Історія держави і права України – Музиченко П. П. – Сімейне право
Основним нормативним правовим актом у цій галузі права є Сімейний кодекс України (підписаний Президентом України 10 січня 2002 р., діє з 1 січня 2003 р.). Він складається із 7 розділів, 292 статей, що визначають поняття сім’ї, коло регульованих відносин, здійснення сімейних прав і виконання сімейних обов’язків, захист сімейних прав та інтересів; умови і порядок укладання шлюбу, особисті немайнові права та обов’язки подружжя щодо взаємного утримання, шлюбний договір, порядок припинення шлюбу; встановлюють підстави виникнення прав та обов’язків батьків і дітей, особисті немайнові права батьків і дітей, права батьків і дітей на майно, обов’язки батьків і дітей щодо взаємного утримання (аліментні обов’язки); визначають порядок усиновлення, порядок установлення опіки та піклування, права та обов’язки опікунів і піклувальників, патронат над дітьми; особисті немайнові права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів, обов’язки щодо утримання інших членів сім’ї та родичів; порядок укладання і розірвання шлюбів громадян України з іноземцями й іноземців в Україні, порядок міжнародного усиновлення.
Новелою Сімейного кодексу є запровадження інституту патронату. Патронат” це виховання дитини, позбавленої батьківського піклування, у сім’ї іншої особи (патронатного вихователя) за плату.
Патронатні відносини встановлюються за договором між органом опіки та піклування і громадянином (патронатним вихователем). Цей договір вимагає згоди дитини, якщо та досягла віку, коли можна її всиновити. Строк дії договору – до досягнення дитиною повноліття. За виховання дитини патронатному вихователю встановлюється плата, розмір якої визначається між ним і органом опіки та піклування.
Трудове право
Перехід до ринкових відносин змусив законодавця звернути увагу на захист трудових прав працівників. 14 жовтня 1992 року було прийнято Закон “Про охорону праці”. Законом від 19 грудня 1993 року до Кодексу законів про працю України були внесені зміни і доповнення, які стосувалися охорони праці. На соціальний захист населення спрямований Закон України “Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку” від 16 грудня 1993 року. В розвиток положень Конституції України 14 січня 1998 року прийняті Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які визначать види, принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян України.
Подальший розвиток одержав інститут контракту. В березні 1993 року Кабінет Міністрів затвердив Положення про порядок укладення контрактів керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності, при най мі на роботу, а 19 березня 1994 року – Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівника.
Державні гарантії права на відпустку встановив Закон України “Про відпустки” від 15 листопада 1996 року.
Важливе значення для врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів) має Закон України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” від 3 березня 1998 року. Встановлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їхніх інтересів, та на власників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також на організації власників. Серед джерел трудового права, які було прийнято останніми роками, слід назвати також закони України “Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності” від 15 вересня 1999 р., “Про організації роботодавців” від 24 травня 2001 р.
Але як і раніше, актуальним залишається прийняття нового Кодексу законів України про працю, одним із важливих завдань якого буде приведення норм українського трудового права у відповідність до норм трудового права ЄС. Трудове законодавство залишається ледве не єдиною галуззю українського законодавства, яка дотепер не кодифікована.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)