Інформаційна безпека – Остроухов В. В. – 5.2. Загальна характеристика системи забезпечення національної безпеки, захисту національних інтересів та інформаційного простору Франції
Як і будь-яка цивілізована держава, Франція має віками відпрацьований механізм прийняття та реалізації рішень з проблем зовнішньої та внутрішньої політики. Це стосується всіх сфер діяльності суспільства і держави, в тому числі питань оборони та безпеки держави. Зазначений механізм закріплений у конкретних законодавчих державних актах і міжнародних угодах. Його рух здійснюється відповідними державними та громадськими структурами, які діють як усередині країни, так і в межах міжнародних інститутів. Створена на демократичних принципах система контролю з боку суспільства та спеціальних державних органів ускладнює окремим чиновникам (зокрема, вищій посадовій особі – Президентові) й установам використання певних елементів волюнтаризму.
Військове будівництво, політика в галузі оборони та безпеки регламентуються положеннями Конституції Французької Республіки (статті 5,15,16, 34, 35, 36) та Наказом Президента № 59147 від 7 січня 1959 р. (ст. 1), а також рішенням колишнього президента Жака Ширака про реформування збройних сил, оприлюдненим 23 лютого 1996 р.: “Французька національна оборона заснована на принципах залякування, спирається на національні стратегічні та тактичні (передстратегічні) ядерні сили. Найголовніше їх завдання – забезпечення незалежності Франції в ім’я свободи та миру. Безпека та незалежність країни вимагає недоторканості національної території та захисту своїх громадян від будь-якого можливого ризику агресії. Франція переконана у необхідності мати свою національну ядерну зброю, що повною мірою сприяє глобальному посиленню політики залякування”. Ядерна зброя у французькій воєнній доктрині виконує, насамперед, так звану роль “інформаційної зброї” : наявність її дозволяє французькому військово-політичному керівництву створювати бажаний інформаційно-психологічний тиск на своїх опонентів.
Функції Збройних сил Франції полягають у гарантуванні безпеки: а) національної території (континентальної Франції, заморських департаментів і заморських територій) від будь-яких загроз та агресій; б) у свободі дій на міжнародній арені; в) в участі у заходах щодо забезпечення захисту Європи; г) у підтримці безпеки всіх держав, розташованих поза Європою, з якими Франція пов’язана угодами або єдиними поглядами; г) у забезпеченні захисту французьких інтересів на морі та безпеки морської торгівлі.
Законодавчі акти Франції, що стосуються організації оборони, чітко зазначають відповідальність і повновладдя органів державного управління в галузі “оборонної розвідки” (далі – розвідка), яка охоплює всі напрямки розвідувальної діяльності: політичну, дипломатичну, економічну, військову, наукову, технологічну та ін. В державі утворена чітка ієрархія повноважень і відповідальності. Вся система органів і спецслужб Французької Республіки, відповідальних за оборону, державну, економічну, військову, інформаційну та інші різновиди національної безпеки поділяється на системи президентського, парламентського й урядового рівня. Остання, у свою чергу, на структури, підпорядковані прем’єр-міністру, міністру внутрішніх справ, начальнику генерального штабу ЗС, міністру закордонних справ, міністру у справах заморських департаментів і територій, міністру економіки та фінансів.
І. Президент Французької Республіки
Як головнокомандувач збройних сил очолює Комітет національної оборони (Comite de la Defense nationale) – вищий воєнно-політичний орган держави, на засіданнях якого приймаються рішення з питань оборони і координації діяльності міністерств та відомств у військовій сфері.
При Президентові функціонує також Рада національної безпеки (Conseil de la securite Nationale), до складу якої входять прем’єр-міністр, міністр-делегат з питань безпеки, а також міністри юстиції, оборони, внутрішніх та зовнішніх справ. Рада здійснює загальне керівництво і розробку політики у галузі національної безпеки та боротьби зі злочинністю в державі. РНБ визначає, зокрема, основні пріоритети і напрямки інформаційної політики держави, застосування тих чи інших сил і засобів.
У Генеральному секретаріаті Президента (Secretariat general Presidentiel) є радник Президента з питань розвідки – посадова особа, яка відповідає за зв’язок з різними розвідувальними службами держави. До Спеціального президентського генерального штабу {Grand Quartier General Special Presidentiel) також входить посадова особа у чині генерала, яка відповідає за інформування Президента з оборонних питань і підготовку проектів відповідних рішень. У Генеральному секретаріаті Президента концентрується інформація та інформаційні дані (документальні), які становлять найвищу державну таємницю.
Для здійснення своїх повноважень законодавством Президенту надано право безпосередньо використовувати структури розвідувальних служб, підпорядковані прем’єр-міністру та іншим міністрам. Незважаючи на те, що керівники загальнодержавної розвідувальної служби Головного управління зовнішньої безпеки (ДЖСЄ) і контррозвідки Управління спостереження за територією (ДСТ) організаційно-адміністративно підпорядковані відповідно міністрам оборони та внутрішніх справ, вони мають право безпосередньої доповіді Президентові.
ІІ. Прем’єр-міністр
Як заступник керівника (президента) Комітету національної оборони держави головує в Міжміністерському комітеті з питань розвідки (МКР). Повсякденним робочим органом прем’єр-міністра з питань оборони є Генеральний секретаріат національної оборони (ГСНО), який виконує за його дорученням широке коло адміністративно-технічних та інформаційно-консультативних завдань у галузі оборони.
Як на головний координаційний орган на Міжміністерський комітет з питань розвідки (МКР – CIR – Comite Interministeriel des Renseignements) покладено координацію і керівництво діяльністю всіх розвідувальних служб держави у галузі інформаційного забезпечення діяльності уряду Франції та інформаційного супроводження урядових заходів і спеціальних програм у зовнішньополітичній сфері. До складу Комітету входять міністри оборони, іноземних справ, внутрішніх справ, економіки і фінансів, промисловості, у справах заморських департаментів і територій; у справах співробітництва, телекомунікацій, наукових досліджень і космосу. МКР опрацьовує довгострокові стратегічні та щорічні, тактичного рівня національні плани розвідувальної діяльності, який затверджується Президентом держави. МКР має Постійну групу з питань розвідки та секретаріат, діяльність якого забезпечується Генеральним секретаріатом національної оборони (ГСНО). Завданням постійної групи е контроль за виконанням національного плану розвідки та стеження за результатами розвідувальної діяльності національних спеціальних служб.
Завдання Генерального секретаріату національної оборони (ГСНО – SGDN – Secretariat general de la Defense Nationale) охоплюють діяльність y сфері зовнішньої політики та проблеми оборони невійськовими засобами, аналіз наукових і технологічних даних, контроль за розвитком озброєнь та за експортом воєнної продукції, забезпечення безпеки комп’ютерних систем.
Основними функціями SGDN визначені такі: а) інформаційне забезпечення прем’єр-міністра та його консультування за трьома основними напрямками: стан і розвиток загальної військово-політичної обстановки; б) підготовка засідань і проектів постанов уряду з питань оборони та контроль за виконанням рішень; в) стеження за розвитком криз та конфліктів, вивчення варіантів й опрацювання пропозицій щодо можливих дій уряду в певній ситуації; г) координація зусиль різних міністерств у галузі оборони; г) підготовка рекомендацій уряду щодо вдосконалення та використання засобів захисту таємниць військового характеру і контроль за виконанням відповідних наказів та інструкцій; д) координація заходів у сфері міжнародного співробітництва та військової допомоги іншим державам; е) контроль за виконанням і координація відповідних заходів щодо експорту озброєнь та високих технологій.
У липні 1987 р. функції ГСНО щодо забезпечення безпеки на каналах електронного зв’язку та комп’ютерної техніки передані новій Міжміністерській службі безпеки інформаційних систем (Delegation Interministerielle – la Securite des Systпmes d’Information – DISSI).
У галузі розвідки ГСНО організовує розвідувально-інформаційну діяльність і безпосередньо здійснює збір, обробку, систематизацію і узагальнення розвідувальних відомостей, необхідних урядові; забезпечує умови діяльності Секретаріату міжміністерського комітету з розвідки. ГСНО укомплектовано як цивільними особами, так і вищими офіцерами всіх видів збройних сил. Чисельність разом з іншими підпорядкованими йому структурами складає 584 співробітників, близько 110 з них задіяні в експертно-аналітичній сфері.
Основними структурними елементами ГСНО є:
Інформаційно-аналітичні управління (стратегічного розвитку І документування – evolution et Documentation Strategeique – EDS), в якому є спеціальний відділ, який раніше здійснював експертну оцінку Можливостей держав СНД. Управління обробки розвідувальних відомостей (Scietifique et Transfers Sensibles – STS) для поточного інформаційного забезпечення потреб уряду, наукових та експортних відомств.
Управління урядового контролю та забезпечення безпеки території {Moyens Gouvernementaux des Plans et de la Securite – MPS).
Загально-адміністративне управління {Administration Generale – AG).
Інститут вищих досліджень у галузі національної оборони (ІВДНО – IHEDN – Institut des hautes etudes de defense nationale) займається перепідготовкою вищих відповідальних військових і цивільних чиновників держапарату; аналізом і узагальненням матеріалів, що стосуються проблем стану і тенденцій розвитку геополітичного і військово-стратегічного балансу в Європі та світі; оцінкою, прогнозуванням впливу цих тенденцій на безпеку та обороноздатність Франції; на їх основі розробляє пропозиції щодо вдосконалення та узгодження концепції оборонної доктрини з новими реаліями; виконує наукові дослідження з певних питань на замовлення ГСНО та інших військових відомств.
Спеціальний комітет з контррозвідки (СКК – CSC – Comite Special de Contreespionnage) координує та спрямовує роботу всіх контррозвідувальних підрозділів МВС і MO держави. Одним із основних напрямків діяльності є керівництво функціонуванням режиму ефективного забезпечення безпеки державної таємниці.
Між міністерський комітет боротьби проти тероризму (АТМК – CILAT – Comite Interministeriel de la lutte antiterroriste), до складу якого входять високопоставлені представники канцелярії прем’єр-міністра, МВС, MO, МЗС, Мінюсту, Міністерства фінансів та інших зацікавлених відомств) створений для посилення координації діяльності та обміну інформацією між розвідкою (DGSE, DRM), контррозвідкою (DST) і поліцейськими службами (RG, PJ DGPN) у напрямку боротьби з тероризмом; здійснення спеціальних контрпропагандистських антитерористичних інформаційно-психологічних операцій.
Міжміністерська група зв’язку (МГЗ – GIC – Groupement interministeriel des contreles) підпорядкована прем’єр-міністрові, координує та здійснює прослуховування міжнародних телефонних переговорів в інтересах усіх спецслужб держави.
III. Міністерство оборони
Провідну роль у галузі розвідки і проведенні СІО та ІВ відіграє Міністерство оборони. Міністр оборони репрезентує Комітет національної оборони у Міжміністерському комітеті з розвідки. Головує на засіданнях Комітету військової розвідки (КВР – CRM – Comite des Renseignements Militaires), плановому органі, який спрямовує та координує розвідувальну діяльність структур міністерства оборони, генерального штабу та штабів окремих родів Збройних сил (ЗС). До складу цього Комітету входять міністр оборони (голова), начальник Генерального штабу, начальники штабів родів ЗС, начальники Головного управління зовнішньої безпеки (DGSE), Управління стратегічних досліджень (DES), Управління захисту і безпеки MHO (DPSD), Головного управління (Генеральної дирекції) озброєнь (DGA) і Головного управління національної жандармерії (DGGN).
Радником міністра оборони з питань військової розвідки є начальник Управління військової розвідки (DRM) Генерального штабу Збройних сил (ГШ ЗС).
Таким чином, міністру оборони безпосередньо підпорядковані: Головне управління зовнішньої безпеки (DGSE), Управління захисту і безпеки MHO (військова контррозвідка – DPSD), Управління стратегічних досліджень (DES). До виконання завдань розвідувального характеру залучаються також Головне управління озброєнь (DGA) і Головне управління національної жандармерії (DGGN). Через начальника ГШ ЗС здійснюється управління діяльністю DRM. У разі воєнної та іншої загрози життєвим інтересам держави та нації, які визначені законом, міністр оборони може взяти на себе всю повноту влади у керівництві спецслужбами, які підпорядковані міністрові внутрішніх справ, для концентрації всіх інформаційних і оперативних зусиль спеціальних служб на вирішення життєво важливих для французької нації проблем або попередження та припинення будь-якої загрози для суверенітету та безпеки держави.
Безпосередня діяльність розвідувальних і контррозвідувальних служб, насамперед у галузі інформаційного забезпечення систем безпеки держави, регламентується декретами Президента Франції.
Так, декрет № 82-306 від 2 квітня 1982 р. визначає функції служби загальнодержавної розвідки – Головного управління зовнішньої безпеки (ДЖСЕ – DGSE – Direction Generale de la Securite Exterieure): “Стаття 2. Першочерговим завданням Головного управління зовнішньої безпеки є добування в інтересах уряду в тісній взаємодії з іншими відповідними структурами відомостей, які становлять інтерес для безпеки Франції, та їх використання, а також викриття і припинення поза територією країни шпигунських дій, спрямованих проти французьких інтересів з метою попередження негативних наслідків”.
DGSE – найбільш чисельна і могутня загальнодержавна розвідувальна служба Франції, яка здійснює свою оперативну та інформаційно-аналітичну діяльність за трьома основними напрямками: зовнішня розвідка – добування розвідувальної інформації та інформаційних даних (документів), переважно агентурним шляхом, за широким спектром питань в інтересах національної безпеки; зовнішня контррозвідка – викриття та попередження шпигунської та іншої розвідувально-підривної діяльності з боку іноземних держав та проведення спеціальних операцій. Крім того, DGSE може виконувати безпосередньо окремі персональні завдання Президента або прем’єр-міністра Франції.
Основним завданням Управління захисту і безпеки MHO Франції (УОБ – DPSD – Direction de la protection et de la securite de la Defense) як відомчого органу (військової контррозвідки) є запобігання проникненню агентури інорозвідок і “комуністичному впливу на французьку армію ” – протидія шпигунству, саботажу, диверсіям і ворожій пропаганді у військах, оперативне спостереження та розробка пацифістських і антимілітарних угруповань, а також викриття фактів таємного транспортування зі зброї. У 1983 році було прийняте рішення про скорочення кількості оперативних співробітників, зайнятих стеженням за військовослужбовцями. Вони були переорієнтовані на забезпечення фізичної безпеки військових об’єктів.
Управління стратегічних досліджень (УСД – DES – Direction des etudes strategeiques) здійснює консультативно-інформаційну та інформаційно-аналітичну діяльність у межах Міністерства оборони у військово-політичних і воєнно-стратегічних питаннях.
IV. Начальник Генерального штабу Збройних сил
(Головнокомандувач сухопутних військ) відповідно до закону має повноту влади у сфері військової розвідки, бере участь в опрацюванні загальнодержавних планів “оборонної” розвідки та визначає основні напрямки і завдання оперативно-службової та інформаційно-аналітичної діяльності військової розвідки (DRM).
Начальник штабу ЗС є членом Комітету військової розвідки, а також може бути запрошений на засідання Міжміністерського(міжармійського) штабу, безпосередньо підпорядкованого Управлінню військової розвідки (DRM), основним завданням якого е інформаційно-аналітичне забезпечення Генерального штабу ЗС на основі розвідувальної інформації військового характеру. Крім того, DRM здійснює інформаційно-аналітичне забезпечення зацікавлених структур міністерства оборони та уряду в межах своїх повноважень. Частково військова розвідка у рамках ГШ ЗС бере участь в управлінні зовнішніми зв’язками та ядерними силами.
V. Міністр внутрішніх справ
Через підпорядковані йому структури МВС здійснює оперативну діяльність у галузі безпеки території та громадського порядку.
Діяльність щодо викриття, попередження та припинення розвідувально-підривної діяльності іноземних держав на території Французької Республіки виконує головна загальнодержавна контр-розвідувальна служба – Управління спостереження за територією (“безпеки території”, ДСТ – DST – Direction de la Surveillance du Territoire).
Завдання контррозвідки ДСТ сформульовані у декреті Президента № 82-1100 від 22 грудня 1982 p., ст. 1; “Управління безпеки території відповідає за викриття та запобігання на території Французької Республіки діяльності, інспірованої, організованої, або яка підтримується іноземними державами, характер котрої загрожує безпеці країни, у більш загальному плані – за боротьбу проти такої діяльності”.
Відповідно до зазначеного вище на DST покладено функції загальнодержавної контррозвідки: а) протидія шпигунству – оперативний контроль за ефективністю функціонування режиму секретності в інформаційній сфері; оперативне забезпечення перекриття можливих шляхів проникнення агентури і технічних засобів іноземних розвідок до систем збереження інформації обмеженого користування, насамперед державної таємниці; оперативне забезпечення ефективного функціонування інших режимів безпеки Франції; розробка іноземних дипломатів, оперативний розшук, викриття, перевірка сигналів та розробка фактів державної зради (щорічне дізнання – до 5 тис. справ); здійснення агентурного проникнення у відповідні угруповання та агентурний апарат і кадровий склад іноземних спецслужб; б) боротьби з тероризмом; забезпечення безпеки іноземних дипломатичних представництв у Франції та французьких за кордоном.
Добування і збір оперативної контррозвідувальної інформації, необхідної для підтримання громадського порядку та інформування 352 керівництва держави про політичну, соціальну й економічну ситуацію в державі, покладено на Центральне управління загального розвідувального інформування МВС (ЦУЗО або РЖ – RG – Direction Centrale des Renseignements Generaux), Нормативно повноваження RG закріплені y Декреті Президента від 17 листопада 1951 р.
Так, завдання RG передбачають оперативне спостереження за діяльністю преси, вивчення шляхом опитувань громадської думки напередодні виборів, контроль діяльності сект і угруповань національних меншин, журналістів і політичних партій з метою попередження, викриття і припинення діяльності антиконституційних сил, масових заворушень, страйків тощо. Офіцери RG не мають юридичного права на затримання, арешти або допити. Вони отримують інформацію із відкритих джерел, шляхом таємного (агентурного і оперативно-технічного) проникнення на збори та інші масові заходи, в групи та організації, а також шляхом контролю поштового, телефонного та електронних каналів зв’язку.
Відразу ж після перемоги на президентських виборах 2007 року Ніколя Саркозі довірив ключову посаду генерального директора національної поліції своєму другу Фредеріку Пешенару, який все життя пропрацював у цьому відомстві. Але перед Пешенаром було поставлене завдання вирішити долю трьох контррозвідувальних служб безпеки, які опинилися під його керівництвом: DST (контррозвідки), RG (служби політичного розшуку) і SDAT (антитерористичного підрозділу кримінальної поліції). Початок цього процесу зроблений шляхом переводу всіх трьох служб під один дах – у сучасний будинок загальною площею 25 тис. м2 у північному пригороді Парижа Левалуа-Перре.
Головне управління кримінальної поліції МВС (ГУКП або ПЖ-PJ або DCPJ – Direction centrale de la police judiciaire) Франції є одним із найчисельніших підрозділів Головного управління національної поліції. ГУКП складається з низки Центральних служб {Services centrals) і координує оперативну роботу та дізнання 20 територіальних підрозділів – зовнішніх служб (Services exterieures) – у загально-кримінальному середовищі. ГУКП концентрує інформацію з оперативного обліку та інформаційні масиви баз даних автоматизованих систем ІВЦ МВС з кримінальних питань.
Спецслужби МВС тісно взаємодіють зі структурами, підпорядкованими MO, – Управлінням охорони і безпеки та Головним управлінням національної жандармерії.
Складна проблема забезпечення державної та громадської безпеки у сучасних умовах вимагала проведення відповідної концентрації зусиль контррозвідувальних служб держави. Проте можливість реалізації цієї ідеї з’явилася лише з приходом на посаду Президента Франції колишнього міністра внутрішніх справ Ніколя Саркозі.
У сфері оперативної діяльності важлива роль також належить цивільним міністерствам., які репрезентовані в Комітеті національної оборони та в Міжміністерському комітеті з розвідки. У складі кожного цивільного міністерства визначена посадова особа, на яку покладено завдання організації взаємодії з ГСНО та іншими відомчими спецслужбами.
Декрет M 81-514 від 12 травня ¡981 р. регламентує порядок організації захисту засобів та відомостей, які торкаються національної оборони та державної безпеки:
Стаття 1. Захист відомостей, предметів, документів та технологій, що становлять інтерес для національної оборони та державної безпеки, розголошення яких некомпетентними особами може завдати шкоди національній обороні або державній безпеці, а також – призвести до розголошення таємниць, вагомих для національної оборони і державної безпеки, здійснюється згідно з визначеним порядком.
Стаття 5. …У межах, визначених прем’єр-міністром, кожен міністр у своєму міністерстві визначає критерії та форми захисту відомостей з грифом “Таємно” та “Конфіденційно”,
Стаття 6. Кожен міністр зобов’язаний в разі необхідності організувати захист відомостей, доступ до яких обмежено.
Стаття 10. Міністр внутрішніх справ, міністр оборони та державний міністр зобов’язані у частині, що їх стосується, вжити заходи щодо виконання цього декрету.
На підставі викладеного розвідувально-інформаційну та інформаційно-аналітичну діяльність в Міністерстві іноземних справ здійснює Центр аналізу і прогнозування МЗС.
У складі Міністерства економіки та фінансів у січні 1990 р. створено спеціальний Відділ обробки інформації та боротьби з незаконною фінансовою діяльністю (TRACFC – Traitement du Renseignement et de l’action sur les circuits financiers clandestins), який складається з 12 чиновників та одного судді. Зазначений підрозділ входить до Міжнародної групи фінансових дій боротьби з відмиванням капіталів, добутих злочинним шляхом (GAFI – Groupe d’action financière sur le blanchisse ment des capitaux), членами якої також є США, Канада, Італія, Німеччина, Японія, Велика Британія. TRACFC має право заблокувати фінансові операції на термін до 12 год і більше.
Міністерство у справах заморських департаментів і територій завдяки специфічності своєї організації бере участь у збиранні розвідувальних відомостей і забезпеченні координації розвідувальної діяльності різних відомств за межами метрополії. Виконання цих завдань покладено на Воєнний кабінет міністерства. Чисельні технічні представництва Міністерства з питань співробітництва роблять свій внесок у збір, обробку та використання розвідувальних відомостей. Певну роль у розвідувальній діяльності держави відіграють інші міністерства, репрезентовані в MKR, зокрема такі три міністерства, як: промисловості, наукових досліджень і космосу, а також телекомунікацій.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)