Інвестування – Мойсеєнко І. П. – 6.5. Сучасні міжнародні кредитні відносини
Однією з основних тенденцій розвитку сучасних світо-господарських зв’язків є значне поширення міжнародних розрахунків у кредит. До того ж, ця тенденція значно посилилась останніми десятиріччями. Так, якщо в 1937 р. на умовах розрахунків у кредит експортувалося лише 1,5 % машинно-технічних товарів, то на початку 1960-х рр. – 50 %, а на початку 1990-х рр. – 75 % експорту цієї продукції у світі. Надання кредитів імпортерам є сьогодні досить звичним засобом реалізації продуктів на світовому ринку, однією із найпоширеніших форм сучасних світо-господарсьмих зв’язків. Тому невипадково на світовому
Рис. 6.10. Основні етапи управління облігаційною позикою підприємства
Ринку експортні кредити є нерідко більш дієвим засобом боротьби за ринки збуту, ніж ціна, якість товару чи терміни поставок.
Види міжнародних кредитів, міжнародний ринок позичкових капіталів
Міжнародний кредит – це надання у тимчасове користування грошово-матеріальних ресурсів одних країн іншим. На практиці він здійснюється через надання валютних і товарних ресурсів на умовах зворотності та виплати відсотків, переважно у вигляді позик.
Залежно від об’єктів кредитування, міжнародні кредити поділяють на комерційні та фінансові.
Комерційний кредит – це первинна форма кредиту, в тому числі у зовнішній торгівлі, що називається також фірмовим кредитом або кредитом постачальним, де позикова операція поєднана з купівлею-продажем товару, а рух позикового капіталу – з рухом товарного капіталу. Саме тому комерційний кредит, який є найбільш зв’язаною формою кредиту, все ще досить широко використовується у міжнародній торгівлі, проте внаслідок обмеження фінансових можливостей ця форма кредитування практично не використовується при взаємних поставках інвестиційних товарів, які призначаються, в основному, для модернізації та реконструкції виробництва, оновлення його технологічної структури.
Фінансовий кредит – це надання коштів у грошово-валютній формі: облігаційні позики, що розміщуються на міжнародному та національному ринках позикового капіталу за допомогою банків, можуть надаватись у валютах країни-кредитора та країни-боржника, а також у третіх валютах.
Однією з важливих характеристик сучасних світо-господарських зв’язків є швидке “розбухання” міжнародного кредиту, перетворення міжнародного ринку позикових капіталів на центральний елемент міжнародних економічних відносин. Адже інтернаціоналізація виробництва та капіталу, розширення сфери діяльності транснаціональних корпорацій потребують не тільки вільного обміну однієї валюти на іншу, а й сильних джерел безперебійного міжнародного фінансування, відносно незалежних від національних систем. Саме тому досить значного розвитку набув міжнародний ринок позикових капіталів як система відносин з приводу акумуляції та перерозподілу позикового капіталу між країнами, що є сукупністю кредитно-фінансових закладів і фондових бірж, які надають позики і кредити іноземним контрагентам.
Міжнародний ринок позикових капіталів не лише продовжує зростати абсолютно, а й характеризується постійною зміною структури і вдосконаленням механізму. Так, ще в 70-х рр. XX ст. у зв’язку з енергетичною кризою різко зросла роль деяких країн, що розвиваються, на світових ринках позикового капіталу, однак невдовзі їх значення тут помітно ослабло. Криза платоспроможності переважної більшості країн, що розвиваються, призвела до практичного витіснення їх з міжнародного ринку позикових капіталів, де, як і раніше, переважають представники розвинених країн. У зв’язку з цим з’явилися тенденції до сек’ю ритизації – переважання на ринку позикових капіталів емісії цінних паперів над банківськими кредитами, оскільки останні є менш привабливими для представників промислово розвинутих країн.
Залежно від того, хто виступає кредитором, розрізняють кредити приватні, урядові та кредити міжнародних і регіональних організацій, а також змішані.
Приватні кредити надаються приватними фірмами та банками і, в свою чергу, поділяються на фірмові та банківські.
Урядові кредити (міжурядові, державні позики) надають урядові кредитні установи.
Кредити міжнародних і регіональних організацій можуть бути надані переважно через Міжнародний валютний фонд (МВФ), структури Світового банку (СБ), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), регіональні банки розвитку країн “третього світу” та інші кредитно-фінансові інститути. До того ж, МВФ та СБ виступають не лише як великі кредитори, а й як координатори міжнародного кредиту.
Змішані кредити – це кредити, в яких беруть участь приватні підприємства, компанії та відповідні державні органи.
Транснаціональні корпорації використовують приватні форми кредиту для розширення ринків збуту своїх товарів та послуг, як важливий фактор успішного ведення конкурентної боротьби з іншими країнами – експортерами капіталу. В останні десятиліття різко зросла “прив’язаність” кредитів до експортних поставок із країни-кредитора. Нерідко вся позика має бути використана для придбання товарів виключно в країні, що надає кредит.
Державна форма міжнародних кредитів, як правило, готує грунт для приватних інвестицій, оскільки надання кредиту тій чи іншій країні часто пов’язується з питанням надання пільг Національним корпораціям країни-кредитора, концесій на розробку природних багатств у країні-позичальнику.
За своїм цільовим призначенням міжнародні кредити поділяють на виробничі і невиробничі.
До виробничих кредитів належать кредити, призначені для розвитку економіки країни, що їх одержує: для закупівлі промислового обладнання, матеріалів, ліценцій, ноу-хау, оплати виробничих послуг, забезпечення внутрішньоторговельних операцій та інших господарських потреб.
Невиробничі кредити використовують на утримання державного апарату, армії, закупівлі зброї, погашення зовнішньої заборгованості за раніше одержаними кредитами тощо.
Залежно від строків кредити поділяють на короткострокові (до 1 року); середньострокові (від 1 до 5 років); довгострокові (понад 5 років). У ряді випадків середньостроковими вважаються кредити до 7 років, а довгостроковими – понад 7 років.
Можливі й інші варіанти розподілу кредиту за строками. При цьому термін кредиту може бути повний, коли він розраховується від моменту його надання до повного погашення цієї позики, і середній, коли визначається період, на який, в середньому, припадає вся сума кредиту.
За умовами використання кредити бувають разові, які надаються на певну суму і погашаються у визначений термін, і поновлювальні, коли визначається ліміт кредиту і загальний термін користування ним, а погашена частина автоматично поновлюється.
За способом погашення кредити поділяються на пропорційні (погашення кредиту здійснюється рівними частками протягом певного терміну), прогресивні (суми погашення наростають) і одночасні (погашення кредиту здійснюється в один визначений термін).
Залежно від способу забезпечення кредити бувають забезпечені та бланкові.
Забезпечені кредити – кредити, коли формою їх забезпечення є товари, товарно-розпорядчі документи, акредитиви, виставлені на користь експортерів, акцептовані імпортерами трасти чи векселі, гарантовані третіми особами, гарантії промислових і торговельних компаній, банків тощо.
Бланкові кредити не мають забезпечення, а надаються під зобов’язання імпортера погасити кредит або у визначений термін, або при настанні певних умов. Такі кредити експортери надають імпортерам при постачанні товарів з розрахунком по відкритому рахунку.
Залежно від умов реалізації кредити бувають готівкові, коли позика зараховується на рахунок імпортера, й акцептні, коли позика одержується експортером або імпортером через передання банку своїх векселів, виставлених на цей банк.
Міжнародний кредит виконує ряд важливих функцій: стимулює експорт товарів та послуг, створює сприятливі умови для розширення приватних іноземних інвестицій, служить важливим знаряддям одержання прибутку у вигляді відсотків від країн-боржників, сприяє розвитку міждержавних господарських зв’язків та поглибленню процесів міжнародної економічної інтеграції.
Лізинг – це особлива форма руху позикового капіталу, який надається, насамперед, у формі кредиту з наступним правом купівлі товару.
Серед інших форм лізингу найбільш поширеним є фінансовий лізинг як різновид довгострокового кредитування, що за своїми результатами рівнозначний продажу товару на виплату. При цьому обладнання здається на термін, який близький або дорівнює терміну амортизації.
Фінансовий лізинг здійснюється, як правило, при придбанні дорогих машин і обладнання. Основна частина вартості машин і обладнання, які здаються в оренду, береться у третьої сторони (зазвичай – у банку) в кредит. У цій операції беруть участь ряд осіб на боці лізинго-одержувача, лізингодавця і позикодавця. Термін оренди тут значний і, як правило, амортизується вся вартість майна.
Список літератури
1. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 340 с.
2. Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. – М.: Инфра-М, 1998.
3. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. – К.: Ника-Центр; Эльга, 1999.
4. Бланк H. A. Управление использованием капитала. – К.: Ника-Центр, 2000. – 656 с.
5. Бланк H. A. Управление формированием капитала. – К.: Ника-Центр; Эльга, 1999.
6. Герчикова H. H. Финансовый менеджмент. – М.: Кон-салтбанкир, 1996.
7. Финансовый менеджмент / Под ред. Г. Б. Поляка. – М.: Финансы; ЮНИТИ, 1997.
8. Финансовый менеджмент / Под ред. Н. Ф. Самсонова. – М.: Финансы; ЮНИТИ, 1999.
9. Финансовый менеджмент: руководство по технике эффективного менеджмента. – М.: КАГАНА, 1998.
10. Финансовый менеджмент: Теория и практика: Учебник / Под ред. Е. С. Стояновой. – М.: Перспектива, 1996.
11. Фінансовий менеджмент / Під ред. А. М. Поддерьогіна, Л. Д. Буряк, Н. Ю. Калач та ін. – К.: КНЕУ, 2001.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)