Гроші і кредит – Колодізєв О. М. – Варант
Форвардний контракт – стандартний документ (двостороння угода), який підтверджує зобов’язання особи придбати (продати) базовий актив (товари, цінні напери, кошти та їх характеристики, які е предметом виконання зобов’язань за деривативом) у певний час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу (придбання) під час укладення цього форвардного контракту*77.
*77: { Крысенко Т. О деривативах / Т. Крысенко 11 Ковсультации. – 2006. – № 33 (543). – С. 44-46.}
“Умови форвардного контракту визначаються за згодою сторін. У форвардному контракті мають зазначатися такі обов’язкові реквізити:
– назва контракту;
– сторони контракту;
– базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид цінного папера, його номінальна вартість, строк обігу, інші відомості для цінного папера, вид валюти – для грошових коштів, асортимент – для товарів);
– кількість базового активу;
– вартість контракту;
– ціна виконання;
– строк виконання;
– порядок оплати придбаного (проданого) базового активу;
– відповідальність сторін у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань, встановлених цим контрактом;
– порядок розгляду суперечок, які виникають під час укладання та виконання контракту;
– адреса, підписи, зразки печаток, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) і паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.
Закон про прибуток визначає, що будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитись від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, встановлених Цивільним кодексом. Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть заявлятися винятково емітенту такого форвардного контракту. Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов’язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.
Покупець форвардного контракту має право без згоди іншої сторони контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт іншій особі, в тому числі продавцю такого форвардного контракту.
Варант
Одним із видів цінних паперів, якому поки що учасники фондового ринку України приділяють мало уваги, є варанти – фінансові інструменти, які користуються значною популярністю на Заході. Визначення варанта не закріплене в жодному чинному вітчизняному законодавчому акті.
Варант – сертифікат, що дає його тримачу право придбавати цінні папери за обумовленою ціною протягом певного проміжку часу або безстроково*78.
*78: {[1] Деньги. Кредит. Банки: учеб. для вузов / Е. Ф. Жуков, Л. M. Максимова, А. В. Печникова и др.; под ред. проф. Е. Ф. Жукова. – М.: ЮНИТИ, 2001. – 622 с.}
Іноді варант пропонується разом з цінними паперами як стимул для їх купівлі.
Варант (заставне свідчення, англ. – warrant) – цінний папір, що засвідчує право застави на товар, який перебуває на складі, на користь власника цього документа. Розрізнюють варанти іменні і на пред’явника.
Отже, варант має подвійну природу. З одного боку, він є товаророзпорядчим документом, що передається в порядку індосаменту і використовується за продажу і застави товару, а з іншого – похідним цінним папером.
Варант складається з двох частин: власне складського і заставного свідоцтв. Перше свідоцтво слугує для передачі власності на товар у разі його продажу, друге – для отримання кредиту під заставу товару з відмітками про умови позики. При цьому варант передається кредиторові за індосаментом. Кредитор може здійснити подальшу передачу, зокрема утримувачеві складського свідоцтва за погашення ним позики. Під час переходу варанта з рук в руки товар може багато раз змінювати свого власника, залишаючись на одному і тому місці, тобто на складі суб’єкта господарювання, від якого отриманий грошовий варант. Для одержання товару зі складу необхідне пред’явлення зазначених вище обох частин варанта.
Цивільний кодекс виокремлює нову групу цінних паперів – товаророзпорядчі цінні папери. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 195 Цивільного кодексу України товаророзпорядчі цінні папери надають їх держателю право розпоряджатися майном, зазначеним у цих документах. Нині в Україні статус товаророзпорядчих цінних паперів надано складським свідоцтвам та коносаментам (ст. 16 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”). Специфіка цієї групи цінних паперів полягає у нерозривному зв’язку між товаророзпорядчим цінним папером і відповідним майном: складське свідоцтво є документом, що видається товарним складом на підтвердження прийняття товару на зберігання в межах договору складського зберігання, а коносамент видається судновласником на засвідчення прийняття вантажу для перевезення морським транспортом.
Фактично Цивільний кодекс закріплює поняття, реквізити, права, що посвідчуються складськими документами (складськими квитанціями, простими та подвійними складськими свідоцтвами (ст. 961-966 ЦК)), не називаючи їх цінними паперами. У світовій практиці до товаророзпорядчих цінних паперів відносять складські свідоцтва, варанти, коносаменти.
Застава товаророзпорядчих цінних паперів останніми роками набула значного поширення, що свідчить про визнання кредиторами потенційної можливості використання цієї групи цінних паперів як забезпечення виконання зобов’язань боржників. Проте Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р. № 2654-XII не містить спеціальних норм, присвячених заставі товаророзпорядчих цінних паперів. Лише ч. 2 ст. 5 Закону наголошує, що застава майна може здійснюватися шляхом передачі товаророзпорядчого документа (коносаменту, складського свідоцтва – варанта тощо) кредиторові. Разом із тим ця норма не регулює заставу товаророзпорядчих цінних паперів, а лише допускає можливість здійснення застави майна шляхом передачі заставодержателю таких документів.
Наявну прогалину в регулюванні питань застави складських свідоцтв дещо заповнив Закон України “Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва” від 23 грудня 2004 р. № 2284. Стаття 21 Закону передбачає право власника простого складського свідоцтва передати його під заставу, причому така застава відповідно до положень ч. 2 цієї статті має здійснюватися виключно у формі закладу. У ст. 22-23 Закону визначаються повноваження володільця подвійного складського свідоцтва встановити право застави на товар шляхом відокремлення заставної частини подвійного складського свідоцтва, а також передбачається порядок здійснення прав за заставним свідоцтвом.
Коносамент (від фр. connaissement) є цінним папером, який виражає право власності на конкретно зазначений у ньому товар. Коносамент – це транспортний документ, що містить умови договору морського перевезення. Є такі його види:
– лінійний, у якому висловлюється воля відправника, направлена на укладення договору перевезення вантажу;
– чартерний, який видається на підтвердження прийому вантажу, що перевозиться на підставі чартеру;
– береговий, який видається на підтвердження прийому вантажу від відправника на березі, як правило, на складі перевізника;
– бортовий, який видається, коли товар завантажений на судно.
Залежно від цього розрізняють коносаменти іменний, ордерний і на пред’явника:
– іменний – коносамент, у якому зазначається найменування певного одержувача;
– ордерний – коносамент, за яким вантаж видається або за наказом відправника чи одержувача, або за наказом банку;
– на пред’явника – коносамент, у якому зазначається, що він виданий на пред’явника, тобто в ньому не містяться конкретні дані щодо особи, що володіє правом на отримання вантажу, і тому вантаж у порту має бути виданий будь – якій особі, що пред’явила такий коносамент.
Коносамент, у якому зроблені відмітки про пошкодження вантажу, упаковки, називається коносаментом із застереженнями, або нечистим коносаментом на противагу чистому. У коносаменті можуть робитися позначки, пов’язані з фрахтом, наприклад, є коносамент з позначкою “фрахт підлягає сплаті вантажоодержувачем” або з позначкою “фрахт сплачений”.
У коносаменті, як у цінному папері, мають бути певні обов’язкові реквізити: відомості про вантаж. Відсутність їх позбавляє коносамент функції товаро-розпорядчого документа і він перестає бути цінним папером.
Законодавством можуть визначатися також інші групи цінних паперів (ч. 1 ст. 195 ЦК, ч. 2 ст. 163 ГК). Так, зокрема, до окремої групи розрахункових цінних паперів можна віднести вексель, оскільки він засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Вексель має подвійну правову природу (засіб розрахунків та цінний папір). З наданням чеку статусу цінного папера він також буде віднесений до групи розрахункових цінних паперів.
Особливим видом державних цінних паперів є приватизаційні папери, правовий режим яких визначається спеціальним законодавством (Законами “Про приватизаційні папери”, “Про приватизацію державного житлового фонду” та підзаконними нормативними актами).
(2 votes, average: 3,50 out of 5)