Гроші і кредит – Колодізєв О. М. – Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез у теорії грошей
Протягом двох останніх століть боротьба проти таких лих, як масове безробіття й інфляція, була й залишається актуальною проблемою соціально-економічного розвитку держав з ринковою організацією й, звичайно, економічної науки. Як досягти стабільної та повної зайнятості і зростання реальних доходів населення? У чому полягають “секрети” безкризового економічного циклу? Прагнення одержати відповідь на ці питання, необхідність правильного рішення пов’язаних з ними проблем, – як пише П. Самуельсон у першому томі всесвітньо відомого підручника “Економікс”, спонукає “сучасні демократичні країни”, що володіють “як фіскальними і кредитно-грошовими інструментами, так і політичною можливістю, використати їх, щоб перебороти хронічні різкі спади і “галопуючі” інфляції, що приводить нас до неокласичного синтезу. Класичні принципи ціноутворення, викладені в подальших главах, підтверджуються успішним використанням інструментів, аналізованих у попередніх главах”.
Цю тезу П. Самуельсон розвиває у другому томі “Економікс”: “Думаючи, що досягнення більш-менш стабільної повної зайнятості є цілком здійсненним завданням, сучасні економісти можуть використати концепцію “неокласичного синтезу”, що грунтується на сполученні сучасних принципів, які пояснюють процес утворення доходів, і положень класичної політичної економії”. Але в п’ятому виданні “Економікс” (1961) автор уточнює: “Термін “неокласичний синтез” використовується… у більш широкому значенні, ніж він звичайно вживався у попередньому періоді…”
Отже, за Самуельсоном “неокласичний синтез” – це сполучення сучасних неокейнсіанских і неоліберальних положень та “істин” з попередніми ранніми неокласичними, а також з деякими постулатами класичної політичної економії, насамперед у зв’язку із “сучасними теоріями формування доходів”.
Почастішали за останні роки в економічній літературі – і особливо з навчальною метою – згадування поняття “неокласичний синтез”. Воно набуло досить широкого значеннєвого навантаження. Наприклад, С. Носова вважає, що “у зв’язку з появою неокласичного синтезу різні заходи щодо регулювання економіки почали набувати змішаної форми”, далі стверджує: “Таким чином, у цей час основою макроекономічного регулювання є симбіоз трьох основних теорій: кейнсіанство з його різними модифікаціями, теорія економіки пропозиції й монетаризм. Кейнсіанська доктрина грунтується на властивій їй філософії активізму, енергійного втручання держави в господарські процеси з метою пом’якшення циклічного коливання кон’юнктури і досягнення високого рівня виробництва та зайнятості робочої сили. При цьому особливі надії покладають на бюджетні методи як на інструмент прямого регулювання платоспроможного попиту. Монетаристи ж обстоюють принцип невтручання в економічне життя”.
Відповідно до окремих версій тлумачення поняття “неокласичний синтез”, позначених у спільній публікації С. Брагинського і Я. Певзнера, “Політична економія: дискусійні проблеми, шляхи відновлення”, в їх формулювання під падає коло питань не тільки державного регулювання економіки, а й моделювання загальної економічної рівноваги. У свою чергу, згідно з автором книги “Люди науки. Зустрічі з видатними економістами” А. В. Анікіним, самуельсонівський неокласичний синтез – це насамперед поєднання “класичної мікроекономіки” з якоюсь “новою макроекономікою”.
Отже, можна визнати, що з “подачі” самого автора поняття “неокласичний синтез” П. Самуельсона, який заявив про “більш широкий зміст” цього терміна, нині триває процес становлення ще однієї економічної концепції – “концепції неокласичного синтезу” як нової універсальної доктрини з багатьох проблем сучасної економічної науки.
Взаємопроникнення ідей двох напрямів і формування єдиного кейнсіансько-неокласичного синтезу пов’язані з деякими основними положеннями, що надані на рис. 9.6.
Рис. 9.6. Положення кейнсіансько-неокласичного синтезу
Реалізація монетарної політики передбачає такі дії*211:
*211: { Гроші та кредит: підручник / М. І. Савлук, A. M. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М. І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 604 сДемківський A. В. Гроші та кредит : навч. посіб. / А. В. Демківський. – К.: Дакор, 2005. – 528 с.}
– створення і розвиток незалежної банківської системи;
– забезпечення вільної конкуренції та ціноутворення;
– зменшення податкового тиску на економіку;
– зменшення бюджетного дефіциту за рахунок зменшення дотацій, субсидій та витрат на соціальну сферу;
– контроль за обсягом грошової маси;
– стримування інфляції;
– лібералізація зовнішньоекономічної діяльності;
– структурна перебудова економіки.
Проголошено курс на макроекономічну стабілізацію, прискорення ринкових реформ і формування ринкового механізму. У фіскально-бюджетній сфері відбулося переорієнтування на подолання бюджетного дефіциту, зменшення податкового тиску і переведення суб’єктів господарювання на засади самофінансування. У грошово-кредитній політиці започатковано курс на лібералізацію кредитного і валютного ринків.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)