Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції – Ліпкан В. А. – 3. Класифікація національних інтересів

Слід зазначити, що саме питання про класифікацію лише національних Інтересів не є безспірним. Так, наприклад, В. В Медведчук Пропонує класифікацію запитів, потреб і інтересів:

1) стосовно часу задоволення – запити, потреби, першочергові інтереси та інші;

2) стосовно суб’єкта, який має здійснити відповідні дії – людина, держава, громадські організації та різні самоврядні структури;

3) запити, потреби та інтереси, які притаманні усім членам суспільства – громадянам держави й ті, що цікавлять окремі його верстви;

4) запити, потреби й інтереси, що різняться за своїм характером – матеріальні та духовні.

Звичайно, що категорія “національні інтереси” є багатокомпонентною. Через це постає необхідність у класифікації національних інтересів, виокремленні фундаментальних (базових), життєво важливих та інших груп національних інтересів. При цьому класифікація національних інтересів має розглядатися крізь призму необхідності виокремлення тих з них, завдання. шкоди яким свідчить про національну небезпеку. Тобто кожному рівню національних інтересів кореспондуватиме певний рівень загрози СНБ. Знову таки, ураховуючи важливість даного положення, воно має бути відображено у Концепції національної безпеки України.

Отже, враховуючи різноманітні форми прояву, а також багатогранність самого феномену національних інтересів, їх багатоманітність і різноплановість, і відповідно до цього необхідність у впорядкуванні за певними критеріями, пропонується наступна їх класифікація.

За ступенем важливості

1, Життєво важливі національні інтереси – це такі національні інтереси” ЯКІ пов’язані із виживанням і безпекою нації, захистом території України і території союзників, важливих елементів інфраструктури, забезпеченням безпеки громадян та їх економічного добробуту. Життєво важливі інтереси можна визначати і як усвідомлені на рівні вищих органів державної влади Потреби Народу у збереженні й розвитку Національних цінностей, Національного багатства, вдосконалення економічного й політичного устрою суспільства. Для захисту інтересів цієї категорії Україна має рішучо використовувати усі наявні засоби, включаючи при необхідності, застосування своєї військової могутності.

Суттєвим для розуміння змісту життєво важливих національних інтересів є аналіз понять “національні потреби” і “національні цінності”, тому окреслимо власне бачення щодо цього.

Під Національними потребами Слід розуміти такий стан нації, який обумовлений її незадоволеністю у нормальній життєдіяльності та спрямований на усунення цієї незадоволеності. Національні потреби реалізується у самому процесі їх задоволення. У разі ж незадоволення потреби нації це призводить до зміни нормальної життєдіяльності або ж до неможливості її подальшого існування. До реалізації потреби вона існує як такий недолік, що постійно з’являється і посилюється. З реалізацією потреби напруження, що виникло, послаблюється. Національні потреби є специфічними за своїм змістом, оскільки вони породжуються внаслідок генези самої нації – потреби у розвитку, у власній національній культурі, у власній державі тощо. Чим більшого розвитку досягає нація, тим більш широкий спектр потреб у неї виникає. Слід зважати на той факт, щоб при розвиткові потреб не виникало кардинальних розбіжностей у їх задоволенні серед представників різних національних меншин. Продуктивним вважається той шлях, за якого строкатість потреб буде поєднана із можливостями їх задоволення у загальних рамках національних інтересів. Для кожного представника української нації мають бути відкриті якнайширші можливості щодо засвоєння усіх створених предметів, здатних задовольнити духовні, інтелектуальні та матеріальні потреби, а отже до всебічного розвитку потреб, передусім, у національному розвої, праці, творенні української нації, творчості на благо України. Всебічний розвиток національних потреб, створення предметів цих потреб і має бути національною необхідністю – потребою усіх.

Національні потреби тісно пов’язані із іншою, не менш важливою категорією – національні цінності. Під Національними цінностями Слід розуміти конкретно-історичні суспільні відносини й переконання, матеріальні та духовні об’єкти, що мають загально важливе значення для стабільного функціонування й розвитку народу. При чому національні цінності виступають як властивості явища, водночас вони не є притаманними йому від природи, і стають такими не через силу внутрішньої структури інтересів самих по собі, а через те, що вони є утягненими у сферу суспільного буття людини і стають носіями суспільних відносин. Щодо представників української нації, то національні цінності слугують об’єктами їх інтересів, а для їх свідомості виконують роль повсякденних Орієнтирів У предметній і соціальній дійсності, визначень їх практичного ставлення до оточуючих предметів і явищ. Властивості тих чи інших явищ визначають різноманітні функції у системі людської життєдіяльності і виступають як предметні цінності, символи певних суспільних відносин, у яких бере участь людина. У якості національних цінностей можуть виступати деякі явища суспільної свідомості, які виражають ці інтереси в ідеальній формі (національний ідеал, національна мрія, національна справедливість тощо). До цього ж дані форми свідомості не просто описують якісь дійсні або уявні явища реальності, а виносять їм оцінку, схвалюють або засуджують їх, вимагають здійснення або усунення. Зіткнення різних за своїм змістом національних цінностей є наслідком боротьби різних стратегій, концепцій, доктрин, програм і технологій щодо забезпечення національної безпеки, які знаходять свій вияв у цілісних системах поглядів на сутність та зміст національного розвою, а у кінцевому рахунку – об’єктивну логіку історичного процесу. Саме тому визначення національних цінностей має грунтуватися не лише аксіологічно, а й з урахуванням свідомого розуміння об’єктивних історичних законів розвитку нації.

Отже, можна зазначити, що Українські національні цінності – Конкретно-історичні суспільні відносини й переконання, матеріальні та духовні об’єкти, визначені через усвідомлення об’єктивних історичних законів розвитку української нації, що мають конструктивне значення для стабільного функціонування й прогресивного розвитку народу України.

До Життєво важливих інтересів Безперечно належать: підтримка і збереження територіальної цілісності і недоторканності державного кордону України, забезпечення державного суверенітету; захист конституційного ладу усіма доступними засобами, включаючи військові, побудова ефективно діючої системи національної безпеки, утворення золотовалютного та алмазного фондів, всебічна інтеграція до створюваних систем глобальної безпеки, ініціативне створення систем безпеки різного рівня, інтеграція України у світове економічне і політичне співтовариство (входження до політичних та економічних структур Давосу, ВТО, ЄС тощо), розвиток національної економіки відповідно до національних інтересів, її унезалежнення від будь-якого зовнішнього втручання, створення умов для залучення іноземних інвестицій, забезпечення збереження старих та активізація пошуку нових шляхів доступу до стратегічно важливих для економіки ресурсів – нафти, енергоносіїв, всебічний розвиток відродження національної державності70.

Зі збереженням загального підходу, але із запропонуванням іншої назви щодо даної категорії національних інтересів, підходить О. С. Бодрук, який вживає поняття “корінні інтереси”, до яких, на його думку, мають входити: збереження цілісності території держави; захист навколишнього середовища; конституційного устрою; політичної незалежності; забезпечення сприятливих умов розвитку нації; забезпечення зовнішньоекономічних пріоритетів держави; запобігання збройній агресії та силовій загрозі7′. Водночас, поняття “життєво важливі національні інтереси” найбільш повно Відображає сутність та зміст, а також значення даної категорії національних інтересів для прогресивного розвитку особи, суспільства і держави.

На основі цих інтересів має бути сформований механізм національної безпеки – сукупність цілей, функцій, принципів та методів, взаємодія яких забезпечує ефективне функціонування системи національної безпеки.

З урахуванням викладеного, до основних цілей системи національної безпеки по забезпеченню життєво важливих національних інтересів, можна віднести:

O максимально ефективне забезпечення національних інтересів;

O побудова розвиненої економіки;

O формування недержавної підсистеми забезпечення національної безпеки;

O формування дієздатних сил забезпечення національної безпеки;

O інформатизація суспільства;

O регіональне лідерство, одним з механізмів якого має стати ініціювання створення систем безпеки різних рівнів, де б Україна виступала лідером;

O побудова соціально-правової, демократичної держави, громадянського суспільства;

O формування позитивного іміджу України у світі;

O забезпечення збалансованого функціонування систем безпеки регіонального та вищих рівнів з урахуванням життєво важливих інтересів країн-учасниць.

Відповідно до окреслених основних цілей функціями системи мають бути:

– розумне співвідношення положень ринкової і адміністративної економіки, що відповідають національним особливостям української економіки;

– розроблення спеціального механізму гармонізації рекомендацій МВФ при проведенні економічних реформ (сумний досвід Аргентини довів, що сліпе виконання усіх вказівок, які відбуваються, передусім, на користь самого МВФ, а не держави, якій здійснюється допомога, призводить до колапсу економічної системи держави);

– розроблення системи заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки України, як однієї з найважливіших складових національної безпеки;

– побудова сильної економічної системи, що сприятиме творенню України в міжнародних стосунках, її можливості брати участь у представницьких форумах найвищих рівнів, що позитивно впливатиме і на політичний імідж України, а це, у свою чергу, з урахуванням вигідного геостратегічного положення України, надасть їй можливість стати реальним лідером у регіоні;

– активізація процесів гармонізації законодавства й імплементації норм міжнародного права, які відповідають українським національним інтересам;

– максимально ефективно використання позитивного іміджу України для творення української стратегії;

– творення української стратегії та інші.

Основним Принципом функціонування Даної системи має стати дуальна (подвійна) пріоритетність загальнолюдських цінностей і національних інтересів (принцип національної достатності). Зважаючи на цей факт, українські національні інтереси, як уособлення інтересів окремої особи і громадянина, що проживає на території України, мають враховуватись, насамперед, через те, що народ України є носієм суверенітету і єдиним джерелом державної влади.

Власно кажучи, життєво важливі інтереси відбивають фундаментальні, базові потреби нації, порушення або неможливість задовольнити які може призвести до її колапсу. Через це, природно, що кожна нація має власні, притаманні лише їй, національні інтереси. Цей суттєвий момент слід враховувати при створенні систем колективної, міжнародної, глобальної безпеки.

Життєво важливі інтереси є такими, що відбивають пріоритетні напрями розвитку нації, і їх порушення спричинює суттєвий дисбаланс СНБ. Отже, розроблення спільних життєво важливих інтересів держав-учасниць системи колективної безпеки є складним завданням, що ще раз свідчить про недоцільність розроблення категорії “всезагальний інтерес”. Кожна нація має власні життєво важливі національні інтереси, які можуть бути лише враховані, але не пристосовані, або пригнічені через необхідність досягнення інтересів іншої нації, яка є членом утворюваної системи безпеки.

Так, дуже суперечливим є питання утворення різних коаліцій, які, передусім формуються за ініціативи тієї держави, яка хоче вирішити власні потреби, пояснюючи іншим про необхідність їх спільного рішення. При цьому наскрізною ідеєю створення деяких коаліцій є забезпечення інтересів держави-ініціатора, у той час, як деякі учасники цього утворення стають такими не в силу власних бажань чи потреб, а через прямий і латентний вплив. Утворення систем безпеки на таких засадах не сприятиме не лише забезпеченню життєво важливих інтересів нації, а навпаки – створить потенціал для майбутньої їх дестабілізації. Тому питання збалансованості життєво важливих інтересів кожної нації учасниці системи колективної безпеки, посідає чільне місце при розробленні систем різних рівнів. У цьому ж аспекті слід розглядати і створення управлінських структур, які відповідатимуть інтересам лише однієї нації-учасниці системи колективної безпеки.

Порушення або обмеження національних інтересів цієї групи свідчитиме про пряму загрозу системі національної безпеки, через що їх забезпечення має пріоритетне значення.

Система національних інтересів, Являючи собою Багатошаровий пласт, окрім життєво важливих інтересів уміщує також і інші категорії інтересів, необхідність у забезпеченні яких на тих чи інших етапах розвитку змінюється. Саме тому, поряд із вище розглядуваною категорією національних інтересів, слід говорити і про інші не менш важливі з них.

2. Важливі національні інтереси – такі національні інтереси, які не пов’язані із виживанням України, але які чинять вплив на добробут країни і характер міжнародної обстановки. Дана категорія національних інтересів на конкретному історичному етапі розвитку нації не відіграє ключової ролі, водночас завдання їм шкоди у перспективі закладає потенцію загрози життєво важливим інтересам. Порушення цих інтересів, хоча прямо і не загрожує СНБ, створює умови, за яких можуть бути обмежені життєво важливі інтереси. При чому віднесення тих чи інших інтересів до важливих характеризується часовим фактором. Відповідно до реалій об’єктивної дійсності, конкретного періоду, стану держави ті чи інші важливі інтереси можуть перейти до категорії життєво важливих. Так, наприклад, до подій на Чорнобильській атомній станції, національні інтереси в сфері екологічної безпеки належали до важливих, через їх, нібито, не життєву значущість і важливість. Нормальне функціонування АЕС, жорстка система контролю за ними давали можливість того часу саме таким чином ставитися до цієї групи національних інтересів. Але після аварії на ЧАБС трапилися кардинальні зміни, і Україна, усвідомивши небезпеку екологічної катастрофи, переглянула власне ставлення, і відтоді національні інтереси в сфері екологічної безпеки набули статусу життєво важливих. Такі інтереси мають захищатися із використанням наявних ресурсів для досягнення своїх цілей, з урахуванням Домірності ціни та ризику із ступенем важливості Інтересів, що зачіпаються.

3. Інші національні інтереси – такі національні інтереси, яким можуть загрожувати стихійні лиха, великі виробничі катастрофи, порушення прав людини. Дана категорія інтересів відстоюватиметься через прийняття певних дій для усунення таких явищ і для захисту цінностей, які розділяє Україна: підтримання процесу демократизації, здійснення цивільного контролю над системою забезпечення національної безпеки, надання допомоги у розмінуванні, стимулювання послідовного розвитку.

За рівнем прояву

Наступним критерієм класифікації є рівень прояву. Відповідно можна виділити такі групи.

Внутрішні – дана група національних інтересів є домінантною. Передусім, цілісність українського соціуму, ефективно діюча економічна система держави, сучасна система національної безпеки, дієздатні сили забезпечення національної безпеки надають можливість претендувати Україні не лише на висунення і декларацію, а й на реальне забезпечення внутрішніх національних інтересів. Це означає, що лише міцна в економічному й оборонному відношенні Україна може стратегічно більш ефективно забезпечувати безпеку держави, суспільства і особи. Порушення цих складових може призвести до втрати суверенітету та незалежності держави”.

Зовнішні національні інтереси базуються на внутрішніх і спрямовані на максимально ефективне забезпечення національних інтересів поза межами України. Національні інтереси України, яка є геополітичним центром Європи, не обмежуються її кордонами. Отже наявність зовнішніх національних інтересів має корелювати із можливістю їх забезпечення. А ця можливість, передусім, базується на стані забезпеченості внутрішніх національних інтересів. Саме тому можна казати про дуальність прояву національних інтересів, тобто про діалектичний зв’язок внутрішніх і зовнішніх інтересів, де забезпечення перших є визначальним. Чим надійніше забезпечені внутрішні національні інтереси, тим більше можливостей має держава для забезпечення зовнішніх інтересів. За ступенем стійкості

Стратегічні національні інтереси – це такі національні інтереси, забезпечення яких сприяє досягненню національного ідеалу. Остання категорія доволі цікава, через її фундаментальну важливість, тому окреслимо власне бачення щодо розуміння національного ідеалу.

Національний ідеал можна розглядати як нерозривну єдність суспільного, морального і естетичного ідеалів.

Суспільний ідеал Української нації становить собою найбільш загальні уявлення тієї чи іншої соціальної групи, які відповідають її економічним і соціальним інтересам та є кінцевою метою її прагнень і діяльності. Суспільний ідеал має бути прогресивним, тобто відповідати об’єктивним тенденціям і бути ідейною основою розвитку суспільства.

Моральний ідеал Становить собою уявлення про моральну досконалість, яка знаходить свій вираз в образі Особистості, яка Втілила такі моральні якості й може слугувати моральним взірцем. Він відображає соціально-економічний і духовний розвиток суспільства і відповідає його критерію моральності та суспільному ідеалу. Моральний ідеал української нації передбачає патріотизм, толерантність, взаємодопомогу, гуманізм, усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей, плекання національних традицій тощо. Найбільш повне наближення до морального ідеалу – мета морального виховання української нації.

Естетичний ідеал – Історично найбільш повна і гармонійна єдність суб’єкта і об’єкта, окремого представника української нації в цілому і природи, яке знаходить вираз у вільному і універсальному розвиткові людських творчих сил як самоціль. Естетичний ідеал слугує критерієм оцінки прекрасного у житті та мистецтві. Естетичним ідеалом української нації можна вважати всебічний, цілісний і гармонійний розвиток творчих сил кожної людини, яке уміщує в себе духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість української нації.

Отже, Національний ідеал Української нації можна визначити як ідейну основу, найбільш загальні уявлення української нації відповідно до об’єктивних тенденцій реальної дійсності про її соціально-економічний і духовний розвиток, гармонійна єдність суб’єкта і об’єкта, окремого представника і української нації в цілому та природи, які знаходить вираз у вільному і універсальному розвиткові нації і становлять собою кінцеву мету її прагнень і діяльності.

Національний ідеал не слід ототожнювати із національними інтересами, хоча останні є засобом досягнення першого. Головним критерієм вірності обраного національного ідеалу є його відповідність об’єктивним реаліям сучасної дійсності. І хоча при конструюванні національного ідеалу не можна відкидати історичне минуле, головним орієнтиром має бути сьогодення і майбуття. Інакше кажучи, Кінцева мета нації – досягнення національного ідеалу, і на цьому шляху вона має вирішувати конкретні завдання, якими є національні інтереси.

Зазначимо, що зміст національного ідеалу визначається не лише економічними і соціальними, а й релігійними інтересами, моральними нормами, ідеями гуманізму, патріотизму та іншими ідеологічними побудовами. У даному контексті можна резюмувати, що без альтернативний національний ідеал України – це соборність, рівність і незалежність.

Розгляд змісту національного ідеалу дозволяє більш повно усвідомити необхідність у формуванні стратегічних національних інтересів. Ураховуючи викладене, зауважу, що загроза стратегічним інтересам означає загрозу життєво важливим інтересам нації. Дані інтереси мають бути визначені та закріплені відповідним чином у стратегіях, доктринах, концепціях, програмах. Причому стратегічні інтереси визначають життєво важливі інтереси. Опосередкування останніх першими відбувається через те, що пріоритетність тих чи інших національних інтересів, віднесення їх до категорії життєво важливих має динамічний характер і обумовлене передусім тим, які конкретно завдання стоять перед українською нацією на певно визначеному історичному етапі розвитку.

Стратегічні національні інтереси закладають фундамент до стратегії управління системою національної безпеки, визначають головні цілі та напрями управлінської діяльності. Стратегічні національні інтереси посідають найвищий щабель ієрархії системи національних інтересів.

Тактичні національні інтереси – Це конкретизовані стратегічні національні інтереси, які потребують впровадження у короткотерміновий період, вони є засобом впровадження стратегічних національних інтересів у життя. їх реалізація здійснюється для досягнення безпосередньої мети, вирішення найближчих завдань. На відміну від стратегічних національних інтересів, тактичні національні інтереси значно конкретніше, у той же час більш гнучкі, допускають варіативність у межах стратегічних національних інтересів. Тактичні національні інтереси формують механізм черговості національних інтересів, їх ранжування за ступенем важливості (тобто визначення, який з національних інтересів є пріоритетним) і черговості (бажаній послідовності їх реалізації з урахуванням реальних можливостей і характеру їх взаємозв’язку). Даний процес має грунтуватися на таких постулатах, як: єдина цілісна українська нація і самостійна, незалежна, соборна держава. Отже реалізація тактичних національних інтересів відбувається в межах стратегічних національних інтересів і спрямована на забезпечення останніх. У найбільш загальному плані тактичні національні інтереси співвідносяться із важливими національними інтересами.

Оперативні національні інтереси – це така сукупність національних інтересів, реалізація у життя яких дозволяє негайно впливати на конкретні відхилення від досягнення тактичних і стратегічних національних інтересів. У найбільш загальному плані вони співвідносяться із такою категорією, як інші національні інтереси.

Одним з чинників існування національних інтересів є просторовий, відповідно до якого національні інтереси не слід ототожнювати лише з тією територією, де розташована країна. Категорія “національні інтереси” має динамічний характер ще й тому, що саме націобезпекознавство, в контексті якого ми і розглядаємо поняття “національних інтересів”, становить собою систему знань про забезпечення динамічної стабільності системи національної безпеки. Через це виникає необхідність у введенні щодо системи категорійно-понятійного апарату нашої теорії спеціального терміну, який би характеризував динамічність національних інтересів, їх просторову визначеність – “сфера національних інтересів”.

За ступенем пріоритетності

За Ступенем пріоритетності Можна виділити:

Пріоритетні національні інтереси – Такі національні інтереси, які мають пріоритет на тому чи іншому етапі історичного розвитку країни, обумовлені об’єктивними потребами соціуму і його прогресивному розвитку і вимагають першочергових заходів щодо їх реалізації;

Потенційно пріоритетні національні інтереси – Такі національні інтереси, які за певних умов можуть стати пріоритетними. При чому виокремлення тих чи інших інтересів до даної категорії обумовлено результатами моніторингових досліджень, за допомогою яких виявляють динаміку розвитку процесів у сфері національної, і з огляду на це формують модельний ряд пріоритетних національних інтересів. Таким чином, національні інтереси, які не є пріоритетними, але перебувають в модельному ряді пріоритетних, і є потенційно пріоритетними національними інтересами;

Звичайні національні інтереси – інші національні інтереси, які не входять до пріоритетних та потенційно пріоритетних національних інтересів.

Отже, з урахуванням наведеного, на сучасному етапі розвитку України у найбільш загальному плані можна виділити наступні національні інтереси:

– внутрішня стабільність, яка характеризується стійкістю державних інститутів і збалансованістю інтересів усіх соціальних груп населення;

– захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України;

– становлення України як правової держави, що захищає усіма законними важелями національні інтереси у будь-якій точці Земної кулі;

– економічне процвітання, задоволення матеріальних потреб населення, здатність до ефективного господарського розвитку: лише сильна в економічному плані держава може бути здатна до забезпечення власної національної безпеки, а також відігравати роль регіонального лідера;

– забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя по всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту інших мов національних меншин України;

– ефективне функціонування СНБ;

– побудова професійної армії, але, враховуючи сумний досвід колапсу Римської імперії, в армії мають служити виключно громадяни України;

– пріоритетність загальнолюдських демократичних принципів у розбудові держави, національна злагода та національна свідомість народу;

– гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина;

– підтримання екологічно здорового середовища;

– розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу Українського народу, зміцнення фізичного здоров’я нації, створення умов для розширеного відтворення населення;

– інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір та в євроатлантичний безпековий простір;

– розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України;

– формування національної стратегії, яка включатиме національний ідеал, національну мету, національну ідею, національні, потреби, національні цінності, національні інтереси, врешті-решт національну ідеологію;

– утвердження в якості регіонального лідера;

– формування позитивного міжнародного, передусім гуманітарного іміджу”.

(2 votes, average: 3,50 out of 5)