Home ⇒ 👍Гроші та кредит - Круш П. В ⇒ Гроші та кредит – Круш П. В. – 3. Грошово-кредитна політика в Україні

Гроші та кредит – Круш П. В. – 3. Грошово-кредитна політика в Україні

Грошово-кредитна політика в Україні пройшла значний еволюційний розвиток. У 1993-1994 рр. вона характеризувалася активним використанням кредитів НБУ для фінансування програм уряду і зменшенням обсягів кредитування комерційних банків. Так, у 1993-

1994 рр. кредити НБУ, надані комерційним банкам, скоротилися з 11,2 до 10,8 трлн крб, а кредити уряду зросли на 129 трлн крб. Вони становили 86% загального обсягу емісійних кредитів проти 6% кредитів комерційним банкам на потреби рефінансування.

Якщо емісійне кредитування стало однією з причин розгортання інфляційних процесів, то обмеження кредитування виробництва через банківське посередництво зумовило посилення спаду й скорочення випуску товарів та послуг.

Ще однією відмітною ознакою кредитно-грошової політики в Україні в цей період було незбігання офіційно проголошеної та фактичної облікової ставки НБУ. Це зумовлено наданням НБУ пільгових кредитів деяким галузям народного господарства.

Як відомо, серед основних інструментів монетарної політики в умовах перехідної економіки є макроекономічна політика щодо зниження ставки відсотка. В умовах фінансової нестабільності він досить високий, і щоб зменшити кількість грошей в обігу, його також необхідно знижувати, тим самим стримуючи темпи інфляції.

Проте політика “дешевих грошей” проводилася лише щодо окремих галузей народного господарства і переважно щодо державних підприємств. Недержавні підприємства могли отримати позику в комерційних банках тільки під високий відсоток. Крім того, “дешеві гроші” використовувалися не для інвестицій, тобто вони не могли позитивно вплинути на соціально-економічні процеси в країні.

У 1995-1996 рр. проводилася політика жорстких грошово-кредитних обмежень. Вона характеризувалася:

1) переходом до фінансування бюджетного дефіциту переважно за рахунок не кредитної емісії, а через випуск і продаж державних облігацій внутрішньої позики і зовнішнього боргу;

2) зниженням облікової ставки НБУ у зв’язку з падінням темпів інфляції.

3) проведенням жорсткої політики щодо регулювання ризику і ліквідності комерційних банків. Наслідком такої політики (монетарних рестрикцій) стало досягнення відносної фінансової стабілізації. Однак ця політика стала однією з причин поглиблення інвестиційної, зокрема економічної, кризи.

Системна фінансова криза також була пов’язана з нерозвинутістю фондового ринку в Україні. І як наслідок – неправильного уявлення щодо наявності грошової маси в обігу.

Крім того, в Україні існувало значне монетарне обмеження реального сектора економіки разом з високим рівнем кредитування економіки з боку населення за рахунок значних невиплат заробітної плати та взаємної заборгованості підприємств. Ці деформації в деяких секторах та регіонах і досі зберігають стійку тенденцію.

З 1997 р. і дотепер монетарна політика уряду та національного банку є дещо поміркованішою і системнішою. Так, на основі фінансово-економічних показників розвитку національної економіки НБУ щороку розробляє засади грошово-кредитної політики на наступний рік, де в ретроспективі аналізують основні показники поточного року та заплановані заходи щодо їхнього поліпшення на наступний (плановий) період.

На грошово-кредитну політику останніми роками впливають такі чинники (ризики):

– внутрішні системні ризики, пов’язані з нестійким економічним зростанням, що зумовлює невизначеність попиту на гроші;

– інфляційний тиск з боку виробництва, необхідність використання адміністративного регулювання цін;

– ризики зовнішньої невизначеності, які можуть негативно впливати на платіжний баланс, рівень золотовалютних резервів та валютну політику;

– накопичений кредитний ризик банківської системи, зумовлений кредитною експансією останніх років;

– політичні ризики, які можуть спровокувати незбалансованість бюджету та необгрунтоване зростання бюджетних витрат.

З урахуванням цього, відзначає голова НБУ, грошово-кредитна політика повинна грунтуватись на таких принципах:

– виключна роль стійкості монетарного середовища в соціально-економічному розвитку країни;

– стабільність основних цілей і завдань, прозорість механізмів реалізації грошово-кредитної політики;

– послідовність та узгодженість у використанні інструментів, включаючи відсоткові ставки, обмінний курс, емісійні і мобілізаційні механізми для досягнення цінової стабільності як головного критерію ефективності грошово-кредитної політики;

– ефективна співпраця з іншими органами державної влади в межах їхньої компетенції для забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

Таким чином, грошово-кредитна політика – це система заходів, форм та методів реалізації грошового обігу в національній економіці, які історично та законодавчо склалися в країні. Основні її цілі та завдання визначаються урядом країни, а в життя їх впроваджує центральний банк та розгалужена система фінансово-кредитних установ.

Основними регуляторами грошово-кредитної політики виступають: норма обов’язкових резервів, ставка міжбанківського кредиту, операції Національного банку з державними цінними паперами на ринку.

Ефективність реалізації тих чи інших засобів (інструментів) монетарної політики залежить від ряду об’єктивних та суб’єктивних факторів.

До об’єктивних належать: стан кон’юнктури національного ринку, особливості реалізації державної політики, стабільність грошової одиниці країни, міжнародне становище країни на міжнародному ринку, міра незалежності центрального банку від уряду тощо.

Суб’єктивні факти: довіра до політики уряду та Національного банку, застосування механізму таргетування, принципів та правил господарської поведінки суб’єктів господарювання тощо.

У сукупності вони визначають стан грошово-кредитного ринку національної економіки.

В Україні останніми роками грошово-кредитна політика характеризується більшою стабільністю та системністю проведення, ніж на початку 2000 Р. Проте політична нестабільність та недовіра до України зі сторони зарубіжних інвесторів та МЕО потребує від уряду та Національного банку вироблення ефективної системи пріоритетів та стратегії грошово-кредитної політики.

Запитання для самоконтролю

1. Які основні складові кредитної системи?

2. Проаналізуйте основні теорії монетарної політики.

3. Поясніть суть рівняння обміну Фішера.

4. Що таке депозитний мультиплікатор?

5. Як розраховується норма обов’язкового резервування?

6. Що таке грошовий мультиплікатор?

7. Які небанківські фінансово-кредитні установи Ви знаєте?

8. Яка роль небанківських кредитно-фінансових установ?

9. Яких заходів застосовує НБУ для стабілізації грошово-кредитної системи України на сучасному етапі?

10. Визначне основні чинники, що впливають на стан грошово-кредитної системи України?

11. Перерахуйте систему органів, що формують та здійснюють реалізацію грошово-кредитної політики в Україні?