Інформаційна безпека – Остроухов В. В. – Кабінет Міністрів України

Як вищий орган у системі органів виконавчої влади, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України в межах, передбачених статтями 85, 87 Конституції України, який забезпечує державний (зокрема й інформаційний) суверенітет і економічну самостійність України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, обороноздатності, національної безпеки України в інформаційній та інших сферах, громадського порядку і протидії злочинності.

Правовий статус Кабінету Міністрів України щодо забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері визначений в Конституції України (статтях 116, 117), законах України “Про основи національної безпеки України” (ст. 9), “Про Кабінет Міністрів України”.

Зокрема, Кабінет Міністрів України:

1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, що стосуються національної безпеки в інформаційній сфері;

2) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності й національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

3) в межах своїх повноважень здійснює контроль за реалізацією заходів у сфері національної безпеки міністерствами та іншими органами виконавчої влади;

4) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

5) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

6) організовує розробку державних програм забезпечення національної безпеки та вживає необхідні заходи щодо їх реалізації;

7) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади з локалізації та нейтралізації загроз національній безпеці та національним інтересам України в інформаційній сфері;

8) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

9) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем’єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України;

10) в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання;

11) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Окрім цього, за результатами аналізу нормативно-правової бази, що регулює діяльність Кабінету Міністрів України в інформаційній сфері, можна виділити також й інші загальні функції та завдання щодо забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері, серед яких виокремимо такі:

– визначає потреби у витратах на забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України щодо фінансування заходів у цій сфері національної безпеки у визначених обсягах;

– організовує розроблення і виконання державних програм розвитку СБУ, МВС України, ДССЗЗІ України, Збройних сил України, інших правоохоронних органів та військових формувань та розвитку озброєння і військової техніки, інших програм (планів) із питань оборони;

– здійснює передбачені законодавством заходи щодо формування, розміщення, фінансування та виконання державного оборонного замовлення на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг для потреб СБУ, МВС України, ДССЗЗІ України, Збройних сил України, інших правоохоронних органів та військових формувань;

– встановлює порядок надання в користування силам національної безпеки державного майна, в тому числі фондів, майна і послуг, засобів зв’язку і радіочастотного ресурсу, комунікацій, інших об’єктів інфраструктури держави, а також інформаційних ресурсів держави;

– утворює, реорганізовує, ліквідовує науково-дослідні установи, навчальні заклади та окремі кафедри (відділення, факультети) сил забезпечення національної безпеки;

– здійснює у визначених законом випадках регулювання господарської в інформаційній сфері.

Так, зокрема, відповідно до ст. 14 Закону України “Про телекомунікації” Кабінет Міністрів України виконує у телекомунікаційній сфері держави такі функції:

– забезпечує проведення державної політики щодо телекомунікацій;

– забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності у сфері телекомунікацій;

– здійснює управління об’єктами державної власності у сфері телекомунікацій;

– спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у сфері телекомунікацій.

Також згідно зі ст. 10 Закону України “Про радіочастотний ресурс” Кабінет Міністрів України виконує такі функції у сфері користування радіочастотним ресурсом України:

– затверджує Національну таблицю розподілу смуг радіочастот і План використання радіочастотного ресурсу України;

– координує діяльність центральних органів виконавчої влади щодо управління і користування радіочастотним ресурсом України;

– забезпечує здійснення конверсії радіочастотного ресурсу України в обсягах та в терміни, передбачені Планом використання радіочастотного ресурсу України;

– встановлює розмір зборів за користування радіочастотним ресурсом України;

– встановлює розмір плати за видачу, переоформлення, продовження терміну, видачу дубліката ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України.

Кабінет Міністрів України реалізує перелічені повноваження через Міністерство транспорту та зв’язку України та Державну адміністрацію зв’язку, Національну комісію регулювання зв’язку (НКРЗ). Окремі функції із захисту національного інформаційного простору виконують також Державний комітет з питань телебачення та радіомовлення та Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Зазначені суб’єкти в межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань, здійснюють реалізацію концепцій, програм у сфері національної безпеки, підтримують у стані готовності до застосування сили та засоби забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері.

Повноваження Державної адміністрації зв’язку Міністерства транспорту та зв’язку України розкрито у ст. 16 Закону України “Про телекомунікації” та у відповідному положенні про нього, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. № 1264. Держадміністрація, зокрема:

– розробляє пропозиції щодо державної політики у сфері телекомунікацій і реалізує її в межах своїх повноважень;

– розробляє проекти законів, інших нормативно-правових актів;

– розробляє та затверджує нормативно-правові акти з питань, віднесених до його компетенції;

– визначає вимоги щодо рівня якості телекомунікаційних послуг;

– впроваджує технічну політику в сфері надання телекомунікаційних послуг, стандартизації, підтвердження відповідності технічних засобів телекомунікацій;

– забезпечує державний нагляд за додержанням суб’єктами ринку

Телекомунікацій законодавства про телекомунікації з питань, віднесених до його компетенції;

– організовує та відповідає за розроблення стандартів у сфері телекомунікацій;

– затверджує технічні вимоги до телекомунікаційних мереж, засобів і об’єктів телекомунікацій;

– розробляє та реалізує технічну політику у формуванні номерного ресурсу;

– розробляє за участю Національної комісії з питань регулювання зв’язку, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади Концепцію розвитку телекомунікацій України, спрямовану на досягнення стратегічних інтересів та міжнародної конкурентоздатності України;

– розробляє прогнози розвитку телекомунікаційних мереж та послуг;

– організовує наукове забезпечення функціонування і розвитку сфери телекомунікацій;

– організовує проведення досліджень та розробку рекомендацій щодо конвергенції комп’ютерних і телекомунікаційних технологій;

– інформує суб’єктів ринку телекомунікацій про політику та стратегію розвитку телекомунікаційних мереж загального користування;

– вирішує в межах компетенції питання щодо забезпечення зв’язку для потреб державної системи урядового зв’язку, національної системи конфіденційного зв’язку, органів безпеки, оборони, охорони правопорядку;

– вирішує в межах компетенції питання щодо готовності функціонування телекомунікаційних мереж загального користування в надзвичайних ситуаціях та за надзвичайного стану;

– здійснює співробітництво з міжнародними організаціями та відповідними органами інших держав;

– виконує обов’язки Адміністрації зв’язку та радіочастот України;

– здійснює інші повноваження відповідно до законодавства. Повноваження Національної комісії регулювання зв’язку (далі – НКРЗ) наведені у ст. 18 Закону України “Про телекомунікації”, а також у ст. 14 Закону України “Про радіочастотний ресурс”, згідно з якими НКРЗ:

– координує реалізацію державної політики у сфері користування радіочастотним ресурсом України;

– визначає необхідний і достатній для потреб України радіочастотний ресурс, відповідно до норм міжнародного права здійснює заходи щодо його закріплення за Україною і захисту на міжнародному рівні;

– бере участь у створенні державних стандартів щодо користування радіочастотним ресурсом України;

– розробляє на підставі пропозицій і за участю Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Генштабу ЗС України, ДССЗЗІ України, СБУ, МВС України, інших зацікавлених державних органів, установ та юридичних осіб Національну таблицю розподілу смуг радіочастот України й План використання радіочастотного ресурсу України та подає ці документи на затвердження Кабінету Міністрів України;

– вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо змін у Національній таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану використання радіочастотного ресурсу України;

– розробляє проекти законів, інших нормативно-правових актів щодо користування радіочастотним ресурсом України;

– розробляє та затверджує інші нормативно-правові акти з питань, віднесених до ЇЇ компетенції, щодо користування радіочастотним ресурсом України;

– організовує проведення досліджень та розробку рекомендацій щодо ефективного користування радіочастотним ресурсом України;

– затверджує тематичні плани науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт щодо розподілу, виділення і присвоєння радіочастот, їх міжнародно-правового захисту, забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів забезпечення функціонування системи радіочастотного моніторингу, надає висновки стосовно доцільності проведення і фінансування цих робіт;

– виконує обов’язки Адміністрації зв’язку України з питань здійснення функцій України як держави – члена Міжнародного союзу електрозв’язку, несе відповідальність за виконання зобов’язань України за Статутом та Конвенцією Міжнародного союзу електрозв’язку і зобов’язань за адміністративними регламентами, а також з питань взаємодії й співробітництва з органами, які мають функції адміністрацій зв’язку іноземних держав;

– представляє інтереси України в інших всесвітніх, європейських та регіональних організаціях з питань користування радіочастотним ресурсом;

– бере участь у розробці проектів для міжнародних договорів України, пов’язаних з використанням радіочастотного ресурсу;

– здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

У свою чергу, в системі державного управління телерадіоінформаційною сферою існує два ключових суб’єкти: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення та Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

Так, зокрема, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, правовий статус якої визначений Законом України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” від 23 вересня 1997 р. № 538/97-ВР, уповноважена:

– видавати ліцензії на телерадіомовлення організаціям, незалежно від форм власності;

– контролювати виконання вимог законодавства у інформаційній сфері телерадіоорганізаціями, незалежно від форми їх власності.

Національна рада складається з восьми членів, з яких чотири призначаються Верховною Радою України і чотири – Президентом України. Голова ради обирається Національною радою з числа її членів шляхом таємного голосування.

Фактично Національна рада є центральним та найвпливовішим державним органом у сфері телебачення і радіомовлення, оскільки Наділена повноваженнями застосовувати до порушників штрафні санкції.

У разі порушення ліцензіатами законодавства України, ліцензійних умов та умов ліцензій Національна рада має право оголошувати їм попередження, накладати штрафи або ж звертатися до суду із заявою про анулювання ліцензії.

Національна рада в межах своїх повноважень приймає рішення, може розробляти відповідні положення, правила та інструкції, які затверджуються рішенням Національної ради, організовує та контролює їх виконання, видає рекомендації. Рішення Національної ради, прийняті в межах її повноважень, є обов’язковими до виконання на території України. Національна рада може разом з органами виконавчої влади видавати спільні акти.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” рада має низку повноважень щодо нагляду за дотриманням:

– телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення;

– ліцензіатами вимог законодавства України щодо реклами та спонсорства у сфері телерадіомовлення;

– ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій;

– ліцензіатами визначеного законодавством порядку мовлення під час проведення виборчих кампаній та референдумів;

– стандартів та норм технічної якості телерадіопрограм;

– телерадіоорганізаціями законодавства України у сфері кінематографії;

– телерадіоорганізаціями вимог законодавства України щодо частки вітчизняного продукту в їх програмах (передачах) та щодо вживання мов під час здійснення телерадіомовлення;

– телерадіоорганізаціями законодавства у сфері захисту суспільної моралі;

– телерадіоорганізаціями вимог законодавства щодо частки іноземних інвестицій у їх статутному фонді;

– застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону.

Також Національна рада здійснює офіційний моніторинг телерадіопрограм та виконує регуляторні функції, передбачені ст. 14 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, а саме:

– ліцензування телерадіомовлення;

– ліцензування провайдерів програмної послуги;

– участь у розробці та погодження проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану використання радіочастотного ресурсу України у частині смуг радіочастот, виділених для потреб телерадіомовлення;

– розробку умов використання та визначення користувачів радіочастотного ресурсу, виділеного для потреб телерадіомовлення;

– забезпечення і сприяння конкуренції у діяльності телерадіоорганізацій усіх форм власності відповідно до вимог законодавства, створення умов щодо недопущення усунення, обмеження чи спотворення конкуренції у телерадіоінформаційному просторі;

– ведення Державного реєстру телерадіоорганізацій України. Окрім того, Національна рада має низку повноважень щодо організації та перспектив розвитку телерадіомовлення в Україні:

– участь у розробці та реалізації державної політики у сфері телерадіомовлення;

– розробка і затвердження Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору;

– здійснення аналізу стану телерадіомовлення в Україні;

– прийняття рішень про створення та розвиток каналів мовлення, мереж мовлення, телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу;

– визначення порядку технічної розробки багатоканальних телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу, та порядку проведення конкурсів на технічну розробку, обслуговування та експлуатацію таких телемереж;

– замовлення розробки висновків щодо електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів мовлення;

– сприяння включенню телерадіоорганізацій України до світового інформаційного простору і здійсненню їх діяльності відповідно до міжнародних стандартів;

– узагальнення практики застосування законодавства у сфері телерадіомовлення, участь у розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавства у цій сфері;

– здійснення співробітництва з питань телебачення і радіомовлення з міжнародними організаціями, з органами державної влади та неурядовими організаціями інших країн;

– визначення порядку документування, формування, обліку та зберігання телерадіоорганізаціями копій (записів) програм і передач, що виходять в ефір, формування тимчасового архіву та архівного фонду телерадіоорганізацій відповідно до законодавства України;

– створення та утримання державного архіву телебачення і радіомовлення України у порядку, встановленому законом.

Діяльність Національної ради є відкритою, а її рішення – доступними для суб’єктів інформаційних відносин. Національна рада щорічно готує та оприлюднює звіт про свою діяльність, а також надсилає його до Верховної Ради України і Президента України.

Іншим важливим суб’єктом забезпечення інформаційної безпеки держави є Державний комітет телебачення і радіомовлення України (далі – Держкомтелерадіо), правовий статус якого визначено Указом Президента України “Про Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України” від 27 серпня 2003 р.

Держкомтелерадіо України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Держкомтелерадіо України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та вносить їх в установленому порядку на розгляд Президента України та Кабінету Міністрів України. В межах своєї компетенції організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Основними завданнями Держкомтелерадіо України є:

1) участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах, державної політики у сфері захисту суспільної моралі;

2) міжгалузева координація та функціональне регулювання з питань діяльності інформаційної та видавничої сфер;

3) здійснення управління в інформаційній та видавничій сферах;

4) сприяння реалізації конституційного права на свободу слова, забезпечення розвитку інформаційної сфери, розширення національного інформаційного простору.

Держкомтелерадіо України відповідно до покладених на нього завдань:

– готує пропозиції щодо формування державної політики в інформаційній та видавничій сферах, визначення пріоритетних напрямів дальшого розвитку цих сфер, а також щодо формування державної політики у сфері захисту суспільної моралі;

– вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходів щодо інформаційного забезпечення підтримки інноваційних процеси у державі та розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет, розширення спектра засобів і вдосконалення методів оприлюднення у мережі Інтернет об’єктивної соціально-політичної, економічної, освітньої, правової, науково-технічної та інших видів інформації про Україну;

– в межах своїх повноважень розробляє проекти розширення доступу до національних інформаційних ресурсів і вживає заходів для впровадження новітніх інформаційних технологій;

– вживає відповідних заходів щодо підвищення рівня інформаційного забезпечення громадян і впровадження європейських стандартів поінформованості суспільства;

– готує та подає Президентові України, Кабінету Міністрів України аналітичні матеріали про висвітлення засобами масової інформації найважливіших питань внутрішньої та зовнішньої політики держави;

– надає методичну допомогу прес-службам, інформаційно-аналітичним підрозділам і підрозділам взаємодії з засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю органів виконавчої влади;

– готує пропозиції про вдосконалення системи управління інформаційною сферою, розробляє заходи щодо запобігання внутрішньому і зовнішньому інформаційному впливу, який загрожує національним інтересам держави;

– вживає заходів для розширення інформаційної сфери, підвищення її функціональних можливостей та ефективності;

– аналізує та прогнозує розвиток ринку інформаційної, видавничої продукції в Україні та світі;

– координує та здійснює методологічне забезпечення діяльності державних засобів масової інформації, зокрема Національної телекомпанії України, Національної радіокомпанії України, державної телерадіокомпанії “Крим”, обласних державних телерадіокомпаній, Київської та Севастопольської регіональних державних телерадіокомпаній, інформаційних агентств, а також державних видавництв, поліграфічних підприємств і підприємств книго розповсюдження;

– спрямовує та контролює діяльність управлінь у справах преси та інформації обласних державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

– бере участь у формуванні та реалізації державної науково-технічної, інвестиційної і антимонопольної політики в інформаційній та видавничій сферах;

– розробляє пропозиції щодо економічного та соціального розвитку інформаційної та видавничої сфер і подає їх на розгляд Президента України і Кабінету Міністрів України;

– сприяє вдосконаленню зовнішньоекономічної діяльності, захисту інтересів вітчизняних виробників інформаційної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринку;

– здійснює відповідно до законодавства України міжнародне співробітництво в інформаційній та видавничій сферах щодо сприяння європейській інтеграції та виконанню угод про партнерство між Україною та Європейським Союзом;

– веде Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції;

– здійснює ліцензування і реєстрацію спеціалізованих засобів масової інформації сексуального чи еротичного характеру, контроль за наявністю ліцензій у суб’єктів господарювання, додержання ними ліцензійних умов;

– вживає заходів щодо забезпечення розвитку та функціонування української мови як державної в інформаційній та видавничій сферах;

– забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно дотримання державної таємниці, здійснення контролю за її збереженням у центральному апараті Комітету, на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають в його управлінні, а також виконує інші функції відповідно до покладених на нього завдань.

Держкомтелерадіо України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, об’єднаннями громадян, а також з відповідними органами інших держав.

В межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства Держкомтелерадіо України видає накази – як самостійно, так і разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, організовує та контролює їх виконання. Рішення Держкомтелерадіо України, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами.

На доповнення до вже зазначених органів та установ, які спрямовують, координують, контролюють та безпосередньо здійснюють діяльність щодо забезпечення інформаційної безпеки України, слід також згадати інших суб’єктів (установи, відомства, організації, комісії та ін.), на які покладено завдання із забезпечення інформаційної безпеки України: Національна комісія з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі, Урядова комісія з питань інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів виконавчої влади, Координаційна рада із створення та функціонування Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій, Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі та ін.

Так, зокрема, Національна комісія з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі здійснює свою діяльність відповідно до Положення про Національну комісію з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі, затвердженого Указом Президента України № 493/2006 від 6 червня 2006 р.

Національна комісія з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі (далі – Комісія) є консультативно-дорадчим органом при Президентові України. Персональний склад Комісії затверджується Президентом України. Комісія обирає зі свого складу голову та заступника голови. Члени Комісії здійснюють свої повноваження на громадських засадах.

Основними завданнями Комісії є:

1) підготовка пропозицій щодо виконання зобов’язань України, які випливають з її членства в Раді Європи, ОБОЄ, інших міжнародних організаціях, а також досягнення Україною відповідності політичній складовій Копенгагенських критеріїв 1993 року щодо набуття членства в ЄС в частині забезпечення стабільності та ефективності функціонування відповідних інститутів, які гарантують демократію, принципи свободи слова та розвиток засобів масової інформації та виконання відповідних положень Плану дій “Україна – ЄС”;

2) проведення моніторингу ефективності реалізації законів та інших нормативно-правових актів щодо свободи слова та розвитку інформаційної галузі, їх відповідності стандартам Ради Європи, ОБСЄ, інших міжнародних організацій та вимогам політичної складової Копенгагенських критеріїв і відповідних положень Плану дій ” Україна – ЄС” та підготовка проектів відповідних законодавчих, інших нормативно-правових актів;

3) підготовка довідкових матеріалів з питань відповідності стандартам Ради Європи, ОБСЄ, інших міжнародних організацій, вимогам політичної складової Копенгагенських критеріїв, виконання відповідних положень Плану дій “Україна – ЄС”, вжиття заходів до висвітлення цієї роботи в засобах масової інформації;

4) опрацювання пропозицій щодо запровадження європейських стандартів в інформаційній галузі, зокрема щодо:

– реформування державних та комунальних засобів масової інформації;

– створення та розвитку системи суспільних (громадських) засобів масової інформації;

– впровадження цифрового телебачення та інших новітніх інформаційних технологій;

– розвитку українського сегменту мережі Інтернет;

– вдосконалення системи підготовки та перепідготовки працівників засобів масової інформації.

Комісія для виконання покладених на неї завдань має право;

– звертатися в установленому порядку до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій для одержання інформації та документів, необхідних для її роботи;

– залучати в разі потреби в установленому порядку представників органів виконавчої влади, експертів, науковців (за погодженням з їх керівниками) до опрацювання окремих питань;

– вносити органам державної влади та органам місцевого самоврядування напрацьовані Комісією пропозиції, у тому числі проекти нормативно-правових актів;

– здійснювати експертизу проектів актів Президента України, які стосуються інформаційної галузі тощо.

Урядова комісія з питань інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів виконавчої влади здійснює свою діяльність відповідно до Положення про У рядову комісію з питань інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2000 р. № 777.

Відповідно до п. З Положення розробляє рекомендації щодо встановлення стандартів, норм і правил експлуатації програмно-технічних засобів інформатизації, єдиних класифікаторів інформації, інформаційних реєстрів і ресурсів, забезпечення інформаційної безпеки держави, вдосконалення державної системи стандартизації та сертифікації тощо.

В свою чергу, Координаційна рада зі створення та функціонування Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій здійснює свою діяльність відповідно до Положення про Координаційну раду із створення та функціонування Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2001 р. №215.

Згідно з п. 4 Положення Рада розробляє рекомендації щодо стандартів, норм та правил експлуатації програмно-технічних засобів, єдиних класифікаторів інформації, інформаційних ресурсів, забезпечення інформаційної безпеки в Урядовій інформаційно-аналітичній системі з питань надзвичайних ситуацій.

Окремо слід звернути увагу на повноваження Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі у сфері забезпечення інформаційної безпеки. Вона діє відповідно до Положення про Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. № 1550.

Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі в межах своєї компетенції здійснює державний нагляд за додержанням чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі (зокрема вимог Закону України “Про захист суспільної моралі” 20 листопада 2003 р. № 1296-ІУ).

Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі (далі – Комісія) створена з метою реалізації та додержання вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі, обігу продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, продукції, що містить пропаганду культу насильства, жорстокості й порнографії (ст. 17 Закону).

Комісія є постійно діючим позавідомчим державним експертним і контролюючим органом, який діє відповідно до Закону України “Про захист суспільної моралі” та чинного законодавства України і є відповідальним за утвердження здорового способу життя, належного стану моральності суспільства, контролює обіг продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру.

Рішення Національної комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов’язковими для розгляду центральними і місцевими органами влади, засобами масової інформації всіх форм власності, а також фізичними та юридичними особами.

Національна комісія має право залучати державні органи та їх представників, а також на договірних умовах окремих спеціалістів для надання й аналізу інформації у сфері захисту суспільної моралі.

Відповідно до ст. 19 Закону та п. 4 Положення, основними завданнями Комісії е:

– координація розробки концепції захисту суспільної моралі, розробка засад державної політики з обігу продукції сексуального характеру та регулювання відповідних відносин;

– проведення експертизи продукції, видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру та продукції, що містить елементи або пропаганду культу насильства, жорстокості, порнографії;

– аналіз процесів і тенденцій, що відбуваються у сфері захисту суспільної моралі, розроблення рекомендацій для органів державної влади та місцевого самоврядування з їх правового регулювання;

– контроль за дотриманням чинного законодавства України у сфері захисту суспільної моралі;

– участь у розробці міжнародних договорів України з питань захисту суспільної моралі.

До обов’язків Національної комісії (ст. 19 Закону та п. 5 Положення) належить:

– аналіз теле-, радіо-, відеопродукції, репертуару кінотеатрів, кіно-, відеоустановок, відеозалів, друкованої продукції засобів масової інформації, а також видовищних заходів стосовно їх відповідності вимогам чинного законодавства щодо захисту суспільної моралі;

– попередження розповсюдження та заборона демонстрації фільмів, програм, інформаційних матеріалів, видовищних заходів тощо, які завдають шкоди моральності суспільства;

– надання консультативної допомоги органам державної влади і місцевого самоврядування, установам і організаціям всіх форм власності, фізичним і юридичним особам з питань державного регулювання і контролю за обігом продукції і видовищних заходів сексуального характеру;

– створення бази даних (каталогу) всіх видів продукції сексуального характеру і продукції, що містить елементи еротики, насилля і жорстокості;

– створення архіву та бібліотеки матеріалів еротичної проблематики, порнографічного характеру та матеріалів, що пропагують насилля і жорстокість;

– моніторинг практики застосування законодавства з питань захисту суспільної моралі, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення;

– організація та проведення науково-практичних конференцій, семінарів з актуальних питань утвердження моральності у суспільстві, встановлення міжнародних зв’язків та вивчення досвіду роботи відповідних зарубіжних організацій;

– розгляд скарг громадян про порушення вимог законодавства у сфері захисту суспільної моралі та вжиття належних заходів реагування відповідно до своїх повноважень.

Національна комісія має право:

– отримувати від усіх органів державної влади і місцевого самоврядування, засобів масової інформації документи, інформацію щодо їх діяльності з питань, визначених цим Законом;

– отримувати копії фільмів, аудіо-, відеозаписи теле – і радіопрограм, продукцію друкованих засобів масової інформації, необхідні для виконання своїх завдань та проведення експертизи;

– проводити у межах своєї компетенції перевірки діяльності засобів масової інформації, установ і організацій всіх форм власності, що займаються діяльністю з обігу продукції і видовищних заходів сексуального характеру, а також продукції, що містить елементи насилля і жорстокості;

– викликати на свої засідання представників теле-, радіокомпаній, демонстраторів відеофільмів, редакторів друкованих засобів масової інформації, організаторів видовищних заходів сексуального характеру для отримання інформації та роз’яснень з питань їхньої діяльності;

– вносити пропозиції стосовно притягнення засобів масової інформації та їх керівників, які порушують законодавство у сфері захисту суспільної моралі, до передбаченої законом відповідальності;

– ініціювати питання про припинення дії ліцензії на діяльність з обігу продукції і видовищних заходів сексуального характеру, за умови виявлення порушень цього Закону.

На виконання вимог Закону України “Про захист суспільної моралі” було Комісією було розроблено План дій та протягом 2004 року, здійснювались спільні з підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, Державної митної служби України, Служби безпеки України та інших центральних органів виконавчої влади заходи із протидії поширенню культу насильства, жорстокості та порнографії.

(2 votes, average: 5,00 out of 5)