Історія економічних учень у запитаннях і відповідях – Мазурок П. П. – 21. Поясніть сутність моделі загальної економічної рівноваги Л. Вальраса
Теорія граничної продуктивності Кларка доповнюється теорією рівноваги економіки. Кларк при цьому застосував методи граничного аналізу в сфері макроекономіки, які маржиналісти, як правило, використовували на мікроекономічному рівні. З цією метою він ввів поняття “соціальної праці” (загальна кількість зайнятих у народному господарстві), “соціального капіталу” (сукупність усіх капіталів в економіці) і “зони байдужості”.
До останньої американський теоретик включив граничні одиниці “соціальної праці” та “соціального капіталу”, тобто тих працівників і ті частини капіталу, що виробляють найменший, тобто граничний, продукт.
Встановлення рівноваги всієї економічної системи Кларк пов’язував з оптимальними пропорціями між витратами “соціальних” економічних ресурсів. Умови рівноваги можуть бути такими; продукт, створений у “зоні байдужості” “соціальною працею”, дорівнює загальному фондові заробітної плати (ціні “соціальної праці”); продукт, створений у “зоні байдужості” “соціальним капіталом”, дорівнює загальному обсягу відсоткових платежів (ціні “соціального капіталу”). На думку Кларка, ціни “соціальних” факторів виробництва, відхиляючись від їх “граничних продуктів”, водночас приводять у рух ринкові сили, які встановлюють рівновагу економічної системи.
Ці уявлення переносять мікроекономічний механізм досягнення економічної рівноваги в макроекономічну сферу, яка має власні закономірності. Відкрити їх Кларку не судилось. Творцем макроекономічної теорії взагалі й теорії макроекономічної рівноваги зокрема став видатний англійський економіст XX ст. Дж. М. Кейнс.
21. Поясніть сутність моделі загальної економічної рівноваги Л. Вальраса
Як відомо, економіка – надзвичайно складна і багатогранна система, що охоплює різні сектори і ринки. Як вони функціонують у найбільш загальному вигляді? Наскільки стійкі багатоаспектні параметри економіки? На основі яких принципів установлюється взаємодія цін, витрат, обсягів попиту та пропозиції на різних ринках? Чи набуває ця взаємодія форми “рівноважності” чи ринковий механізм діє у зворотному напрямку?
Знайти відповіді на ці питання спробував швейцарський економіст-математик Леон Вальрас (1834-1910).
На відміну від А. Маршалла Л. Вальрас займався не прикладною, а загальнотеоретичною проблемою – загальної економічної рівноваги. її основний зміст можна звести до трьох напрямків:
1. Чи досягається ринкова рівновага насправді?
2. Чи є ця рівновага (якщо вона досягається) стійкою?
3. Які умови стійкості рівноваги?
Вальрас виходив з того, що вирішити проблему можна з використанням математичного апарата. Побудувавши досить складну систему взаємозалежних рівнянь, він доводив, що систему “рівноваги” можна досягти як якийсь “ідеал”, до якого прагне конкурентний ринок.
Весь економічний світ Вальрас поділив на дві великі групи: фірми і домогосподарства. Фірми виступають на ринку факторів як покупці й на ринку споживчих товарів як продавці. Домашні господарства – власники факторів виробництва – виступають у ролі їх продавців і водночас як покупці споживчих товарів (рис. 8.5).
У цій моделі ролі продавців і покупців постійно міняються. Всі витрати виробників товарів перетворюються на доходи домашніх господарств, а усі витрати домашніх господарств – на доходи виробників (фірм).
Рис. 8.5. Схема загальної рівноваги
Ціни факторів залежать від обсягів виробництва, від попиту, а отже, від цін на вироблені товари. У свою чергу, ціни на товари залежать від факторних цін.
Для нормального функціонування системи має встановлюватися відповідність між попитом та пропозицією (факторів і товарів). Ціни факторів мають відповідати витратам фірм; доходи фірм – “поєднуватися” з витратами домашніх господарств.
Стан рівноваги передбачає наявність трьох умов:
O по-перше, попит і пропозиція факторів виробництва однакові; на них установлюється постійна і стійка ціна;
O по-друге, попит і пропозиція товарів (і послуг) однакові й реалізуються на основі постійних, стійких цін;
O по-третє, ціни товарів відповідають витратам виробництва.
Перші дві умови припускають рівності пропорцій обміну. Третя умова виражає рівновагу у сфері виробництва.
Рівновага є стійкою, тому що на ринку діють сили, що вирівнюють відхилення і відновлюють “рівновагу”. Проміжні, “неправильні” ціни поступово виключаються. Цьому сприяє розвиток вільної конкуренції.
“Взаємозалежність усіх цін і кількостей в економіці, – визнавав М. Блауг, – була, напевно, першою справді новою значною ідеєю, що з’явилася в економічній науці після Рікардо”. Теоретична модель Вальраса слугувала основою подальшого розвитку найважливіших розділів економічної науки, що спирається на математичне обгрунтування соціально-економічних співвідношень і взаємозв’язків. Теорія Вальраса висунула на порядок денний вивчення складових економічної рівноваги, пропорцій між найважливішими секторами і ринками в статиці й динаміці, виявлення передумов і методів подолання порушень, що виникають.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)