Інформаційна безпека – Остроухов В. В. – 7.1. Нормативно-правові засади системи забезпечення інформаційної безпеки України як необхідна передумова законності її функціонування
7.1. Нормативно-правові засади системи забезпечення інформаційної безпеки України як необхідна передумова законності її функціонування
Загальновизнано, що науково-технічний прогрес неможливий без широкомасштабного впровадження в суспільне життя та управлінську діяльність держави, у різні сфери науки, техніки і виробництва сучасних інформаційних технологій, електронно-обчислювальної техніки, інформаційних мереж і мереж електрозв’язку.
В сучасних умовах розвитку інформаційного суспільства активно розвивається інформаційна сфера, яка поєднує в собі інформацію, інформаційну інфраструктуру, зокрема інформаційні мережі, інформаційні відносини між суб’єктами цієї сфери, що складаються у процесі збирання, формування, розповсюдження і використання інформації. Інформаційні відносини займають чільне місце у формуванні інформаційної політики держави, в житті сучасного суспільства, а також в діловому та в особистому житті кожної людини. Це, в свою чергу, обумовлює необхідність розвитку й удосконалення правових засобів регулювання суспільних відносин у сфері інформаційної діяльності. Зрозуміло, що в демократичній правовій державі такі відносини мають базуватися на сучасній нормативно-правовій базі, що регулює діяльність в інформаційній сфері.
Починаючи з 90-х років XX ст. Україна поступово долає складний шлях до високорозвиненого правового суспільства, яке базується на принципах демократії та відкритості інформації. З моменту набуття незалежності в нашій державі сформоване нове національне законодавство, що регулює суспільні відносини у в інформаційній сфері, зокрема забезпечення інформаційної безпеки держави.
Законодавчі норми у цій сфері істотно впливають на нормативно-правове регулювання відносин між суспільством, його членами та державою, між фізичними та юридичними особами тощо. Тобто на сучасному етапі інформаційні відносини виступають, з одного боку, зовнішнім проявом будь-яких відносин у житті країни, суспільства та громадян, з іншого – тими підвалинами, на яких формується законодавство в інших сферах їх існування.
Під час створення сучасної та ефективної системи забезпечення інформаційної безпеки істотного значення набуває наявність відповідної нормативно-правової бази, без якої неможливо охопити усі сфери життєдіяльності суспільства в рамках єдиного правового поля, розробити загальнонаціональну концепцію розвитку держави й ефективно реалізовувати політику національної безпеки в інформаційній сфері. Це означає, що всі без винятку дії щодо захисту й реалізації національних інтересів України в будь-якій сфері й на будь-якому рівні мають передусім спиратися на чинне законодавство України, підтверджувати законність функціонування системи національної безпеки. Водночас у демократичному суспільстві такі дії суб’єктів забезпечення національної безпеки повинні відповідати національному законодавству, а також загальновизнаним міжнародно-правовим нормам та бути під контролем громадськості.
З огляду на викладене законність функціонування є однією з головних вимог до системи забезпечення інформаційної безпеки. Ця законність повинна базуватися на сукупності законів і підзаконних нормативних актів, які спрямовані на створення необхідних умов для захисту національних інтересів в інформаційній та інших сферах життя країни.
Так, зокрема, наявність необхідної та достатньої нормативної бази і механізмів її реалізації та контролю дозволяє системі забезпечення національної безпеки України ефективно функціонувати в сучасних умовах.
Нормативна база інформаційної безпеки повинна виконувати в першу чергу три основні функції:
1. Регулювати взаємовідносини між суб’єктами інформаційної безпеки, визначати їх права, обов’язки та відповідальність.
2. Нормативно забезпечувати дії суб’єктів інформаційної безпеки на всіх рівнях, а саме – людини, суспільства, держави.
3. Встановлювати порядок застосування різних сил і засобів забезпечення інформаційної безпеки.
Найбільш актуальним завданням у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави на сьогодні є формування відповідних положень національного інформаційного законодавства щодо правового забезпечення діяльності в інформаційній сфері відповідних суб’єктів, у першу чергу державних органів, на які державою покладено виконання пов’язаних з цим функцій.
За роки незалежності в Україні закладено законодавчі основи системи забезпечення інформаційної безпеки, зокрема було напрацьовано великий масив нормативно-правових актів, де визначені основні повноваження державних органів в інформаційній сфері. Акти національного законодавства, які регламентують діяльність державних органів, організацій і громадян в інформаційній сфері, встановлюють повноваження державних органів щодо забезпечення інформаційної безпеки України.
З огляду на викладене нормативну базу щодо забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері доцільно розглядати з урахуванням існуючої ієрархії нормативних актів. На найвищому рівні ми розглянемо норми Конституції України, які закріплюють концептуальні положення національної безпеки України в усіх сферах її існування, а також Концепцію національної безпеки України, Доктрину інформаційної безпеки України та Закон України “Про основи національної безпеки України”. Ці документи враховують основні положення міжнародних договорів і угод, ратифікованих Україною, які стосуються її національної безпеки.
На Другому рівні розглянемо закони конститутивного напрямку, де визначаються важливі положення щодо забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері (“Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, “Про інформацію”, “Про державну таємницю”, “Про Національну програму інформатизації”, “Про Концепцію Національної програми інформатизації”, “Про радіочастотний ресурс”, “Про телекомунікації”, “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”, “Про захист суспільної моралі”).
На третьому рівні – закони України інституційного рівня, де закріплені основні форми діяльності державних органів у процесі забезпечення національної безпеки в інформаційній та інших сферах життєдіяльності особи, суспільства та держави (зокрема “Про оборону України”, “Про Збройні Сили України”, “Про Службу безпеки
України”, “Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації”, “Про міліцію”, “Про прокуратуру”, “Про надзвичайний стан” тощо).
У структурі нормативно-правової бази забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері особливе місце посідають укази та розпорядження Президента України, а також акти (постанови, декрети) Кабінету Міністрів України. Ці нормативні акти є незаконними й видаються з метою конкретизації та підвищення якості вирішення завдань забезпечення інформаційної безпеки.
Міністерства й відомства України в межах визначеної законами компетенції та відповідальності на основі чинного законодавства про національну безпеку України, а також згідно з рішеннями Президента України, Кабінету Міністрів України розробляють відомчі накази, інструкції, положення, які спрямовані на реалізацію програм захисту життєво важливих інтересів людини, суспільства, держави в інформаційній сфері.
Важливу роль у системі законодавства України з питань національної безпеки відіграють акти нормативного і директивного характеру місцевих органів влади – рішення з питань забезпечення національної безпеки (про боротьбу з наслідками стихійних лих, техногенних аварій і катастроф, з епідеміями, про підтримання громадського порядку тощо), які є обов’язковими для виконання всіма підприємствами, установами й організаціями, а також посадовими особами і громадянами на території, підпорядкованій цьому органу влади.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)