Інноваційний менеджмент – Захарченко В. І. – 4.2. Техніко-організаційний рівень виробництва
На підприємствах, в яких основна частка інновацій припадає на продуктові інновації, особливу увагу у ході визначення рівня сприйнятливості нововведень приділяється оцінці техніко-організаційного рівня підготовки і розвитку виробництва.
Техніко-організаційний рівень Розглядається як комплекс факторів, що становлять основні напрями підвищення ефективності підготовки і виробництва продукції, упорядкований набір ознак і показників, які відображають всі елементи, які вивчаються, для того чи іншого різновиду робіт на стадіях підготовки, виробництва й експлуатації виробів.
Метою визначення техніко-організаційного рівня виробництва є, по-перше, вибір найбільш практично корисних методів, механізмів, форм, засобів і способів досягнення оптимальних кількісних та якісних технічних й організаційних параметрів підготовки та виробництва виробів і, по-друге, підвищення основних показників ефективності діяльності підприємств і організацій.
Метод кількісної оцінки загального науково-технічного та організаційного рівня підготовки і розвитку виробництва виробів передбачає встановлення системи показників виходячи з обсягу і змісту робіт на кожній стадії оновлення продукції, а також їх числових значень, що слугують вихідною базою для раціонального управління процесом підготовки, освоєння і поточного виробництва виробів.
Підхід до оцінки техніко-організаційного рівня виробництва повинен мати системний характер. Це дозволяє, перш за все, поставити і вирішити проблему, пов’язану з виділенням організаційного прогресу, поставив його в один ряд з науково-технологічним розвитком.
Кількісна оцінка техніко-організаційного рівня передбачає:
O встановлення фактичного і запланованого рівня підготовки та виробництва виробів;
O визначення вузьких місць і резервів підвищення продуктивності праці за рахунок удосконалення відповідних показників;
O розробку і впровадження в певній послідовності комплексу заходів, які дозволяють підвищити ефективність виробництва, скоротити витрати ресурсів, строки створення, освоєння і впровадження продукції, підвищити якість її виготовлення і експлуатації;
O визначення взаємовпливу показників рівня на техніко-економічні результати діяльності підприємства;
O проведення системного порівняльного економічного аналізу ефективності наявного техніко-організаційного рівня виробництва.
Виходячи з основних теоретичних, методологічних і практичних положень оцінки техніко-організаційного рівня підготовки і виробництва, система основних показників, які характеризують цей рівень на підприємствах, виражається через систему коефіцієнтів, які можна розділити на такі групи:
1. Технічний рівень і якість виробів: Збірність (блочність) виробу, використання матеріалу, електроенергії, застосовність за складовими, за типорозмірами, працездатність виробу, трудомісткість експлуатації.
2. Технічний рівень технологічного обладнання: Кількість і питома вага прогресивного обладнання; кількість і питома вага обладнання зі строком служби: до 5 років, від 5 до 10 років, від 10 до 20, понад 20 років.
3. Технічна озброєність виробництва і праці: Фондоозброєність праці, озброєність праці активною частиною фондів; озброєність праці прогресивною технікою (автоматизованим обладнанням), оснащеність праці; наявність комплексно-механізованих (автоматизованих) цехів, дільниць та їх питома вага в загальній кількості цехів і дільниць; охоплення робітників тяжкою фізичною працею; зайнятість робітників на шкідливих та особливо шкідливих роботах.
4. Рівень техніки вимірювань, контролю та випробувань: Оснащеність технологічних операцій засобами вимірювань, контролю та випробувань; питома вага спеціальних автоматизованих засобів у загальному арсеналі вимірювань, контролю та випробувань.
5. Рівень організації виробництва: Безперервність обробки, спеціалізація виробництва (питома вага основної, профільної продукції в загальному обсязі виробництва), цільове використання засобів праці, кооперація виробництва.
6. Рівень організації праці: Розподіл праці, організація робочих місць, умови праці, раціональні методи праці, нормування праці і використання спеціальної кваліфікації робітників.
7. Рівень організації управління виробництвом: Якість виконання управлінських функцій: оперативність роботи апарату управління, якість виконання управлінських функцій, економічність апарату управління підприємством, стабільність кадрів, озброєність праці засобами оргтехніки та ЕОМ, використання цих засобів.
Кожна група показників визначає конкретний бік інноваційного та організаційного рівня виробництва. Частина показників виражаються через коефіцієнти; формули для їх розрахунку грунтуються на загальноприйнятих методах. Система цих коефіцієнтів на окремих виробництвах чи в організаціях може бути скорочена (спрощена) залежно від характерних особливостей виробництва, або навпаки доповнена такими показниками:
Коефіцієнт забезпеченості інтелектуальною власністю КІв – визначає наявність у підприємства інтелектуальної власності та прав на неї у вигляді патентів на винаходи, промислові зразки, авторські свідоцтва на корисні моделі, програми ЕОМ, товарні знаки і знаки обслуговування, а також інших, аналогічних з перерахованими правами та активів, необхідних для ефективного інноваційного розвитку.
Порівняння перерахованих ресурсів до інших необоротних активів підприємства (основні засоби, незавершене будівництво, прибуткові вкладення в матеріальні цінності, довгострокові фінансові вкладення) вказує на рівень його оснащеності та озброєності інтелектуальним капіталом порівняно з іншими основними засобами виробництва. Це характеризує попередній досвід підприємства у придбанні нематеріальних активів. Величина коефіцієнта розраховується за формулою
Коефіцієнт зайнятого в НДДКР персоналу КПр – характеризує професійно-кадровий склад підприємства, показує частку персоналу, що займається безпосередньо розробкою нових продуктів і технологій, виробничим та інженерним проектуванням, іншими видами технологічної підготовки виробництва для випуску нових продуктів або впровадження нових послуг стосовно середньооблікового складу всіх постійних і тимчасових працівників, що значаться на підприємстві, обчислюється за формулою
Коефіцієнт призначеного для НДДКР майна Кмндр – показує частку майна експериментального і дослідного призначення, придбаних машин і устаткування, пов’язаних з технологічними інноваціями в загальній вартості всіх виробничо-технологічних машин і устаткування. Цей показник характеризує матеріально-технічну базу і науково-дослідну озброєність підприємства порівняно з озброєністю основними виробничими фондами, включаючи господарський інвентар. У розрахунку цього показника можна співвідносити як ті засоби, що перебувають у власності підприємства або взяті на умовах фінансової оренди (лізингу), так і машини та устаткування, взяті в господарську оренду, що визначається за формулою
Коефіцієнт освоєння нової техніки К0Нт – характеризує здатність підприємства до освоєння нового обладнання і новітніх виробничо-технологічних ліній. Основні виробничі фонди піддаються фізичному і моральному зношуванню. Останній обумовлений НТП, що сприяє розробці і впровадженню прогресивної техніки та технології й викликає необхідність своєчасного оновлення діючих основних виробничих фондів. Звідси постає потреба у вивченні співвідношення введених в експлуатацію основних виробничо-технологічних фондів порівняно з іншими засобами, включаючи будинки, спорудження, транспорт, що встановлюється за формулою
Коефіцієнт освоєння нової продукції К0Нп – характеризує здатність підприємства до впровадження інновацій або технологічних змін в оновленні асортименту продукції. Для нарощування темпів обсягів продажів і освоєння нових ринків слід повністю змінювати продукцію у період від трьох до п’яти років. Звідси для аналізу інноваційної активності оцінюють обсяги реалізації нових і удосконалених товарів і послуг, а також продукцію, виготовлену з використанням базових або поліпшених технологій
Коефіцієнт інноваційного зростання КІР – характеризує стійкість технологічного зростання і виробничого розвитку; показує частку засобів, які виділяються підприємством на власні і спільні дослідження з розробки нових технологій, на цілеспрямований прийом на роботу висококваліфікованих фахівців, навчання і підготовку персоналу, що пов’язано з введенням інновацій, господарські договори для проведення маркетингових досліджень у загальному обсязі всіх інвестицій. Цей коефіцієнт свідчить про досвід підприємства у справі управління інноваційними проектами, який визначають за формулою
Де Чновлкхь – чисельність працівників, які здобули нові професії, осіб;
Чздг – загальна чисельність працівників, осіб.
Розрахунок згаданих показників проводиться на підставі даних фінансової і статистичної звітності підприємства.
На рис. 4.3 представлено узагальнену схему основних етапів проведення оцінки техніко-організаційного рівня виробництва з метою виявлення внутрішньогосподарських резервів і визначення способів підвищення інноваційної активності підприємства. [21]
(2 votes, average: 4,00 out of 5)