Історія держави і права зарубіжних країн – Маймескулов Л. М

Трохи філософії Найскладніше у пізнанні історії – це зрозуміти та прийняти саму необхідність її пізнання. З історією можна “знайомитися”, її можна “спостерігати”, “вивчати”. Але все це лише попередні кроки до її пізнання. Невипадково англійський

Нині кожна наука все глибше занурюється до свого предмета, стає все більш конструктивною. Географія Жака Паганеля сьогодні проникає до надр землі; зоологія Карла Ліннея перетворилася на генну інженерію; логіка Арістотеля поселилася в обчислювальних центрах,

Грецьке слово “історія” означає розповідь, дослідження, оповідання про те, що було. У такому значенні воно вживається в російській мові, англійській (history), німецькій (historisch – історичний або Geschichte – минуле, те, що було) мовах. Це

Що стосується методології історії держави і права, то тут у неї багато спільного з іншими науками. Вона користується як загальнонауковими методами та підходами, так і власними – порівняльно-історичними, юриспруденськими, “догматичними”. В основі всіх наук

При першому наближенні держава є організацією управління суспільством. По суті це державно-організоване суспільство. Воно охоплює органи влади, тобто державний апарат з його ланками, порядок відносин між органами влади та суспільством, прерогативи влади, засоби контролю

Неолітична революція (10-5 тис. років до н. е., в різних географічних зонах хронологія різна) була пов’язана з переходом від споживання готових продуктів природи до справжнього виробництва та осілого способу життя. Не останню роль в

До таких належать: 1) об’єктивна необхідність управління великими колективами; 2) природні умови: клімат, ландшафт, характер комунікацій; 3) продиктований природою спосіб господарювання; 4) стратифікація суспільства – поява соціальних груп, станів; 5) військова функція; 6) рівень

Право, як і держава, – це категорія, що розвивається історично. Залишаючи осторонь докладний аналіз поняття права в теорії держави і права, умовимося, “на перший випадок”, що право – це система загальнообов’язкових правил (норм) поведінки,

Розділ 1. Держави Стародавнього Сходу Поняття “Стародавній світ” хронологічно охоплює історію приблизно від 5 тисячоліття до н. е. і до 1 століття н. е. Часові рамки тут не дуже суворі і можуть варіюватися стосовно

Якщо поглянути на всесвітню історію “з висоти пташиного польоту”, то ми чітко виявимо у цьому океані дві основні потужні течії. Умовно назвемо їх “азійським” та “античним” типами історії; умовно тому, що схожі типи суспільств

1. Створення держави Про Єгипет слушно говорили: “Єгипет – дарунок Нілу”. Єгиптяни розуміли це й поклонялися Нілу, співали: “Слава тобі, Ніл, що виходить з землі, що йде, аби Єгипет оживити, що зрошує поля, що

Джерела права До найдавніших джерел єгипетського права належать звичаї, тісно пов’язані із міфічними приписами та релігійними нормами. За легендою початок давньому законодавству Єгипту поклав бог Тот, який передав єгипетським жерцям 42 священні книги. У

Шумерські закони – найдавніші відомі історії письмові пам’ятки права. Вони виникли у ранніх державних утвореннях на території Месопотамії у період Стародавнього Шумеру (ХХІУ-ХХ століття до н. е.). До них відносять Закони Уруінімгіни (кінець XXIV

У зарубіжній літературі суспільство хетів визначається зазвичай як феодальне1. Радянські дослідники відповідно до доктрини “суспільно-економічних формацій” хетське суспільство найчастіше визначали як рабовласницьке або рабовласницько-феодальне. Проте ці визначення не розкривають усієї соціальної картини хетського суспільства.

Хетську державу можна ідентифікувати як ранній варіант теократичної монархії, в якій бюрократичну систему управління вінчала сакралізована царська влада. Держава хеттів, яка включала багато завойованих міст і територій, мала складну адміністративну структуру. Деякі міста та

Чи були держави Стародавньої Індії рабовласницькими? Чи були вони деспотіями? На ні запитання немає однозначної відповіді. Безсумнівно, в Індії були раби ласа і державою правили монархи – раджі. Але рабовласництво не було тут “рабовласницьким

Змінюючи одна одну, династичні держави С стародавньої Індії Кошала, Магадха. Імперія М аур’їв. держана Гуп і грунтувалися на загальній для них основі індійською суспільства. Система державного управління мало залежала віл зміни династій та залишалася

Історію Китайської держави прийнято поділяти на періоди, пов’язані із правлінням тієї чи іншої царюючої династії. Такий поділ прийнятний не тільки в самому Китаї, а й у всій історичній науці. Династична історія Китаю, розпочавшись з

Правова система Китаю формувалася під впливом двох протиборчих учень – етико-політичних догматів конфуціанства та політико-правових концепцій легізму. Право Стародавнього Китаю – це, перш за все, кримінальне право. Тут центральне місце посідає карне уложення Тан

Глава 6. Егейська цивілізація. Мінойська держава 1. Античний світ Слово “античний” означає “стародавній”. Так називали історію Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, коли ще не було відкрито історію Єгипту, Вавилона та інших, набагато більш стародавніх,

Суворо кажучи. Мінойська держава не була ані “грецькою” за своїм етносом, ані “античною” за своїм типом. Це була сакралізована монархія, котру очолював цар-жрець, який дуже нагадував відомих нам “священних царів”. Господарський порядок тут схожий

1. Виникнення держави Афіни невипадково стали культурним і політичним вождем Греції: їх не зачепила руйнівна дорійська навала. Афінська держава і право-класичний зразок стародавньої демократії, заснованої на приватногосподарських відносинах (античний спосіб виробництва). Розквіту сягає у

Стан афінського суспільства красномовно описано в елегіях Солона (642-559 роки до н. е.). Солон – видатна фігура давнини, якого відносили до її “семи мудреців”. Збіднілий представник знатного роду Кодридів належав до середнього класу, багато

Держава Спарта виникла на півострові Пелопоннес у результаті завоювання дорійськими племенами місцевих ахейських суспільств. Завойовники утворили пануючий клас повноправних громадян – спартіатів. Місцеве населення було звернено у рабів-ілотів. Кожний спартіат володів земельним наділом (клером)

Будь-який римський громадянин, яким би не було його становище, вважався безумовним власником політичних прав. Громадянство у Римі набувалося: 1) народженням від римлянина чи римлянки (або від римлянки, яка не перебувала у шлюбі); 2) усиновленням