Інформаційна безпека – Остроухов В. В. – Цілеспрямоване перетворення інформації
3.1. Технології маніпулювання у міжособистісних відносинах
Аналізуючи наукову літературу щодо маніпулювання, Є. Доценко помітив частий повтор одних і тих самих тем, які в різних поєднаннях як лейтмотиви включаються в коло обговорюваних авторами проблем. Сукупність цих тем він звів до декількох груп:
– оперування інформацією;
– приховування маніпулятивного впливу;
– ступінь і засоби примушення, застосування сили;
– мішені впливу;
– тема роботизації, машиноподібності адресата впливу.
Цілеспрямоване перетворення інформації.
Всю різноманітність операцій, здійснюваних над інформацією, можна згрупувати за декількома параметрами.
Перекручення інформації варіює від відвертої брехні до часткових деформацій, таких як підтасовування фактів або зсув у семантичному полі поняття.
Л. Вайткунене, описуючи особливості іміджу та стереотипу як засобів і механізмів психологічного впливу, відзначає, що імідж – це спеціально створений образ, у якому “головним є не те, що в реальності, а те, що ми хочемо бачити, що нам потрібно” Цей образ виражає результат “викривлення окремих явищ природи, суспільного життя”.
Приховування інформації в якнайповнішому вигляді проявляється в замовчуванні – приховуванні визначених тем. Набагато частіше використовується метод часткового висвітлення чи диференційованої подачі матеріалу.
Спосіб подачі інформації нерідко відіграє вирішальну роль у тому, щоб зміст, що передається, був сприйнятий так, як це необхідно його відправнику. Наприклад, велика кількість інформації в сирому і/чи несистематизованому вигляді дозволяє заповнити ефір потоками незначної інформації, яка ще більше ускладнює для індивіда й без того безнадійні пошуки суті. Так само інформація, подана невеликими порціями, не дозволяє ефективно скористатися нею. В обох випадках, проте, заздалегідь знімається докір у приховуванні тих чи інших відомостей.
Найближчим до маніпулятивного впливу є прийом особливого компонування тем, який начебто наводить одержувача інформації на цілком однозначні висновки. Наприклад, в одній рубриці чи розділі даються повідомлення про курйози й тут же про чиюсь голодовку-протест.
Важливе значення має момент подачі інформації. Найвідоміший прийом – показ у найбільш (найменш) зручний для телеглядачів час.
Одним із поширених прийомів є також підпорогова подача інформації.. Споріднений прийом у слуховій модальності – зміна музичної теми у фонограмі в ту саму мить, коли в дикторському тексті подається матеріал, на який необхідно звернути увагу аудиторії. Мимовільна реакція слухачів на зміну фону підвищує пропускну спроможність також і смислового каналу.
Найповніший огляд переважно інформаційних способів психологічного впливу міститься в монографії Р. Гудіна. їх суть полягає у грі на раціональній безграмотності людей. В основу класифікації покладена така “модель раціональної безграмотності”:
1. Громадяни мають неповноцінну інформацію.
2. Громадяни знають, що мають неповноцінну інформацію.
3. Дорого обходиться або вимога додаткової інформації, або отримання доступу до неї.
4. Очікувані вигоди від додаткової інформації сприймаються менш цінними, ніж платня за неї.
Різні стратегії, що паразитують на неправдивості висловлювань, у наведеній моделі знаходять своє відображення як комбінаторні поєднання першого положення з кожним із наступних. Так, перше положення визначає брехню як таку. Одночасне поєднання першого положення з другим характеризує секретність як легальний спосіб приховування інформації. Поєднання першого й третього положень породжує ще одну стратегію маніпулювання – перевантаження адресатів повідомлення за яким-небудь параметром: витрати за отримання інформації, витрати на її переробку, ціна за її зберігання, (не) здатність її використання тощо. На поєднанні першого і четвертого положень заснована пропаганда: важливо, щоб люди думали, що інформація їм не потрібна або що вона небезпечна, або що вона дуже обтяжлива для них.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)