Інформаційні системи і технології на підприємствах – Плескач В. Л. – 4.5. Розподілений доступ до інформаційного середовища
Сучасні інформаційні системи розробляються на основі архітектури розподілених компонент. Це забезпечує розподіл застосувань на: 1) презентаційні компоненти (клієнти); 2) компоненти прикладної логіки (сервер застосувань); 3) компоненти доступу до даних (сервер БД).
Така архітектура сприяє захищеності даних, а також високій масштабованості та можливості повторного використання
Програмного коду і передбачає гнучкі підходи для розподіленої обробки даних. Основним елементом трирівневої архітектури є сервер застосувань, який реалізує прикладні функції, оформлені у вигляді сервісів. Сервери застосувань надають певні набори послуг, а деталі їх реалізації повністю закриті від клієнтів.
За наявності міжкорпоративної взаємодії нерідко одне джерело даних (фінансова, біржова інформація) використовують системи е бізнесу різних корпорацій. Тут особливе значення покладається на сервери застосувань або Web-сервери як механізми взаємодії підприємств через Web-вузли телекомунікаційних мереж. Використання багаторівневої архітектури “клієнт – сервер” забезпечує додаткову гнучкість при розподілі навантаження на вузли систем е-бізнесу і підвищує її функціональність.
Система управління базами даних (СУБД) дає змогу оптимі-зувати розподіл навантаження у стандартному багаторівневому застосуванні (application), представленому сервером БД, Web-сервером та браузером клієнта. Більшість сучасних СУБД застосовують реляційну модель даних (логічна модель даних, розроблена Б. Коддом у 1970 p., що описує: 1) структури даних у вигляді наборів відношень; 2) теоретико-множинні операції з даними; 3) спеціальні реляційні операції і спеціальні правила, що забезпечують цілісність даних.
Для розподіленої обробки економічної інформації вагомого значення нині набувають також багатовимірні, постреляційні й об’єктно-орієнтовані БД, здатні зберігати та обробляти складні структури даних з можливістю аналітичної обробки в режимі реального часу OLAP (On-Line Analytical Processing) та інтелектуальної обробки даних на основі бізнес-інтелекту ВІ-платформ.
Розподілений доступ до СІП можна представити через модель розподіленої системи, подану у вигляді схеми на рис. 4.3.
Сукупність прикладних процесів і БД, що використовуються спільно обчислювальними процесами в ІС, називають розподіленою системою (PC), а вузли мережі – Вузлами PC.
Рис. 4.3. Розподілена модель транзакцій е-бізнесу в Internet
Наприклад, вузлом РС може бути Web-сервер. Розглянемо модель РС, що описується таким набором правил (припущень):
1. РС £)=<5,Ь> є сукупністю вузлів 5 = {5,|і = 1,п } і системи передачі даних, що пов’язує будь-яку пару вузлів Ь = {с,7 |і = 1, я,; = 1, п).
2. У вузлах РС 5 зберігається і обробляється прикладними процесами інформація, що знаходиться у БД.
3. Прикладні процеси взаємодіють один з одним шляхом обміну повідомленнями (електронними документами), які можуть ініціювати обробку інформації або виконувати управлінські функції.
4. Система передачі даних (повідомлень) надійна, тобто повідомлення не зникають і не виникають випадково, всі вузли доступні для повідомлень. Кожний прикладний процес має можливість доступу до будь-яких БД, що функціонують у РС.
Скінченна множина БД, пов’язаних між собою у процесі розв’язання спільних задач, становить розподілену БД (РБД).
5. Процесори, що функціонують у вузлах РС, надійні.
6. На множині вузлів в підтримується така обробка даних:
O підмножина вузлів, що ініціює транзакції (генератори), – {ГМ,} – запити клієнтів систем е-бізнесу;
O підмножина вузлів (ресурси), що виконує транзакції, – {рМК} – підмножина ресурсів, які запитують клієнти, наприклад банківські рахунки;
O підмножина вузлів, що “орієнтує” транзакції (конвертори), – {СМ|} – це вузли забезпечення “АГеЬ-сервісів.
Для вузлів мережі справедливі відношення:
Кожний вузол з множини S має належати хоча б до однієї з підмножин: Vi, i=M. S, є S|ST Є {ТМ,) vST є {DML}vSTE {CM,>.
Один і той самий вузол мережі Internet може у загальному вигляді як ініціювати, так і виконувати транзакції. Концепція універсального клієнта {ТМ.} та Web-серверів {DMJ є базовою, що забезпечує розподілену обробку обчислень в Internet.
Універсальний клієнт (браузер) забезпечує взаємодію із серверами застосунків, а також інтерпретацію та візуалізацію HTML-документа. Функція сервера – передача інформації за запитом клієнта. Функціональність і ефективність сервера здебільшого залежать від технології обробки інформаційних ресурсів. Для застосунків, що потребують потужної внутрішньої обробки даних (приміром, складна бізнес-логіка, яка реалізується з боку сервера), передбачені стандартні способи відповідного розширення потужності сервера, що можна здійснити шляхом приєднання додаткових серверів до Web-сервера.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)