Інноваційний менеджмент – Захарченко В. І. – 11.2. Оцінка рівня ризику інновацій
Як вже зазначалося раніше, інновації та інноваційний розвиток зазнають суттєвого впливу від елементів невизначеності, чим зумовлено високий ризик інноваційної діяльності, який стає особливо відчутним за умов трансформації вітчизняної економіки і переходу її на ринковий шлях розвитку, оскільки (у тому числі й з об’єктивних причини) багато важливих рішень приймаються в умовах неповної, неточної чи суперечливої інформації.
Під ризиком в інноваційній діяльності Слід розуміти можливість (загрозу) втрати суб’єктом господарювання частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи виникнення додаткових витрат у результаті здійснення виробничо-збутової і фінансової діяльності, яка спирається на нові технології, продукти, способи їхньої реалізації тощо.
У той же час ризик існує і для інших суб’єктів інноваційного процесу, зокрема, інвесторів, постачальників, споживачів, а також усього суспільства. Численні техногенні катастрофи, кількість яких зростає мірою розвитку НІН, підтверджують це.
Ризик слід розглядати як наслідок прийняття рішень в умовах неповної, неточної і (або) суперечливої інформації, тобто в невизначеності чи неповної визначеності.
Під невизначеністю Слід розуміти неможливість оцінки майбутнього розвитку подій як з погляду імовірності їхньої реалізації, так і через їхній вияв. Невизначеність – це те, що не піддається оцінці, тому будемо говорити про неповну визначеність (ризик).
Ризик у загальному випадку пов’язаний з можливістю чи загрозою відхилення результатів конкретних дій чи рішень від очікуваних. Ризик має місце тільки там, де може бути як мінімум два сценарії розвитку подій (відповідно – два і більше можливих результати).
Так, ризик може виявлятися й у тому, що на даному ринку чи його ділянці новий товар може бути і нереалізований у тих обсягах, які були розраховані на основі результатів маркетингових досліджень. Так само, як і обираючи варіанти цінової стратегії для проникнення на нові ринки, не можна з повною впевненістю стверджувати, що підприємство очікує успіх, оскільки конкуренти можуть відповісти адекватними діями. Як наслідок цього – можливість одержання збитків чи недоотримання доходу.
Аналіз ризику поділяють на два види, які доповнюють одне одного, – якісний і кількісний.
Якісний аналіз Має за мету визначення факторів ризику, що впливають на результати прийнятих рішень і виконаних робіт, встановлення потенційних зон ризику та ідентифікацію ризиків.
Кількісний аналіз Передбачає чисельне визначення розмірів ризику, ймовірностей виникнення втрат та їх величин.
Для проведення кількісного аналізу ризику використовують імовірнісний підхід, відповідно до якого для того, щоб оцінити ризик, необхідно знати всі можливі наслідки конкретного рішення чи дії (або закон їхнього розподілу) та імовірності цих наслідків.
Імовірності розвитку того чи іншого сценарію можна визначити таким чином:
O об’єктивним методом – на підставі наявних даних про аналогічні проекти, що виконувалися в аналогічних умовах, і розрахунках частоти, з якою відбуваються ті чи інші явища. Наприклад, з минулого досвіду взаємин із постачальниками сировини і матеріалів відомо, що зі 100 укладених угод ними було виконано з дотриманням всіх умов 68, а в інших були порушення, пов’язані з термінами постачання, якістю матеріалів, псуванням під час транспортування тощо. У цьому випадку іовірність дотримання умов угод постачання може бути розрахована об’єктивно як частка 68/100, або 0,68. Відповідно ймовірність недотримання умов становитиме (100 – 68) / 100, або 0,32;
O суб’єктивним методом – через експертну оцінку, коли група експертів висловлює припущення щодо конкретних результатів та ймовірностей їхнього виникнення. Наприклад, підприємство планує вивести на ринок принципово новий виріб. Досвіду його виробництва і реалізації (як власного, так й інших товаровиробників) немає. У цьому випадку експерти, а ними можуть бути керівники і провідні спеціалісти підприємства, керуючись власними знаннями і досвідом, розумінням ситуації, яка складається на ринку, висловлюють суб’єктивні судження щодо успіху даного заходу, їхні дані усереднюють і одержують оцінку ймовірності успіху (неуспіху) виведення на ринок нового виробу.
Для оцінки рівня ризику інноваційної діяльності необхідно: 1. Оцінити ризик змінності прогнозованих результатів за кількома проектами, для кожного з яких прогнозують три варіанти подій:
– песимістичний;
– стриманий (середній);
– оптимістичний.
2. Кожному з варіантів оцінки присвоюється певний рівень імовірності (за оцінками експертів чи за статистичними даними), сума яких повинна дорівнювати 1. У ході визначення ймовірності, треба мати на увазі, що імовірність одержання середнього результату, як правило, найвища.
2. За кожним з варіантів (для кожного проекту) розраховується прогнозований результат (ефект) з урахуванням імовірності його одержання.
3. Визначається сумарний імовірнісний результат для кожного із запропонованих проектів.
4. Розраховується показник стандартного відхилення за формулою
Цей показник дозволяє визначити, у якому проекті реальні доходи (показники) відхиляються від середнього значення. Чим меншим є цей показник, тим менше імовірність відхилення реального результату від прогнозованого, тобто тим меншим є ризик, пов’язаний з реалізацією проекту.
Для конкретизації результатів (особливо у випадку, коли середні прогнозовані доходи дуже різняться) розраховують Коефіцієнт варіації:
Перевага віддається проекту, у якого цей показник – найменший.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)