Інформаційна безпека – Остроухов В. В. – РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ США ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА
Результати проведених фахівцями різних наукових напрямів дослідження проблем, пов’язаних з визначенням особливостей доктринальних основ розвідувальної стратегії і тактики США як суб’єкта розвідувальної діяльності у нинішньому статусі “єдиної світової супердержави”, дають можливість зробити наукове узагальнення основних теоретико-філософських, політико-ідеологічних і деяких оперативних аспектів сучасної розвідувальної діяльності США. Зокрема це стосується діяльності підрозділів політичної розвідки, які не лише найтісніше пов’язані з інформаційно-психологічним протиборством, ай є безпосередніми головними організаторами і виконавцями найбільш складних, ризикованих і відповідальних СІО і АІА щодо іноземних партнерів, конкурентів, супротивників чи ворогів Сполучених Штатів Америки. Особлива увага спеціалістів, які вивчають проблеми безпекознавства у сфері забезпечення інформаційної безпеки, має бути привернута до оперативної (нелегальної, таємної) і легальної, тобто політико-дипломатичної діяльності американських спецслужб, нерозвідувальних державних і неурядових структур, які спрямовують свої зусилля на надання приховано вигідного США впливу в межах проведення таємних операцій розвідувально-підривного характеру щодо “недружніх” урядів, політичних сил і рухів іноземних держав.
Ступінь ” недружності” донедавна визначалася за критеріями, які остаточно сформувалися в адміністрації американського президента Дж. Буша-молодшого за безпосередньою участю його однопартійна Дж. Маккейна, лідера Республіканської партії, кандидата в Президенти США у 2008 році, ідеологічного натхненника, головного організатора і фінансиста нещодавньої серії “кольорових” революцій на посткомуністичному просторі (Сербія, Грузія, Україна, Киргизстан, Узбекистан) і спеціальних передвиборних піар-кампаній щодо приведення до влади у Прибалтійських країнах на посади перших осіб держави агентів впливу із числа громадян США (Литва та Естонія) і Канади (Латвія).
Після подій 11 вересня 2001 р. адміністрація Дж. Буша-молодшого активізувала відродження і впровадження у зовнішню політику США сучасних уявлень правого крила американських ліберал-демократів і консерваторів про поняття “імперія” та “імперіалізм”. Зазначені поняття як головні наукові постулати покладені в основу нової імперіалістичної програми – неоконсервативного “Проекту за нове американське століття”. Саме з урахуванням стратегії розвитку американського суспільства нині відбувається і в майбутньому спостерігатимуться тактичні особливості реалізації відповідної практики інформаційного забезпечення урядових заходів у американській зовнішній політиці.
Сучасні процеси глобалізації формують сприятливе середовище для організації і проведення ШП. Важливою рисою сучасної інформаційної експансії провідних учасників геополітичної і геостратегічної конкуренції є так званий інформаційний неоколоніалізм, який розділяє всі держави та регіони світу на: 1) суб’єкти, які домінують в інформаційному просторі та є джерелами експансії, і 2) суб’єкти, які не володіють необхідними інформаційними ресурсами, технологіями та розвинутою інформаційно-телекомунікаційною інфраструктурою, і тому вони стають інформаційно залежними від суб’єктів-домінантів. Одним із головних лідерів серед розвинених держав світу є США.
Інформаційно-психологічний неоколоніалізм є агресивною ідеологією досягнення геополітичної і геостратегічної переваги, ставить за мету змінити структури глобального інформаційно-психологічного простору і припускає необхідність залучення і застосування всього арсеналу сил, засобів і методів ІВ для досягнення геополітичних, геоекономічних, геостратегічних, геоінформаційних тощо переваг, домінування і панування у світі).
З цього виходить, що глобалізація формує і розширює глобальну інформаційну сферу, стираючи державні, національні кордони і різні бар’єри, що дозволяє розгортати великомасштабні СІО та ІВ не тільки в окремих державах-супротивниках, айв інформаційних просторах цілих регіонів земної кулі.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)