарів. На його думку, в продуктах міститься “праця, що виявляється як вартість”. Це дало вченому можливість зробити висновок про те, що продукти праці здобуваються “шляхом рівноцінного обміну”.

Причиною появи грошей, зазначає Фома Аквінський, стало волевиявлення людей мати “найправильнішу міру” в “торгівлі й обороті”. Виражаючи прихильність до концепції грошей як номіналу, Фома Аквінський визначає, що хоч монети і мають “внутрішню цінність”, держава

Причиною появи грошей, зазначає Фома Аквінський, стало волевиявлення людей мати “найправильнішу міру” в “торгівлі й обороті”. Виражаючи прихильність до концепції грошей як номіналу, Фома Аквінський визначає, що хоч монети і мають “внутрішню цінність”, держава

Меркантилізм – це перша концепція доринкової економічної теорії, перший вияв політекономії. У Західній Європі меркантилізм зародився на початку XVII ст. Головною умовою його виникнення були розпад феодалізму і зародження капіталізму. Зародження і розвиток капіталістичного

Для досягнення позитивного сальдо в торгівлі ранні меркантилісти вважали за доцільне: 1) встановлювати максимально високі ціни на експортовані товари; 2) всебічно обмежувати імпорт товарів; 3) не допускати вивезення з країни золота і срібла. Для

Для досягнення позитивного сальдо в торгівлі ранні меркантилісти вважали за доцільне: 1) встановлювати максимально високі ціни на експортовані товари; 2) всебічно обмежувати імпорт товарів; 3) не допускати вивезення з країни золота і срібла. Для

3.1. Характерні особливості класичної політичної економії Класична політична економія – один із наукових напрямів світової економічної думки другої половини XVII – першої половини XIX ст. Класична політична економія виникла тоді, коли підприємницька діяльність вслід

Фізіократія (з гр. – “влада природи”) – напрям класичної політичної економії у Франції, який центральну роль в економіці відводив сільськогосподарському виробництву. Фізіократи піддавали критиці меркантилізм, вважаючи, що увага виробництва має бути спрямована не на

Наприкінці XVIII ст. в економіці Англії (і багатьох інших країн) відбувся промисловий переворот. Почався перехід від мануфактури до великого машинного індустріального виробництва (заводів, фабрик), великого землекористування. Промислова революція супроводжувалася такими подіями: O високі темпи

У XVII ст. виникла необхідність формування нової економічної ідеології, яка б теоретично узагальнила і пояснила нові економічні процеси. Цю місію виконала класична політична економія, об’єктом дослідження якої стали матеріальне виробництво та об’єктивні закони економічного

На відміну від меркантилістів Уїльям Петті (1623-1687) бачив джерело багатства не в грошах, не в зовнішній торгівлі, а в праці. Він вважав, що матеріальною основою багатства слугує земля, природа, а творець багатства – праця