Інвестування – Гриньова В. М. – 6.3. Кредитна політика міжнародних фінансових організацій
Міжнародний валютний фонд (МВФ) – міжнародна валютно-фінансова організація, створена для підтримки розвитку міжнародної торгівлі та валютного співробітництва шляхом встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх дотриманням, багатосторонньої системи платежів та усунення валютних обмежень, а також для надання кредитних ресурсів своїм членам при валютних ускладненнях, пов’язаних з нерівновагою платіжних балансів.
МВФ як спеціалізована організація ООН почала свою практичну діяльність 1 березня 1947 р. До складу її членів входило 178 держав. Основні завдання МВФ: бути міжнародним центром співробітництва та консультацій з валютних питань; підтримувати стабільність обмінних курсів валют; надавати краї-нам-членам кредитні ресурси, які даватимуть їм змогу регулювати незбалансованість зовнішніх платежів без використання обмежуючих заходів у галузі зовнішньої торгівлі та розрахунків; сприяти створенню багатосторонньої системи розрахунків за поточними операціями між країнами-членами та усуненню валютних обмежень, які гальмують зростання міжнародної торгівлі.
Усі держави – члени МВФ мають квоти. Розміри квот розраховуються на основі частки у світовій економіці та торгівлі. Частки квот у МВФ мають різноманітний вплив та призначення: 1) створюються об’єднанні резерви, завдяки яким МВФ надає кредити країнам-членам при виникненні фінансових труднощів; 2) частка квот визначає “вагу” голосу: чим більший вклад, тим вагоміший вплив країни-члена при розв’язанні глобальних проблем; 3) величина квоти встановлюється для кожної країни окремо, з урахуванням її ролі у світовій економіці, у першу чергу, в міжнародній торгівлі.
Квота України в 1998 р. становила 997,3 млн СПЗ (1,4 млрд. дол. США), а, наприклад, у США – 40 млрд. дол. США. У 2000 р.
Україна мала квоту в 1372 млн СПЗ (12-й перегляд), 0,66 % від загальної суми квот країн – учасниць МВФ. Спеціальні права запозичення (СПЗ) – міжнародна розрахункова одиниця, яку випускає МВФ з 1967 р. для забезпечення своїх країн-членів додатковою ліквідністю.
МВФ з країн – одержувачів позики бере разовий збір 0,5 % від суми наданих коштів та процентну ставку 4-5 % (6,6 % у 1992-1993 pp.). Кошти в іноземній валюті надаються державам-членам МВФ понад резервну частку (100 % від розміру квоти) та розподіляються на чотири частини (транші) по 25 % квоти. Максимальний розмір кредиту – 125 % квоти держави.
З метою розширення своїх кредитних можливостей МВФ створює спеціальні фонди (постійний фонд – компенсаційного та непередбаченого кредитування членів МВФ, тимчасовий фонди – нафтовий, додаткового кредитування (фонд Вітевсена), розширення доступу до ресурсів МВФ, структурної перебудови та ін.). Надання МВФ кредитів країнам, що трансформуються, пов’язане з виконанням країнами-дебіторами певних політико-економічних умов. Цей порядок отримав назву “принцип обумовленості” (conditionality) і пов’язаний зі Статутом МВФ. Зі статутних положень випливають вимоги забезпечити повну впевненість у тому, що використання країнами-членами наданих їм фінансових ресурсів відбуватиметься відповідно до положень статей Угоди про створення МВФ та політики, що провадить фонд.
Надання коштів Міжнародним валютним фондом супроводжується меморандумами економічної політики уряду. Невиконання країною своїх зобов’язань, що знайшли відображення в меморандумах, призводить до негайного припинення подальшої допомоги з боку МВФ. Головною умовою надання допомоги є реальне здійснення ринкових реформ протягом 2-3 років, що гарантує повернення кредиту та послідовність реалізації реформ.
Усе це стосується й України, яка у вересні 1992 р. вступила до МВФ і в 1999-2000 pp. посіла тридцяте місце за розміром квоти у МВФ. Визначальних і для України є те, що після проголошення в 1991 р. державного суверенітету соціально-економічна ситуація в країні різко погіршилась і системно-структурна криза набула хронічного характеру. В Україні в системі зовнішніх платежів виник значний платіжний дефіцит, який з року в рік збільшувався. Це призвело до того, що Україна втратила можливість виконувати зобов’язання щодо вже накопичених боргів, які зростали, і дефіцит платіжного балансу негативно відобразився на стані державного бюджету. Диспропорції, що виникли в платіжній і бюджетній сферах, призвели до того, що Україна дедалі більше втрачала свій міжнародний статус
Через усі ці обставини Україна почала втрачати шанси на отримання пільгових кредитних ресурсів МВФ, а також не могла розпочати реалізацію програми інвестиційних проектів з МБРР, які могли б бути спрямовані на здійснення структурних реформ. Кредити МВФ спрямовані на економічну трансформацію в Україні та досягнення макроекономічної фінансової стабілізації. Цільова функція їх полягає в поповненні валютних резервів та стабілізації функціонування грошово-кредитної системи країни.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) координує політику економічної допомоги промислово-розвинутим державам, впливає на діяльність інших економічних міжнародних організацій та надає технічну допомогу в розробці програм економічного розвитку державам, які розвиваються.
До складу міждержавної інвестиційної групи входить МБРР та три його філії: Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК) та Багатостороннє інвестиційно-гарантійне агентство (БІГА). Ця група стала найбільшим у світі інвестиційним інститутом. На групу МБРР припадає не менше половини загального річного обсягу коштів, які надаються всіма міждержавними органами державам, що розвиваються.
МБРР був заснований у 1944 p., а практичну діяльність розпочав у 1946 р. Він виконує стратегічне завдання – забезпечує інтеграцію економік усіх держав-членів з основними центрами світової системи господарства. Членами МБРР та МВФ можуть бути тільки держави, які вступили до МВФ. Статутний капітал становить понад 175 млрд дол. США.
Новим явищем 80-х років стало переміщення кредитної стратегії МБРР на структурну адаптацію згідно з програмою економічних реформ та переходом держави – одержувача позики до ринкової економіки.
Більшість кредитів МБРР надається на 15-20 років, кредитна ставка – 7,43 % річних. Має місце спільне кредитування: МАР доповнює діяльність МБРР через надання нерозвинутим державам безпроцентних кредитів на 35-40 років з пільговим терміном (10 років), коли вони сплачують тільки комісійні на покриття адміністративних витрат.
Міжнародна фінансова корпорація була створена в 1966 р. Термін кредитів МФК не перевищує 15 років, а середній строк – 7-8 років. Особливістю МФК е інвестування коштів дер-жав-членів без урядової гарантії.
Багатостороннє інвестиційно-гарантійне агентство стимулює інвестиції в акціонерний капітал та інші напрямки прямих капітальних вкладень у держави, які розвиваються, шляхом їх страхування від некомерційних ризиків (скасування конвертованості національної валюти, експропріація майна інвестора, перевороти та відповідні соціально-політичні події, невиконання контракту внаслідок урядового рішення та ін.). Строк гарантій БІГА становить 15-20 років. Сума гарантій одного проекту – не більше 50 млн дол. США.
Співробітництво України з МБРР підтримує програму економічних реформ у державі й виступає важливим елементом зовнішнього фінансування, яке спрямоване на підтримку дефіциту бюджету, підготовку та реалізацію довгострокових інвестиційних проектів, що відповідають пріоритетним напрямкам економічного розвитку України, підтримку експорту українських підприємств, страхування імпорту. Це принципово нова форма фінансово-економічних відносин для України, що потребує створення відповідної нормативно-правової бази, інституційної спроможності уряду своєчасно освоювати кредитні можливості, знання процедур і правил, жорсткої дисципліни щодо виконання зобов’язань, які визначені міжнародними договорами.
МБРР був заснований як спеціалізований інститут ООН. МБРР надає довгострокові кредити, а з 1982 р. діє програма надання кредитів структурної адаптації. Програма розробляється для кожної держави окремо. Усі кредити цього банку взаємопов’язані з кредитами МВФ та іншими міжнародними організаціями й окремими державами (донорами). Україна була прийнята до МБРР у 1992 р.
Умови надання кредиту МБРР такі:
– проведення економічних реформ;
– заходи щодо стабілізації макроекономічних показників та стабілізації курсу національної валюти;
– дефіцит платіжного балансу;
– наявність діючої програми соціального розвитку в межах програми стабілізації економіки.
Програми реформування окремих секторів економіки в межах проектів МБРР допомагають здійснювати структурну перебудову економіки, впроваджувати світовий досвід та сучасні конкурентоспроможні технології.
Фінансові ресурси МБРР, як і інших міжнародних фінансових організацій, у разі їх ефективного використання допомагають прискорити процес реформування. Кошти МБРР спрямовуються на фінансування інвестиційних проектів в електро – і теплоенергетиці, житловому та комунальному господарстві, охороні навколишнього середовища та екології, соціальному секторі, а також на підтримку платіжного балансу та бюджету шляхом фінансування проектів щодо реформування на ринкових засадах окремих секторів економіки (фінансового, сільськогосподарського тощо).
МБРР є довготерміновим партнером України, починаючи із системних проектів, кошти від яких ідуть на покриття дефіциту бюджету, а відповідні економічні програми створюють засади для функціонування ринкового середовища. Україна поступово переходитиме до розширення програми інвестиційних проектів, спрямованих на розвиток окремих секторів економіки та інфраструктури в регіонах, окремих підприємств. Одночасно вітчизняні виробники зможуть брати участь як виконавці проектів для інших країн у межах тендерів, які здійснює МБРР. Так, починаючи з 1993 р. Україна була учасником проектів Естонії та Монголії. Крім того, українські спеціалісти залучалися як консультанти. Позики МБРР є досить привабливим джерелом зовнішнього фінансування України завдяки тому, що фінансові умови їх надання вигідніші, ніж у більшості інших доступних нині зовнішніх джерел. За класифікацією МБРР Україна належить до третьої категорії країн (за середнім рівнем доходу), за якою термін погашення кредитів становить 17 років (останнім часом він збільшився до 20 років) з пільговим періодом 5 років. Відсотки за позиками МБРР, залученими Україною до цього часу, сплачуються за плаваючою ставкою, прив’язаною до ставки LIBOR. Враховуючи загальну маржу МБРР, ставка відсотків для України становить близько 6,5 % річних.
Надання позик на структурну перебудову пов’язане з бажанням МБРР отримати реальні свідчення просування України на шляху реформування.
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) був заснований 25 травня 1990 р. на підставі міжурядової угоди зі сприяння реформам у державах Європи в умовах переходу до ринкових відносин. Штаб-квартира ЄБРР розташована в Лондоні. ЄБРР це комерційний банк, а тому умови надання кредитів значно відрізняються від умов кредитування МБРР та МВФ. Головне завдання банку – сприяння переходу європейських постсоціалістичних країн до ринкової економіки, розвиток приватної та підприємницької ініціативи. Основна мета – стимулювання інвестицій регіонів.
У своїй діяльності ЄБРР керується такими основними принципами:
– банк не повинен конкурувати з іншими установами;
– банк спеціалізується на сприянні проведенню реформ державам із плановою економікою;
– ЄБРР вкладає кошти у приватний сектор та у визначені галузі (наприклад, надаються кредити на реконструкцію металургійного виробництва, об’єктів енергетичного та агропромислового комплексів);
– ЄБРР висуває певні вимоги, які досить детально розглянуті в розд. 8;
– ЄБРР надає допомогу, запроваджуючи економічні реформи, сприяючи розвитку конкуренції, приватизації та підприємництва з урахуванням нагальних потреб країн на різних етапах реформування;
– діяльність банку спрямована на зміцнення фінансових організацій і правової системи, розвиток приватного бізнесу та інфраструктури, необхідної для підтримки приватного сектору;
– свою роботу ЄБРР проводить за принципами інвестування і банківської діяльності. Він здійснює зовнішнє пряме і спільне фінансування проектів, а також мобілізує внутрішній капітал. Кошти для реалізації проектів залучаються як з приватного, так і з державного сектору економіки країн-акціонерів.
З 1992 р. членом ЄБРР стала Україна. Впроваджуючи свої проекти, банк виділяє такі основні стратегічні напрями:
– сприяння розвитку приватного банківського сектору з метою забезпечення приватних компаній джерелами довгострокового кредитного фінансування” а також розвиток експортного комерційного кредиту та інших фінансових інструментів для підтримки експорту;
– сприяння розвитку приватного виробництва через кредитні лінії, а також через пряме фінансування спільних та приватних українських підприємств, участь в акціонерному капіталі малих і середніх підприємств. Банк робить особливий акцент на співпрацю з українськими компаніями та розвиток міцних зв’язків із місцевими бізнесовими колами;
– технічна допомога державним підприємствам, спрямована на розробку інвестиційних проектів, розвиток фінансового планування, системи закупівель на світових ринках та управління проектами;
– реструктуризація енергетичного сектору шляхом запровадження енергозберігаючих технологій, модернізація енергетичного сектору, фінансування нафтових і газових проектів;
– підвищення ядерної безпеки водночас із проведенням політики банку в галузі енергетики;
– залучення приватних інвестицій у розвиток сільського господарства;
– реформування ключових секторів інфраструктури, таких як транспорт, телекомунікації та муніципальні служби.
ЄБРР визначив стратегію співробітництва з Україною та розробив план сприяння реформам у державі, згідно з якими 2/3 виділених коштів припадають на кредити, а 1/3 – на технічну допомогу.
8-12 травня 1998 р. у Києві відбулася нарада-форум ЄБРР. Загальна сума наданих ЄБРР коштів за контрактами становила понад 0,5 млрд. дол. США, у тому числі 58 % – у приватний сектор (дані на 8 травня 1998 р. – на дату проведення наради ЄБРР). Найбільший проект – кредитна лінія – 10 млн ЕКЮ (банки “Аваль”, “Ажіо”, “Ва-банк”, Західноукраїнський комерційний банк, банк “Україна”, “Приватбанк”, “Український кредитний банк”). 8 травня відбулася презентація другої кредитної лінії щодо кредитування малого та середнього бізнесу (НБУ – ЄБРР).
ЄБРР – найбільший інвестор в Україні (до 1999 р. було вкладено 600 млн дол. США (26 проектів, з яких 20 – приватних, 6 – державних). На форумі була організована виставка – презентація інвестиційних проектів, де було представлено близько 300 великих та більше 300 невеликих інвестиційних пропозицій і відповідна електронна база даних.
Головним напрямом співпраці з ЄБРР було сприяння розвиткові приватного сектору, зокрема шляхом залучення фінансових ресурсів до приватних підприємств малого і середнього бізнесу, до розвитку приватної банківської справи, інфраструктури, насамперед енергетичної і телекомунікаційної. Так, за допомогою кредитної лінії щодо підтримання малого й середнього бізнесу ЄБРР надав кредити через українські комерційні банки підприємствам малого бізнесу на суму 121 млн дол. США. ЄБРР бере також участь у підготовці до приватизації значної кількості підприємств у сфері енергетики й телекомунікацій. Зокрема, для перед приватизаційної підготовки “Укртелекому” МБРР було виділено 100 млн євро.
З метою зміцнення банківської системи України, підвищення п капіталізації та залучення стратегічних інвесторів ЄБРР запровадив програму акціонерної участі в капіталах українських банків і сьогодні є акціонером двох з них – Першого українського міжнародного банку та Західноукраїнського комерційного банку.
Одним з пріоритетів у співпраці з ЄБРР для України стало технологічне оновлення теплоенергетики, підвищення ефективності захисту навколишнього середовища на теплових електростанціях.
Контрольні запитання і завдання
1. Дайте характеристику іноземних інвестицій в Україні.
2. Назвіть основні фактори щодо залучення іноземних інвестицій.
3. Який світовий досвід накопичено щодо визначення інвестиційної безпеки держави?
4. Розкажіть про показники інвестиційної безпеки України.
Б. Як відбувається співробітництво України з МФВ?
6. Охарактеризуйте МБРР та його інвестиційну діяльність в Україні.
7. Розкажіть про діяльність ЄБРР в Україні.
Література
1. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. – № 11. – 2003. – С. 303-458.
2. Закон України “Про іноземні інвестиції” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 26. – С. 818-832.
3. Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” № 2673-ХІІ від 13 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 50. – Ст. 676.
4. Будкін В. Основні етапи та регіональні особливості залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України // Регіональна економіка. – 2005. – № 2. – С. 59-67.
5. Гриньова В. М., Коюда В. О., Лепейко TJ., Коюда ОЛ. Проблеми розвитку інвестиційної діяльності: Монографія / За заг. ред. В. М. Гриньової. – X.: ХДЕУ, 2002. – 464 с.
6. Інвестування: Навч. посіб. / В. М. Гриньова, В. О. Коюда, Т. І. Лепейко, О. П. Коюда; За заг. ред. В. М. Гриньової. – 2-ге вид., доопр. і доп. – X.: Інжек, 2004. – 404 с.
7. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб. / В. М. Гриньова, В. О. Коюда, Т. І. Лепейко, О. П. Коюда, Ю. М. Великий. – 2-ге вид., доопр. і доп. – X.: Інжек, 2005. – 664 с.
8. Кінах А. Інвестиційний клімат України. // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 126. – 9 липня.
9. Офіційний сайт Державного комітету статистики України (http: // www. ukrstat. gov. ua).
10. Шнипко О. Нагромадження основного капіталу як фактор конкурентоспроможності економіки // Економіка України. – 2005. – № 7. – С. 23-35.
11. Шелудько Я. Актуальні проблеми банківського кредитування інвестицій в Україні // Економіка України. – 2005 – №7.-С. 36-41.
12. The World Bank “World Development Indicators”. – 2002 – P. 236-238; 2004. – P. 214-216. – Section 4.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)