Інформаційна політика – Почепцов Г. Г. – Концепція державної інформаційної політики Росії
Розробляється з 1997 року за дорученням Державного комітету Російської Федерації зв’язку й інформатизації разом з Комітетом з інформаційної політики і зв’язку Державної Думи та іншими провідними науково-дослідними інститутами Росії. Наприкінці 1998 р. Постійна палата з державної інформаційної політики Політичної консультативної ради при Президентові Російської Федерації ухвалила Концепцію державної інформаційної політики. Трохи раніше ця Концепція була прийнята Комітетом Державної Думи з інформаційної політики і зв’язку.
Мета Концепції полягає у визначенні цілей, завдань і об’єктів державної інформаційної політики, розробці та аналізі основних напрямків і механізмів її реалізації, аналізі результатів її впливу на соціально-економічний, політичний і культурний розвиток Росії наприкінці XX і на початку XXI століття.
Об’єктами державної інформаційної політики є:
– інформаційні ресурси;
– інформаційно-телекомунікаційна інфраструктура;
– інформаційні, телекомунікаційні технології, системи і засоби їх реалізації;
– виробництво і споживання засобів інформатизації, інформаційних продуктів і послуг;
– науково-технічний і виробничий потенціал інформатизації, телекомунікацій і зв’язку;
– ринок інформації, інформаційних технологій, засобів, продуктів і послуг;
– домашня комп’ютеризація;
– політика у сфері масової інформації;
– інформаційне право;
– системи забезпечення інформаційної безпеки;
– взаємодія інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури Росії з глобальними інформаційними мережами.
Окрім того в Концепції розглядається вплив державної інформаційної політики на різні сфери громадського життя, а також актуальні проблеми побудови в Росії інформаційного суспільства.
Сфера застосування Концепції – конкретизація й уточнення основних напрямків діяльності органів державної влади щодо становленню інформаційного суспільства в Росії, формування Єдиного інформаційного простору Росії та її входження у світове інформаційне співтовариство. Вихідні дані для розробки Концепції – Конституція РФ, “Декларація прав і свобод людини і громадянина”, Федеральні закони “Про інформацію, інформатизацію і захист інформації”, “Про засоби масової інформації”, “Про участь у міжнародному інформаційному обміні”, “Про зв’язок”, “Про державну підтримку засобів масової інформації і книговидання в Російській Федерації”, “Про державну таємницю”, “Про інформаційне забезпечення органів державної влади російської Федерації”, Цивільний кодекс Російської Федерації, а також інші законодавчі акти, що регулюють відносини суб’єктів в інформаційній сфері, праці вітчизняних і закордонних учених з проблем побудови інформаційного суспільства і формування інформаційно-телекомунікаційного простору, результати аналітичних і прогностичних досліджень процесів інформатизації в Росії.
У Концепції зазначається, що протягом багатьох років державна інформаційна політика охоплювала, переважно, проблеми, пов’язані з діяльністю засобів масової інформації. В останні 2-3 роки зміст державної інформаційної політики був трохи розширений і в нього було включено окремі елементи захисту прав громадян і організацій на загальнодоступну інформацію, гарантованих Конституцією країни, а також деякі аспекти інформаційної безпеки. Починаючи з початку 90-х років паралельно формулюються і розвиваються принципи і положення державної політики інформатизації. Основний зміст цієї політики зводився з невеликими варіаціями до забезпечення науково-технічних, виробничо-технологічних і організаційно-економічних умов створення і розвитку інформаційних технологій, інформаційної інфраструктури і системи формування інформаційних ресурсів. При цьому політика інформатизації практично була цілком відділена від політики, що проводиться державою в області засобів масової інформації, зв’язку і телекомунікацій.
Новий імпульс державна політика інформатизації одержала лише останнім часом у зв’язку з усвідомленням необхідності побудови інформаційного суспільства в Росії як головної умови її політичного і соціально-економічного розвитку і збереження статусу світової держави. Вирішення цього масштабного завдання сприяло переходу від політики інформатизації до інформаційної політики, що включає в себе геополітичні, зовнішньоекономічні, соціально-економічні, науково-технічні і культурні аспекти розвитку країни.
У межах державної інформаційної політики має бути закладено основи для вирішення таких великих завдань, як формування єдиного інформаційного простору Росії та її входження у світовий інформаційний простір, забезпечення інформаційної безпеки особистості, суспільства і держави, формування демократично орієнтованої масової свідомості, становлення галузі інформаційних послуг, розширення правового поля регулювання суспільних відносин, у тому числі пов’язаних з одержанням, поширенням і використанням інформації. Державна інформаційна політика має бути інструментом зміцнення зв’язку центра і регіонів, який забезпечує проведення єдиної політики держави на всій території країни. Необхідність розв’язання таких масштабних завдань потребує управління всіма видами інформаційних ресурсів, елементами інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, державної підтримки вітчизняного інформаційного виробництва, ринку інформаційних технологій, засобів, продуктів і послуг, регулювання діяльності державних електронних і друкованих засобів масової інформації.
Виняткове значення для вироблення адекватних часу уявлень про інформатизацію, політику інформатизації і державну інформаційну політику в цілому мають процеси формування і розвитку світового інформаційного співтовариства і поступальний рух розвинених країн від індустріального до постіндустріального (інформаційного) суспільства. Цей рух спирається на новітні інформаційні, телекомунікаційні технології і технології зв’язку. Саме нові технології зумовили бурхливе поширення глобальних інформаційних мереж, насамперед Інтернету, що відкриває принципово нові можливості міжнародного інформаційного обміну. Перспективні інформаційні і телекомунікаційні технології багаторазово підсилюють вплив електронних засобів масової інформації на соціально-політичне і культурне життя мільйонів людей на всіх континентах. Цей рух концептуально і практично визначає формування світового інформаційного простору. При цьому, зазначається в Концепції, Росія як суб’єкт геополітики, держава, що володіє розвиненою інформаційно-телекомунікаційною інфраструктурою на всьому Євроазіатському просторі Росії і СНД, могла б стати природним мостом між Європою і країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Це дало б їй змогу стати ключовою ланкою світового інформаційного простору.
Однак на механізми реалізації і вибір першочергових практичних заходів державної інформаційної політики нині накладається відбиток глибокої кризи реального сектору економіки Росії, його серцевини – високотехнологічних галузей промисловості. Виробництво інформації, засобів інформатизації, телекомунікації і зв’язку є провідним її елементом. Як і для всіх галузей високих технологій, що мають серйозні науково-технічні напрацювання, для інформатизації надзвичайно важливим виявляється посилення ролі державного регулювання.
Державна інформаційна політика має стимулювати зростання виробництва засобів інформатизації, телекомунікації, інформаційних продуктів і послуг і одночасно платоспроможний попит на них. Разом з тим, практична реалізація державної інформаційної політики у сучасних російських умовах потребує проведення широкої психологічної кампанії з підтримки її основних положень суспільною думкою, роз’яснень її соціальної спрямованості, доказу її обгрунтованості.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)