Гроші та кредит – Круш П. В. – Факторинг
Лізинговий кредит виник у 50-ті роки ХХ ст. Він являє собою відносини між самостійними юридичними особами з приводу передачі в оренду засобів праці, а також фінансування набуття рухомого і нерухомого майна на певний строк. Отже, лізинг являє собою різновид кредиту, що надається в майновій формі і погашення якого здійснюється у розстрочку.
У сучасних умовах у країнах з ринковою економікою лізинговий кредит став провідною формою оновлення та розширення основного капіталу. Мета використання лізингу полягає у сприянні розширення можливостей збільшення і зміцнення матеріально-технічної бази підприємств, прискорення реалізації продукції виробника, доведення її до кінцевого споживача. А лізингодавцю лізингові операції дозволяють отримати доходи у вигляді орендного платежу.
Об’єктами лізингового кредиту є рухоме майно (обладнання, транспортні засоби, засоби інформатики тощо) та нерухоме (будинки, споруди) майно, що належить до основних фондів і є предметом купівлі-продажу. Суб’єктами лізингу виступають лізингодавець, користувач, виробник. Лізингодавець – суб’єкт господарювання, що є власником об’єкта лізингу і надає його в оренду. Користувач (орендар) – сторона, що домовляється з лізингодавцем про оренду, завдяки чому отримує можливість користуватися об’єктом лізингу на певний час на умовах лізингової угоди. Виробник – суб’єкт лізингових відносин, що виготовляє і продає лізингодавцеві об’єкти лізингу.
Лізингова угода виникає так. На прохання користувача, майбутнього орендаря, лізингодавець купує майно (обладнання, транспортні засоби, обчислювальну техніку тощо) та приймає на себе обов’язки його власника. Користувач, на прохання якого було закуплено майно, укладає з лізингодавцем угоду про оренду цього майна.
Лізингодавець стягує з орендаря (користувача) плату за користування об’єктом лізингу. Всі лізингові платежі мають включати витрати лізингодавця на набування об’єкта лізингу, лізингову ставку
(розмір прибутку лізингодавця), витрати на страхування об’єкта та інші витрати лізингодавця.
Розмір відсотка, що сплачується За лізингові послуги, менший від відсотка, що сплачується за іншими кредитами. Тому користуватися лізингом вигідніше, ніж отримувати кредит для купівлі, наприклад, устаткування.
Залежно від строків експлуатації або періоду амортизації майна виділяють лізинг оперативний та фінансовий. Оперативний лізинг передбачає використання об’єктів лізингу орендувачем строком меншим, ніж строк повної її амортизації. Оперативний лізинг поділяється на короткостроковий оперативний лізинг (від декількох днів до одного року) та среденьостроковий (від 1 Року до 5-10 років). Фінансовий лізинг – оренда майна з виплатою протягом визначеного строку сум, що відповідають повній амортизації капітальних вкладень. Ця форма лізингу дозволяє отримати кредит на купівлю майна, не обмежуючи можливостей орендаря використати власні кошти на додаткові закупівлі засобів праці з метою розширення виробництва.
Відносини між суб’єктами лізингу визначаються лізинговою угодою. У ній фіксується власник об’єкта лізингу (лізингодавець), права орендувача (користувача) об’єкта лізингу; строк лізингу, зобов’язання з виплати платежів користувачем лізингодавцю, відповідальність користувача за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов’язань.
Факторинг
Ще одним сучасним різновидом кредиту виступає факторинг, що з”явився в 50-ті роки ХХ ст. Факторинг являє собою операції з кредитування обігового капіталу клієнта, що передбачають інкасування його дебіторської заборгованості, кредитування і гарантію від кредитних ризиків. Факторинг являє собою набуття фінансовим інститутом у клієнта права на стягнення боргу. Компанія при цьому “продає” фінансовому інституту наявні в неї боргові зобов’язання інших фірм. Передавання прав вимоги погашення боргу супроводжується негайною оплатою боргового зобов’язання фінансовим інститутом (банком).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)