Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції – Ліпкан В. А. – 4.1. Нормативно-правова група
Закон України “Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003р. та інші нормативно-правові акти, спрямовані на регулювання суспільних відносин в інформаційній сфері, практично нормативно не закріплюють вищезазначених понять.
Даний тезис підтверджується нормами єдиного нормативно-правового акту, в якому здійснено спробу щодо окреслення загальних підходів до окреслення сутності даного феномену,
Законом України “Про Концепцію Національної програми інформатизації” від 4 лютого 1998 року.
Відповідно до даного документу Інформаційна безпека Є невід’ємною частиною політичної, економічної, оборонної та інших складових національної безпеки. Об’єктами інформаційної безпеки є інформаційні ресурси, канали інформаційного обміну та телекомунікації, механізми забезпечення функціонування телекомунікаційних систем і мереж та інші елементи інформаційної інфраструктури країни. Результатом виконання Програми мав би стати пакет нормативних документів з усіх аспектів використання засобів обчислювальної техніки для оброблення та зберігання інформації обмеженого доступу; комплекс державних стандартів із документування, супроводження, використання, сертифікаційних випробувань програмних засобів захисту інформації; банк засобів діагностики, локалізації і профілактики вірусів, нові технології захисту інформації з використанням спектральних методів, високо надійні криптографічні методи захисту інформації тощо”.
У Законі України “Про основи національної безпеки України” поняття “інформаційна безпека” не знаходить свою операціоналізацію, втім зазначається на інформаційну сферу національної безпеки, при чому, не дається визначення навіть і даного поняття, а лише перераховуються загрози та напрями державної політики у вищезазначеній сфері.
Перелік загроз, визначений законодавцем в цьому законі, дає можливість стверджувати про розуміння інформаційної безпеки, не як безпеки інформації в технічному аспекті, а більш широку категорію, що дещо суперечить розумінню інформаційної безпеки у Законі України “Про Концепцію Національної програми інформатизації”.
4.2. Енциклопедична група
Енциклопедична група представлена першою в Україні багатотомною юридичною енциклопедією, в другому томі якої (виданому в 1999 році) і є спроба дати визначення інформаційної безпеки. Водночас зазначимо, що в Українській радянській енциклопедії та в інших радянських енциклопедіях не міститься цікавих для розкриття сутності феномену “інформаційної безпеки” визначень.
Отже, Інформаційна безпека України – Один із видів національної безпеки, важлива функція держави. Інформаційна безпека України означає:
– законодавче формування державної інформаційної політики;
– створення відповідно до законів України можливостей досягнення інформаційної достатності для ухвалення рішень органами державної влади, громадянами та об’єднаннями громадян, іншими суб’єктами права в Україні;
– гарантування свободи інформаційної діяльності та права доступу до інформації у національному інформаційному просторі України;
– всебічний розвиток інформаційної структури;
– підтримка розвитку національних інформаційних ресурсів України з урахуванням досягнень науки та техніки й особливостей духовно-культурного життя народу України;
– створення і впровадження безпечних інформаційних технологій;
– захист права власності держави на стратегічні об’єкти інформаційної інфраструктури України;
– охорону державної таємниці, а також інформації з обмеженим доступом, що є об’єктом права власності або об’єктом лише володіння, користування чи розпорядження державою;
– створення загальної системи охорони інформації, зокрема охорони державної таємниці, а також іншої інформації з обмеженим доступом;
– захист національного інформаційного простору України від розповсюдження спотвореної або забороненої для поширення законодавством України інформаційної продукції;
– встановлення законодавством режиму доступу іноземних держав або їх представників до національних інформаційних ресурсів на основі договорів з іноземними державами;
– законодавче визначення порядку поширення інформаційної продукції зарубіжного виробництва на території України’2.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)