Історія економічних учень у запитаннях і відповідях – Мазурок П. П. – 7. Як Е. Чемберлін аналізує три напрямки монополістичної конкуренції?
Чемберлін аналізує три напрямки монополістичної конкуренції: ціновий (маніпулювання цінами), неціновий (внесення якісних змін до продукту) і рекламний.
Цінова конкуренція. Пропонуючи диференційований товар, кожен продавець товару чи послуг формує власне коло покупців – мікроринок, на якому він виступає як монополіст, котрий контролює ціну товару, певною мірою підвищуючи її за рахунок обмеження обсягів виробництва.
За цих умов ціноутворення не можна пояснити в категоріях конкуренції або монополії. Стає помилковим уявлення про суто конкурентну природу системи цін, за якої ціни тяжіють до рівня, що відповідає умовам конкуренції (вирівнювання),
Ціноутворення підлягає іншим чинникам. За умов монополістичної конкуренції воно має подвійний характер.
З одного боку, ціноутворення зазнає впливу об’єктивних чинників – витрат виробництва та збуту. Монополіст враховує їх з метою визначитись в обсягах максимізації прибутків чи мінімізації витрат.
З іншого боку, на рівень цін впливає суб’єктивний чинник: ціна відображає якість товару, престиж торговельної марки, засвідчує його класність (не завжди зниження цін на товар приводить до зростання попиту, інколи покупці розцінюють таке зниження як наслідок утрати товаром певних якісних характеристик).
Суб’єктивний чинник за умов монополістичної конкуренції відіграє більш суттєву роль: дає можливість монополістові, по-перше, маніпулювати цінами, змінюючи їх залежно від економічної ситуації, по-друге, здійснювати власну політику з формування ізольованого мікроринку.
Інструментами нецінової конкуренції є підвищення якості товарів, випуск нових моделей, досконалий дизайн, поліпшення умов обслуговування клієнтів, удосконалення системи збуту.
Попит, за Чемберліном, визначається не тільки прибутками, інтересами та вподобаннями покупців – його організовують постачальники товарів. Він звернув увагу на те, що попит можна збільшити за рахунок тимчасової монополізації ринку, наголошував на специфічних особливостях формування й управління попитом, що базуються на винятковості продукту, маніпулюванні цінами, особливо вправній організації реклами.
8. Як Е. Чемберлін трактує монопольний прибуток?
Чемберлін, вважав, що монопольний прибуток – головна мета ринкової стратегії виробника. Його максимізація досягається зменшенням обсягів виробництва та підвищенням цін. За збільшення випуску продукції, щоправда, можна скоротити витрати виробництва на її одиницю, але тоді для реалізації додаткової продукції будуть потрібні або додаткові витрати, або зниження цін. Монопольний прибуток, отриманий за рахунок постійної монополістичної конкуренції (як і за досконалої її форми), матиме тільки тимчасовий характер, бо спрацює механізм цінового врівноважування, коли монопольний прибуток прямує від монопольного до середнього (це, між іншим, забезпечує виживання середніх підприємств за умов монополізації). Проте саме монополістична конкуренція створює умови для тривалого отримання монопольно високих прибутків. Це зумовлено впливом на ціноутворення суб’єктивних чинників, у тому числі можливостей нецінової конкуренції.
9. Як вирішується проблема економічної рівноваги за Е. Чемберліном?
Проблему економічної рівноваги Чемберлін вирішує з неокласичних позицій. Він дотримується неокласичного погляду про те, що рівновага на ринку досягається за рахунок вільного ціноутворення.
Дуже важливим висновком Чемберліна є те, що монополістична конкуренція диференційованих продуктів включає елементи досконалої конкуренції і сприяє досягненню економічної рівноваги. Диференціація приводить до того, що утворюється мережа відособлених ринків, але водночас вони залишаються взаємопов’язаними однорідністю товарів. Відтак на цих ринках зберігається різноманітність цін, витрат, обсягів випуску продукції певних товарних груп. При цьому на базі диференціації розгортається цінова конкуренція на окремих ринках. Занадто висока ціна на мікро-ринку призводить до втрат споживача й ринку, а надто низька – до втрат виробництва. Саме протистояння цих сил і забезпечує належну рівновагу.
Економічна рівновага досягається також внаслідок протистояння мікро – і макроринку.
Але Чемберлін зауважував, що ситуація рівноваги не завжди корисна для суспільства, адже її порушення часто супроводжує інноваційну перебудову економіки. Крім того, диференціація продукту хоч і пов’язана з відпливом капіталів із виробничої сфери до сфери збуту, проте дає покупцям свободу вибору. А часткова рівновага на мікроринку не вигідна виробникові, котрий не хоче, щоб його зусилля пропали марно – перестали давати монопольний прибуток, а тому витрачає додаткові зусилля на рекламу та вдосконалення якості.