Гроші та кредит – Щетинін А. І. – 1.3. Походження кредитних грошей та їх форми
Кредитні гроші – це боргові зобов’язання, що набувають функції засобу платежу і засобу обігу.
Виникнення кредитних грошей пов’язано з функцією грошей як засобу платежу. Остання, як відомо, реалізується в тому, що рух грошей відбувається після руху товару. Кредитні відносини, що виникають у цьому випадку між позичальником і кредитором, оформляються певним документом, що спочатку має форму боргової розписки. Вона і є початковою формою кредитних грошей.
Поява боргової розписки обумовлена розвитком товарного обміну і необхідністю прискорення реалізації товарів. Вона виникає насамперед у відносинах між безпосередніми товаровиробниками або продавцями товару і пов’язана з його рухом.
Перші боргові розписки з’явилися у XII столітті в Італії. Спочатку вони були засобом переказу грошей, а потім стали використовуватись як засіб платежу. Ці боргові розписки отримали назву “вексель” (від німецького слова Wechsel – заміна, розмін), широко використовувались у середовищі купців як платіжний засіб, за що їх називали купецькими грошима.
У царській Росії, до складу якої входила Україна, поширення векселя почалося з XVIII століття. У 1729 р. було прийнято перший вексельний статут Росії. З розвитком капіталістичних виробничих відносин вексельний обіг постійно розвивався аж до революції 1917 року, коли його було припинено і відновлено тільки в 1921 р. з початком непу, але після кредитної реформи 1930 – 1932 pp. комерційний кредит було ліквідовано, а з ним відійшов у небуття і вексель. Подальші роки існування СРСР характеризувалися використанням (з 1937 року) векселя тільки в зовнішньоторговельних розрахунках з капіталістичними країнами. В Україні вексель здобув право громадянства в 1991 р. із прийняттям закону “Про цінні папери і фондову біржу”.
Наступною формою кредитних грошей стала банкнота. Її поява була наслідком розвитку товарного виробництва. Це відбувалось так. Розвиток товарного обміну спричиняв усе ширше використання золота як засобу платежу й обігу. При цьому однією з важливих форм його руху стало збереження золота. Цим спочатку займалися золотих справ майстри і торговці грошима. Вони брали на збереження золото, видаючи під нього розписки. Ці своєрідні векселі з’являються в середньовіччі й відрізняються від товарних векселів відсутністю вказівки щодо терміну їх можливого обміну на повноцінні гроші (золото і срібло). Золото за такими записками видавалося після їх пред’явлення. Уже в цій формі дані боргові зобов’язання використовуються як платіжний засіб, хоча їх обіг у такій якості був обмежений.
Поступово до вексельного обігу залучаються банки, які видають замість товарного векселя свій. Останній був векселем на банкіра і одержав назву банкноти. Банкноти включаються в обіг товарів як платіжний засіб і виступають другою формою кредитних грошей. Банкноти обмінювалися на золото і срібло за пред’явленням і користувалися більшою довірою, ніж товарні векселі. Вони мали більш високу надійність порівняно з товарними векселями, тому що банкнота видавалася замість товарного векселя і одержувала, по суті, подвійне забезпечення: товаром і золотом банку. Ця якість банкнот і потреби товарного обміну, що розвивався, привели до їх широкого використання як платіжного засобу і як засобу переміщення грошового капіталу з однієї країни в іншу. Випуском кредитних грошей спочатку займаються комерційні банки, а згодом цю функцію перебирають на себе центральні банки.
У зв’язку із функцією грошей як засобу платежу й обігу виникає ще одна форма кредитних грошей – чек. Чек – це письмовий наказ банку про виплату пред’явнику чека або зазначеній у ньому особі тієї суми, на яку він виписаний. Чеки з’явились тоді, коли банки були вже досить розгалуженою мережею кредитних установ і відігравали значну роль у суспільному виробництві.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)