Гроші та кредит – Алєксєєв I. В. – 7.3. Центральні банки, їх функції та операції
В умовах ринкової економіки центральні банки, зазвичай, є установами юридично незалежними від виконавчих органів влади, їх головне призначення – забезпечення стійкості національної грошової одиниці й регулювання та координація діяльності грошово-кредитної сфери. У своїй діяльності центральні банки мають керуватися лише державними інтересами та чинним законодавством.
Можна виділити такі основні функції, притаманні центральному банку:
– грошово-кредитне регулювання економіки;
– емісійна функція;
– “банк банків” і банкір уряду;
– банківський нагляд.
Національний банк України відповідно до своїх функцій здійснює операції:
– надає комерційним банкам кредити;
– веде рахунки банків-кореспондентів, здійснює розрахунково-касове обслуговування комерційних банків;
– купує та продає цінні папери, що випускає держава;
– надає кредити банкам під заставу цінних паперів;
– купує та продає іноземну валюту;
– проводить операції з резервними фондами грошових знаків;
– організує інкасацію та перевезення грошових знаків й інших цінностей;
– інші.
7.4. Комерційні банки та класифікаційні ознаки їх видів
Комерційні банки – це кредитні установи, які здійснюють кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок коштів клієнтів, касове і розрахункове обслуговування, виконання валютних й інших банківських операцій.
Комерційні банки класифікуються:
– за формами власності (державні, приватні, кооперативні та змішані);
– залежно від кола здійснюваних операцій (універсальні, спеціалізовані);
– за організаційно-правовою формою діяльності (пайові, акціонерні товариства);
– за територією діяльності (регіональні, міжрегіональні, загальнонаціональні, міжнародні);
– за приналежністю до країн (національні, іноземні, спільні);
– за розміром статутного фонду (малі, середні, великі).
Банківські операції – це операції, спрямовані на розв’язання завдань банків, тобто ті, що відображають банківську діяльність і, зазвичай, пов’язані з рухом особливого товару – грошей.
Можна виділити чотири групи банківських операцій: пасивні, активні, банківські послуги, інші операції.
Пасивні операції – це операції, за допомогою яких утворюються банківські ресурси. Активні операції – операції, які проводять банки з метою прибуткового використання і розміщення коштів, залучених у процесі пасивних операцій (операції з цінними паперами та кредитні операції).
Банківські послуги здійснює банк за дорученням клієнта, за його рахунок, і, зазвичай, від його імені. Тобто банк є агентом свого клієнта (звідси назва цих послуг – агентські). За виконання цих послуг банк отримує комісійну винагороду, розмір якої визначає угода між банком і клієнтом. Найтиповішим є розподіл банківських послуг на традиційні (послуги, пов’язані з виконанням розрахунково-касових, кредитних, валютних, депозитних операцій тощо) і нетрадиційні (гарантійні, посередницькі, трастові, консультаційні тощо). До інших операцій комерційних банків належать:
– операції з векселями;
– факторингові;
– лізингові;
– консорціуми!;
– фондові;
– валютні;
– фінансування капітальних вкладень;
– міжбанківські та ін.
7.5. Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути
Крім банків, існує безліч різноманітних кредитних установ, сукупність яких утворює парабанківську систему. До її складу входять:
– спеціалізовані кредитно-фінансові інститути (СКФІ). діяльність яких орієнтується на обслуговування певних типів клієнтури (нерідко на пільгових умовах) або поширюється на сфери кредитування, що є ризикованими для приватних банків (сільське господарство, будівництво, мале підприємництво);
– поштово-ощадні установи, котрі акумулюють дрібні заощадження широких верств населення через поштові відділення і використовують ці кошти для кредитування інших кредитно-фінансових установ і держави.
У світовій практиці до парабанків належать:
1. Інвестиційні компанії, фонди (випускають і продають власні цінні папери, переважно дрібним індивідуальним інвесторам, а на отримані кошти купують цінні папери підприємств і банків, забезпечуючи акціонерам дохід у вигляді дивідендів за акціями інвестиційних компаній).
2. Лізингові компанії (купують предмети довгочасного кредитування (машини, обладнання, транспортні засоби тощо) і надають їх у довгострокову оренду (на 5-8 років і більше) фірмі-орендареві, яка поступово сплачує лізинговій компанії вартість взятого в оренду майна).
3. Факторингові компанії (купують дебіторську заборгованість клієнтів, пов’язану з постачанням товарів або наданням послуг).
4. Страхові компанії (утворюються для відшкодування можливих збитків унаслідок стихійного лиха, інших несприятливих умов; страхові компанії володіють достатньо значними та стійкими грошовими ресурсами, які вкладають у довгострокові цінні папери з фіксованими строками (в облігації промислових компаній).
5. Пенсійні фонди (утворюються для забезпечення населення коштами на період після виходу на пенсію (виплати пенсій); володіють значними сумами грошових коштів, котрі вкладають в акції й облігації різних підприємств).
6. Фінансові компанії (спеціалізуються на кредитуванні продажу споживчих товарів на виплат, а також надають комерційні кредити).
7. Ломбарди (надають кредити під заставу рухомого майна, зазвичай, це короткострокові – до трьох місяців – кредити на споживчі цілі).
8. Інші (трастові компанії, кредитні товариства і под.).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)