Історія економічних учень у запитаннях і відповідях – Мазурок П. П. – 4. Від чого відповідно до теорії Дж. М. Кейнса залежить динаміка особистого споживання й інвестицій?
У праці “Загальна теорія зайнятості” відсотка і грошей” Джон Мейнард Кейнс (1883-1946) зосереджує увагу на недостатній ефективності споживчого попиту. Саме попит, на його думку, відіграє визначальну роль у стимулюванні та розвитку виробництва.
На запитання, з чого розпочати, щоб підвищити ефективність попиту, Кейнс дає таку відповідь: треба знайти важелі розвитку всього суспільного (сукупного) попиту – попиту на споживчі товари і попиту на інвестиційні товари, тому що сукупний попит – це сума споживчих витрат і інвестицій.
Якщо сукупний попит більший за пропозицію, тоді “працюють” стимули зростання виробництва. У такому разі сукупний попит справді ефективний, сприяє забезпеченню високої зайнятості, повнішому використанню виробничих потужностей.
Основні компоненти сукупного попиту: споживання, інвестиції і державні витрати. Основні фактори, що впливають на сукупний попит: схильність до споживання, очікувана прибутковість капіталовкладень, перевага ліквідності.
У теорії Кейнса національний дохід У і рівень зайнятості N – залежні змінні (рис. 9.1). Обсяг національного доходу зумовлює рівень зайнятості. Сам національний дохід, з одного боку, є фактором, що впливає на зростання споживчого попиту (споживчий попит зростає, але не в тому ступені, що дохід), з іншого – зростання національного доходу залежить від інвестицій.
Витрати на споживання визначаються схильністю до споживання С / У. Тут діє психологічний закон, що виражає залежність між споживанням і доходом. Зі зростанням доходу середня схильність до споживання падає під впливом зниження граничної схильності до споживання (ДС/ЛУ ).
Рис. 9.1. Основні зв’язки в системі Дж. М. Кейнса:
N – зайнятість; У – національний дохід; С – споживчий попит; I – інвестиції; D – доходи; С / У – схильність до споживання; Р – гранична ефективність, %; r – норма відсотка; L – перевага ліквідності; М – маса грошей в обігу
Рівень інвестиційного попиту / залежить від очікуваної ефективності капіталу Р і відсоткової ставки г. Відсоткова ставка, або норма відсотка, – це плата за відмову від ліквідності. Перевага ліквідності – прагнення володіти грошима, зберегти заощадження у грошовій формі.
Відсоток г – функція попиту на гроші (перевага ліквідності) і кількості грошей в обігу (пропозиція грошей).
Теорію Кейнса називають теорією ефективного попиту, виділяючи, тим самим, головну ідею, яка полягає в тому, щоб через активізацію і стимулювання сукупного попиту (загальної купівельної спроможності) впливати на виробництво і пропозицію товарів та послуг, підвищити рівень зайнятості.
Значення теорії Кейнса полягає не просто в перегляді традиційних підходів до аналізу процесів економічного розвитку. Кейнс заклав загальнотеоретичні основи дослідження функціональних залежностей і взаємозв’язків реальних економічних величин як агрегованих категорій, показав їхній вплив на хід і тенденції економічного розвитку.
Кейнсіанська революція припускає використання активної економічної політики, врахування соціальних, психологічних, організаційних факторів.
Сучасна економічна теорія так чи інакше пов’язана з теорією і методологією Кейнса. Вона не може ігнорувати широке трактування предмета економічної науки, вплив на процеси економічного розвитку різноманітних умов і факторів.
4. Від чого відповідно до теорії Дж. М. Кейнса залежить динаміка особистого споживання й інвестицій?
Споживчий попит, а отже, особисте споживання, залежить від сукупного грошового доходу і від того, як витрачається цей дохід. Інакше кажучи, вони залежать від пропорції, в якій дохід розпадається на витрати на споживання і заощадження.
Зі зростанням доходів зростає і попит, збільшуються витрати на споживання, але не в тій пропорції, в якій зростають доходи. У міру зростання доходів приріст споживання сповільнюється. Причиною цього, за термінологією Кейнса, є “основний психологічний закон”: у міру зростання багатства схильність до споживання зменшується, а частина доходу, що відкладається на заощадження, збільшується. (Заощадження практично дорівнює різниці між розміром доходу і рівнем споживання.)
На відміну від класиків, для яких прагнення до заощадження є позитивним фактором, Кейнс доходить іншого висновку: зростання заощаджень, на його думку, може перешкоджати економічному зростанню. Справа в тому, що динаміка заощаджень і динаміка інвестицій залежать від різних факторів: заощадження – від зростання доходу, інвестиції – від рівня відсоткової ставки й очікуваної прибутковості капіталовкладень.
Надлишкові заощадження призводять до надлишкової пропозиції. У підсумку прибутковість інвестицій знижується. Грошові заощадження зростають, а не спрямовуються у вигляді реальних інвестицій у галузі, що забезпечують економічне зростання.
Проблема, за Кейнсом, полягає в тому, щоб подолати розрив між випереджальним зростанням заощаджень та інвестиціями, що відстають від них.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)