Інформаційна політика – Почепцов Г. Г. – 2.6. Стратегічні виклики Україні
Інформаційні стратегії здатні наблизити те чи інше майбутнє для країни. Інформаційні стратегії можуть створювати відповідні віртуальні платформи, що дають змогу полегшити перехід від сучасності до майбутнього.
Для чого потрібно знати своє і чуже майбутнє? Фінляндія втратила після розвалу СРСР більшу частину свого експорту. Але змогла піднятися, перебуваючи багато в чому в наближеній до нас ситуації. Вона поставила перед собою чітке завдання, як вижити невеличкій країні в сучасному складному світі. Сьогодні Фінляндія робить ставку на економіку на базі знань. Якщо фірма “Нокіа” на початку минулого століття випускала калоші, то сьогодні в ній на наукові розробки працює до 40 відсотків персоналу. Фінляндія сформувала своє уявлення про Фінляндію 2010 року, де ставиться завдання увійти в трійку економічно найсильніших країн світу. Зараз обробляються прогнози фінських експертів на 2015 рік. До речі, кожен новообраний фінський депутат повинен прослухати курс “Принципи економіки”, без чого він не може стати депутатом.
1. Сьогодні всі країни займаються трендами і мегатрендами, які очікуються через багато років. Наведемо лише деякі приклади. Міністерство оборони Великої Британії розпочало дослідження періоду 2015-2030 років. Військові США вже давно завершили “вивчення” війни-2015 і війни-2025. До речі, ці дослідження цікаві саме тенденціями, що дає змогу відволікатися від конкретного наповнення майбутніх об’єктів. Кожен рік Національний університет оборони видає стратегічні оцінки ситуації, але майже всі вони зорієнтовані на майбутній розвиток.
Росія не має таких загальних стратегій, проте слід визнати, що різні недержавні фонди й інституції Росії вийшли на відповідний рівень як стратегічного мислення, так і відповідної іншої мови, створивши необхідний експертний потенціал. Наприклад, нам важко уявити собі в Україні реально існуючі сьогодні в Росії недержавні організації “Рада із зовнішньої і оборонної політики” або “Комітет із зовнішньополітичного планування”. Окремі російські групи (наприклад, С. Переслегіна) теж активно займаються дослідженням майбутнього. Стратегії національного рівня розробляють російські методологи (П. Щедровицький, Є. Островський). Є Рада з національної стратегії (теж громадська), яка виступила з доповідями про ризики Росії в 2003 році та можливість олігархічного перевороту в країні. Останній викликав достатньо бурхливу реакцію в суспільстві.
Росія і в радянському минулому мала цікаві розробки в цій сфері (наприклад, група П. Кузнецова, який в ще у 1977 році був призначений генеральним конструктором системи управління країною в надзвичайний період). В останні роки існування СРСР активно велися розробки в галузі концептуального проектування та системного аналізу взагалі.
2. Який інструментарій дає змогу оперувати категоріями майбутнього? Корпорація РЕНД, склавши великий список останніх подій світової історії, прийшла до висновку, що старі методи планування неможливі, слід займатися плануванням в умовах невизначеності. Цим обгрунтована відмова від старого сценарного підходу, оскільки він базується на конкретному варіанті загрози. Сьогодні неможливо визначити загрозу 2015 чи 2030 року, тому такий підхід лише створює ілюзію захищеності країни. Тому планування переходить на інший рівень, коли механізми захисту готуються не під конкретну загрозу, а під серію загроз, з яких невідомо яка може бути реалізованою. Серед більш формалізованих підходів слід згадати також теорію хаосу і комплексних адаптивних систем.
“Планування в умовах невизначеності”, “Операції, зорієнтовані на результат” типи інтелектуальної роботи, яку сьогодні здійснює Міністерство оборони США. Тобто це новий вид аналітики, який ми теж маємо вивчати і знати.
3. Сучасний світ перейшов у таку фазу розвитку, коли малі події можуть мати великі наслідки. Війна 1914 року починалася з малої події. Розпад СРСР як великий наслідок мав такі “малі події” в багатьох республіках. Вільнюс, Тбілісі, Рига, навіть “ГКЧП” не можна порівняти з розстрілом парламенту Б. Єльциним, який не викликав подібних наслідків. В Румунії повалення режиму Чаушеску почалося з елементарної відмови ознайомитися з вимогами страйкуючих в невеличкому містечку.
Подібні ситуації дають можливість створювати у сучасному світі варіанти національних трагедій, які призводять до зміни режимів. До речі, намагання “розкрутити” таку ж ситуацію з підводним човном “Курськ” в результаті призвело до втрати позицій російських олігархів, які стояли за телебаченням: Б. Березовського (ГРТ) та В. Гусинського (НТВ). Тобто розвиток моделі “малої події з великими наслідками” тут було зупинено.
4. Україна також може розпочати власні дослідження з визначення таких неочікуваних об’єктів, які можуть (з різною ймовірністю) становити для неї загрозу:
– дефолт;
– політична дестабілізація;
– сепаратизм;
– міграційні проблеми;
– розлад з стратегічними партнерами (Росія, США);
– стихійні лиха;
– епідемія невідомої хвороби;
– відсутність належного економічного зростання;
– соціальна дестабілізація;
– міжконфесійні конфлікти;
– поширення СНІДу та розповсюдження наркотиків;
– чужі міжнародні конфлікти, на які Україна повинна реагувати;
– неврожай;
– демографічні наслідки.
Кожен з цих можливих об’єктів потребує потенційної підготовки різного рівня.
Серед майбутніх негативних об’єктів слід зазначити втрату ідентичності. Україна не працює над створенням власних “мильних опер” чи бестселерів, що не дає можливості кристалізувати власне уявлення про світ. Якщо ж не вдається створити власну картину світу, залишається користуватися чужою.
Як можливу реакцію можна створювати захист проти конкретного неочікуваного об’єкта. Але цікавіше виходити на списки не негативних, а позитивних об’єктів, розвиток яких може дозволити країні перейти в більш сприятливий стан, ознаками якого є:
– інноваційна економіка;
– вступ до європейських структур;
– зростання ВВП;
– подолання бідності;
– демократичний розвиток;
– гарні стосунки зі стратегічними партнерами (Росією та США);
– соціальна держава;
– зупинення епідемій (СНІДу та ін.).
– Вибір інструментарію для реалізації таких об’єктів і є принциповим завданням держави.
5. Сильні країни досліджують майбутнє заради того, щоб активно його формувати. Це принципово нова позиція. США з кінця 90-х років почали займатися так званим “environment-shaping”, яке дає можливість створювати безпечне для США міжнародне середовище, уникаючи застосування сили. Вони вважають, що мають активно формувати своє майбутнє, а не сидіти в очікуванні. Виходячи з цього, Україна теж має моделювати і формувати типи стосунків зі своїми стратегічними партнерами більш активно. Тому для нас цей напрямок “конструювання майбутнього” теж становить неабиякий інтерес. Наприклад, таке правило, як уникання стратегічного вакууму, підходить і для нашої ситуації.
Один із інструментарію, запропонований у цьому контексті, зветься “драйвером”. Це такий детермінант, який впливає на майбутнє середовище. Це конструкція середнього рівня, яка не є безпосередньо проблемою, а є достатньо загальною, щоб відповідати багатьом ситуаціям майбутнього. Драйвер відповідає двом вимогам:
А) ця ситуація має бути реалізованою;
Б) ця ситуація буде позитивною для України.
Прикладами таких драйверів можуть слугувати:
– позитивне економічне зростання буде продовжено;
– Україна буде мати сильних союзників;
– Росія прийме Україну як незалежну державу;
– Україна розв’яже можливі конфлікти з країнами-сусідами;
– Україна зможе контролювати міграційні процеси.
Маючи власний набір подібних позитивних/негативних для нас детермінантів, ми можемо планувати свої подальші дії.
6. Глобалізація викликає також суттєві наслідки в інформаційному просторі. Можемо сформулювати п’ять наслідків, які суттєво змінюють багато інших характеристик:
– зникнення варіантів фільтрів інформаційних потоків (етнічних, моральних, політичних, державних, міждержавних), які раніше суттєво формували будь-який інформаційний простір (згадаймо, скільки колишній Радянський Союз витрачав на “глушіння” зарубіжних голосів);
– виникнення важливих інформаційних, політичних, економічних взаємовпливів між державами, корпораціями, недержавними організаціями. В цій новій системі, зрозуміло, краще себе почувають сильніші гравці, наприклад, США чи Росія щодо України;
– як наслідок цих впливів відбувається поширення норм культури і поведінки, які є чужими для споживача інформації, при цьому виграють не ті, хто дотримується старих норм, а ті, хто скоріше приймає нові;
– виникають нові політичні й інформаційні гравці, прикладом чого може слугувати “Аль-Каїда” як варіант мережевої організації, яка змогла виступити проти наймогутнішої держави світу;
– саме завдяки інформаційному взаємовпливу малі події мають великі наслідки. Наприклад, у Мексиці загін повстанців під керівництвом коменданте Маркоса міг привернути до себе всесвітню увагу, що вдалося зробити завдяки активному використанню Інтернету.
Інформаційний простір став багатовимірним і діалогічним, тому виникає потреба в нових варіантах його аналізу.
7. Теорія хаосу допоможе зрозуміти майбутні ситуації. Адже епоха, в яку ми живемо, наповнена ситуаціями, що суперечать одна одній. Керований хаос став однією з тем, що цікава як політикам, так і вченим. Ми маємо якомога раніше зрозуміти нову ситуацію, в яку потрапили. Вона є принципово іншою. Американський вчений Дж. Розенау акцентує увагу на зміні держави, ерозії поняття державного суверенітету. Російський вчений О. Неклесса, наприклад, підкреслює появу феномену деформалізації влади, зменшення ролі публічної політики і представницьких органів, розширення зони неформальних процедур прийняття рішень.
Взагалі досить серйозні наукові дослідження присвячуються сьогодні темам, які можна розглядати, як введення країни в хаос, щоб досягти переходу на якийсь інший рівень. Б. Луттвак, який вважається “батьком” геоекономіки, написав в свій час дослідження з питань теорії перевороту. Дж. Шарп багато розробляв проблеми ненасильницького спротиву, і його інструментарій застосовувався в Польщі, Прибалтиці, Югославії.
СРСР і США активно вивчали революційні ситуації, які теж є варіантами переходу до нового стану системи. Саме нелінійність цих переходів становить інтерес і сьогодні. До речі, нам слід також зайнятися Україною як системою, щоб зрозуміти, які характеристики спільні, а які відмінні маємо у випадку України-1910, України-1960 та України-2010.
Геополітика реалізується сьогодні в геоекономіці та геокультурі. Ті самі активні/агресивні імпульси входять в нові типи просторів, формуючи їх за заданими стандартами. І Україна має бути готовою до таких нових ситуацій.
Сьогодні також реалізується те, що може бути названо геоінформаційними силами – це інформаційні потужності того чи іншого регіону, які мають вплив на інші країни. Ірландія, наприклад, працює в режимі повного покриття своєї території Великою Британією. Україна зазнає потужного впливу інформаційних потоків з Росії. США є найсильнішою державою щодо створення в інших країнах власної картини світу, що робиться як за рахунок журналістики, так і масової культури. В цьому випадку відсутність власних захисних фільтрів заважає виробленню власної картини світу, породженню варіанта своєї ідентичності, а це є обов’язковим елементом кожної нації.
Інформаційні стратегії в деяких випадках здатні знаходити рішення тих проблем, що існують у реальному світі, тих викликів, які стоять перед Україною. Тому статус і роль інформаційної політики в сучасному світі зростають.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)