Інформаційна безпека – Остроухов В. В. – 3.1.2. Гносеологічні корені основ теорії формування всесвітньої гегемоністської політики інформаційного неоколоніалізму США
Формуючи у своїх наукових працях ідеологічні постулати доктрини інформаційного неоколоніалізму, американські дослідники Девід Харві(“Новий імперіалізм”) і Ханна Арендт (“Джерела тоталітаризму”) розкривають сучасне уявлення про наявність взаємозв’язку між імперіалізмом і капіталістичним розвитком суспільства. Зокрема, особливий інтерес становлять: по-перше, положення про “просторове закріплення влади” (“spatial fix”) і, по-друге, “накопичення капіталу і влади знов народжуваною геополітичною силою через вилучення зазначених елементів потенціалу сили світового рівня у наявного діючого геополітичного лідера” (“accumulation by dispossession”).
Емпіричним шляхом у своєму науковому дослідженні “Довге двадцяте століття” Джованні Арріджі знайшов підтвердження теоретичним винаходам Д. Харві та X. Арендт і дійшов висновків про те, що протягом тривалої еволюції експансія світового капіталізму
Грунтувалася на регулярній появі нових молодих утворень, більш енергетично і фінансово могутніх, ніж домінуючі у той час провідні капіталістичні організації, які згодом усувалися молодими.
Висловлена дослідниками наукова ідея полягає в тому, що:
1) “безупинне накопичення влади…” необхідне для захисту невпинного накопичення капіталу”;
2) “процес, за допомогою якого окремі капіталістичні держави в результаті свого розвитку доходять до потреби накопичення “надлишкових грошей” (тобто більшого обсягу капіталу, який можна б знову прибутково інвестувати усередині національної держави), породжує потреби в накопиченні сили для того, щоб зуміти захистити зростаючу власність від внутрішніх конкурентів”;
3) “в епоху глобалізації відбувається процес, за допомогою якого окремі капіталістичні держави доходять до накопичення “надлишкових грошей”, які можна б знову прибутково інвестувати не тільки усередині національної держави, а й на зовнішніх ринках. У зв’язку з цим виникають аналогічні потреби в накопиченні сили для того, щоб зуміти захистити зростаючу власність за кордоном. З цього погляду імперіалізм капіталістичного типу являє собою політику, спрямовану на пошук вигідних зовнішніх виходів для надлишкового капіталу і на посилення самої держави на геополітичному і геоекономічному просторі”;
4) у попередній період розвитку глобалізації зазначений процес (за допомогою якого усе сильніші капіталістичні організації ставали рушійною силою експансії системи накопичення і панування) споконвічно охоплював безліч держав.
З цього погляду виходить, що імперіалізм капіталістичною типу відбиває боротьбу, під час якої капіталістичні держави використовували насильницькі засоби, намагаючись повернути на свою користь просторові зрушення, викликані “безупинним” накопиченням капіталу і влади, тобто здійснювалася територіальна експансія із застосуванням військової сили та спецслужб. Зазначені експансії здійснювалися у формі “класичної війни”, а з другої половини XX ст. все більше доповнювалися елементами ІВ.
У результаті військово-політичної експансії здійснювалося і продовжує здійснюватися фізичне ослаблення конкурентів, за допомогою завдання їм матеріального збитку і знищення активної частини їх населення, а також посилення агресором свого матеріального добробуту за рахунок вилучень і контрибуцій, тобто привласнення матеріальних та інших благ супротивника.
Як показав Фернан Бродель, “фінансовий капіталізм” або те, що Джованні Арріджі називає “фінансіалізацією”, “не був немовлям 1900-х років”. Скоріше “в минулому в Генуї або в Амстердамі (після сильного зростання торгового капіталізму і накопичення капіталів, які перевищували нормальні інвестиційні можливості) він уже вмів опанувати ринок і якимсь часом панувати над усім діловим світом”.
Зазначене твердження має двояке значення для визначення сучасних цілей.
По-перше, тут йдеться про те, що у всесвітньо-історичному ракурсі фінансіалізація (здатність фінансового капіталу “опанувати ринком і якийсь час панувати над усім діловим світом”) веде до повторюваного перенакопичення капіталу.
По-друге, тенденція до повторюваного перенакопичення і фінансіалізації капіталу виявилася набагато раніше, ніж виник зв’язок між капіталізмом (соціально-господарською діяльністю з метою отримання прибутку і надприбутку) та індустріалізмом (домінуванням промислово-виробничих відносин у соціально-господарській сфері).
Матеріальна і фінансова експансії – це процеси системного накопичення капіталу, влади, панування, глибина охоплення яких зростала протягом багатьох століть і які споконвічно охоплювали безліч всіляких урядових і ділових структур.
Джованні Арріджі визнав важливість питань природи і протиріч американського просторового закріплення та спробував відповісти на ці питання. Він дає відповідь на риторичне запитання, чому “залякування американського народу” прекрасно спрацювало під час встановлення американської гегемонії за Гаррі Трумена, а тепер воно веде цю гегемонію до занепаду.
З огляду на існуючі реалії і масштаби нинішніх фінансово-економічних проблем в американському суспільстві неважко уявити реальність більш швидкого і повного провалу нового неоконсервативного імперського проекту, який ще й не розпочався по-справжньому. Проект, з яким зовсім нещодавно (з 1998 року) так красномовно і з оптимізмом знайомив світову громадськість Збігнев Бжезинський через свою наукову працю “Велика шахівниця (Панування Америки та її геостратегічні імперативи)”.
Насправді зазначена праця справила вирішальний вплив на формування американської зовнішньої політики на період закріплення у свідомості світової громадськості певного стереотипу мислення і беззаперечного сприйняття Сполучених Штатів Америки як найрозвиненої, найефективної і єдиної світової супердержави, яка оперує в однополюсному світі. А в американської політичної еліти та у різних верств населення зазначена праця сформувала впевненість в “історичній винятковості і світовій месіанській ролі американської нації в перетворенні способу життя народів земної кулі за американською моделлю”. Була висунута хибна теза: “Народи світу живуть погано тому, що не сповідують американські цінності…”. Саме це перетворило нині американських ультраправих із антикомуністичних контрреволюціонерів у “геополітичних” революціонерів, метою яких є поширення американського способу життя і організації суспільства, а також “навчання” народів світу “основам американської демократії для аборигенів”. Цілком ймовірно, що претензії неоконсервативної частини американської політичної еліти на глобальне панування можуть ввійти в історію як одна з нереалізованих геополітичних ідей.
Як свідчать наявні матеріали, кінцева мета учасників цієї глобальної конкуренції (США та КНР) – досягнення одноосібного світового лідерства із залученням до своїх лав інших народів, на цій основі сформувати нові безальтернативні одна одній світові імперії – “американську” або “конфуціанську”. Зазначене ідеологічне конкурування вже активно відбувається в умовах нового етапу всесвітніх інформаційно-психологічних воєн і глобальної фінансово-економічної кризи для знищення своїх опонентів.
У цій ситуації китайські лідери достатньо відповідально ставляться до забезпечення захисту не лише китайської, а й інших націй, об’єднаних у цивілізаційне співтовариство на основі ідеологічних та інших цінностей конфуціанства. Одночасно американська правляча еліта запроваджувала непосильні для американської нації великомасштабні геополітичні проекти глобального контролю і панування. Висловлювалась слушна думка про те, що тотальний контроль глобальних процесів на світовій арені, миттєве реагування на них через виконання ролі “світового жандарма” є головним чинником послаблення і руйнування провідної геополітичної потужності. Нинішні проблеми в США підтверджують правильність розрахунків і прогнозів китайських фахівців.
Причини такого нинішнього стану справ зі світовою гегемонією США необхідно шукати в тих соціальних, економічних, політичних і військово-стратегічних обставинах, які спонукали американське керівництво до прийняття цього геополітичного курсу без належної підготовки.
До недавнього часу багато держав у цьому регіоні вважали американський захист основою протидії реальній чи потенційній загрозі власній безпеці з боку КНР. Нині Китай перестав вважатися серйозною загрозою, і навіть якщо така загроза знову виникне, пропонований американцями захист буде вважатися ненадійним і неадекватним за витратами. Крім цього, здатність самих Сполучених Штатів стягувати платню за захист зі своїх східно-азіатських клієнтів помітно обмежилася внаслідок зростання залежності США від східноазіатських грошей і скорочення залежності країн Східної Азії від американського ринку. Саме це сталося внаслідок посилення Китаю як найбільшого і найбільш прибуткового ринку, що досить швидко зростає.
Майкл Лінд стверджує, що “Сполучені Штати виявилися державою, без якої можна обійтися…”: “Не так давно нічого не можна було зробити без Сполучених Штатів. Проте нині розбудова більшості міжнародних інститутів, які мають певне довгострокове значення в глобальній дипломатії та торгівлі, відбувається без американської участі… Європа, Китай, Росія, Латинська Америка та інші регіони і країни спокійно вживають заходів, здатних послабити американський вплив”.
Розвінчання міфу про “затребувану націю” не означає, що Сполучені Штати не можуть розпочати провокаційні дії, здатні розпалити конфлікт із Китаєм у регіональному, а, можливо, і глобальному масштабі за найбільш несприятливим варіантом. Проте, зазначене вище також не означає, що в якийсь момент Сполучені Штати і Європа не зможуть об’єднати свої зусилля у своєрідному “ультра імперіалістичному” проекті, який Харві вважає єдиною реалістичною альтернативою “грубому мілітаристському імперіалізму” американських неоконсерваторів. Зазначений несприятливий сценарій має наукове визначення – наступна “світова війна”.
Пентагоном розробляються та здійснюються таємні плани про надання ЗМІ спрямованих “інформаційних новин”, тенденційно підібраних і навіть сфальсифікованих. Зазначені заходи здійснюються в рамках нових зусиль американської адміністрації спрямованих на те, щоб ефективно впливати на суспільну світову думку та політиків як у дружніх, так і в недружніх державах. Для цього у 2002 році навіть створене Управління стратегічного впливу (УСВ; Office of Strategic Influence), керівники якого пропонують розширити межі завдань і на союзні країни Близького Сходу, Азії та Західної Європи. Саме на зазначене Управління Пентагоном покладаються завдання щодо проведення “таємних операцій в інформаційно-психологічній сфері, які традиційно здійснювались цивільними спеціальними відомствами, зокрема державним департаментом США.
Найбільшою загрозою для США зараз є не ісламістський фундаменталізм, а самовпевненість сучасної американської влади, яка після розвалу “радянської імперії” розбудовує власну світову “американську імперію”, нав’язуючи народам світу модель “американського ліберального способу життя”. Саме з цією метою велика увага приділяється значному розвитку відповідного апарату і фінансування на реалізацію заходів щодо просування американської зовнішньої політики через інформаційно-психологічну сферу.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)