Інформаційна безпека – Остроухов В. В. – 2.1.3. Розвиток інформаційно-психологічного протиборства у воєнних конфліктах XIX ст

Початок XIX ст. пов’язують із воєнними діями французів. У досягненні перемоги над ворогом французи значну роль відводили ІПП. На початку XIX ст. у французьких підрозділах логістики з’явилась перша у військовій хронології штатна структура психологічної боротьби. Такою установою можна назвати друкарню армії Наполеона, що супроводжувала його штаб протягом майже всіх кампаній. Сам Бонапарт надзвичайно уважно ставився до питань організації ІПВ на противника і його населення. “Моральний чинник відноситься до матеріального як три до одного”, – стверджував він. Або: “Чотири газети можуть зробити більше, ніж 100-тисячна армія”, – такі думки неодноразово висловлював він перед своїми маршалами. В європейських кампаніях 1804-1807 років надзвичайно ефективно використовувалась така форма ІПВ, як розповсюдження фальшивих друкованих грошей з метою порушення системи матеріального забезпечення німецьких та австрійських військ.

Заохочувався перехід у полон, розповсюджувались прокламації тощо. В італійській та австрійській кампаніях 1804-1807 років Наполеон уміло використав газети та кореспондентів нейтральних держав (Швейцарії, Англії) для розповсюдження дезінформації про дислокацію власних військ. З цією метою він “створив резервний корпус на швейцарському кордоні, де постійно втрачалися таємні документи”. Однак на початку бойових дій у Росії в 1812 році розповсюдження друкованих матеріалів на французькій мові та фальшивих асигнацій абсолютно не мало успіху, тому що російські селяни просто не вміли читати на французькій мові (як і на російській) та не розуміли вартості паперових грошей і тому майже всі асигнації з друкарні Наполеона (які за якістю не відрізнялись від російських) були зібрані та передані до штабу Кутузова. У цьому випадку ефективність штатних підрозділів психологічної боротьби на тактичному рівні в армії Наполеона була невисокою. Разом з тим штаб Наполеоне на стратегічному рівні успішно здійснив заходи щодо дискредитації найвищого командування російської армії в початковий період війни. Через дипломатичні та приватні канали й регулярні видання були поширені чутки про підкупність генералів російської армії німецького походження, а саме: Барклая де Толлі, Вітгенштейна, Тотлебена. У результаті усунення скомпрометованих генералів та старших офіцерів від командування на період розслідування було суттєво послаблено управління військами, на що вказує багато дослідників цього періоду.

Успішну пропаганду серед військ і населення противника вели російські полководці О. В. Суворов та М. І. Кутузов.

О. В. Суворов у 1799 році під час італійського походу російської армії вперше здійснив психологічну операцію як складову частину єдиного плану бойових дій. Прийнятна для об’єкта впливу оцінка обстановки” переконлива аргументація й виразна мова зробили звернення Суворова до солдатів п’ємонтської армії досить дієвим: на сторону російсько-австрійських військ п’ємонтці переходили не тільки поодинці, але й групами та навіть цілими частинами.

Письмове звернення до народу Польщі М. І. Кутузова, датоване 27 грудня 1812 р-, вперше використовувалося як листівка-перепустка (так звана охоронна грамота). Це був прообраз листівки-перепустки в полон, що активно використовувалися у війнах і збройних конфліктах XX ст.

Командування російської армії також уміло використовувало звільнення військовополонених з метою пропаганди полону. На початку 1813 року французьке командування, стурбоване дуже частими випадками здачі в полон, оголосило по армії, що всі солдати після повернення з полону будуть продовжувати свою службу ще протягом 25 років, а ті, хто закінчить кампанію в рядах армії, назавжди будуть звільнені від подальших призовів. У французьких військах оголосили також, що росіяни взагалі в полон не беруть, а якщо деяким залишають життя, то тільки для того, щоб мучити в таборах.

Флігель-ад’ютант князь В. С. Трубецькой, ознайомившись з цими документами, написав Аракчеєву: “Чи не думаєте ви, Ваша світлосте, що корисно було б нинішніх полонених звільнити й відправити їх для того, щоб вони розповіли товаришам своїм, як у нас з ними обходяться” . Це й було зроблено протягом 1813-1814 років. Ті, хто повернувся з полону, спростували тези наполеонівської пропаганди. Усього, за даними штабу Кутузова, з 640 тис. французів, які перейшли російський кордон протягом 1812 року, 160 тис. здалися в полон.

Історія розвитку засобів ІПП цього періоду славиться технічними досягненнями. Перший випадок розповсюдження листівок з повітря трапився у Франції. Під час Паризької комуни в 1871 році агітатори комунарів здійснили кілька успішних акцій – на повітряних кулях вони перелітали над позиціями німецьких військ, що оточували Париж, та розкидали листівки з прокламаціями “Ради комуни” над містечками та селами на рекордні для того часу відстані від місця вильоту – 200 км. У результаті таких заходів тимчасово вдалось забезпечити продовольством населення Парижа.

Подальшого розвитку набули такі напрями ІПП, як: обгрунтування причин розв’язання агресії, дискредитація керівництва противника, внесення розколу й протиріч у його ряди, фальсифікація Історичних подій. З’явилися технічні можливості вести друковану пропаганду шляхом видання та доведення до об’єкта впливу памфлетів, маніфестів, відозв, звернень, листів, інформаційних листівок. Застосовується метод відпуску військовополонених із пропагандистськими цілями.

Заходи ІПП стали узгоджуватися з бойовими завданнями, які виконують збройні сили. І хоча до цього періоду не було створено жодного спеціального військово-пропагандистського органу, ІПВ уже став частиною воєнного мистецтва.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Інформаційна безпека – Остроухов В. В. – 2.1.3. Розвиток інформаційно-психологічного протиборства у воєнних конфліктах XIX ст