Гроші і кредит – Колодізєв О. М. – Ринок цінних паперів
Ринок цінних паперів (фондовий ринок) охоплює частину кредитного ринку і повністю ринок інструментів власності (рис. 3.6). Іншими словами, цей ринок інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових інструментів, інструментів власності, а також їхніх похідних.
Рис. 3.6. Види ринку цінних паперів
Головною метою функціонування та розвитку ринку цінних паперів в Україні має стати залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення та забезпечення подальшого зростання виробництва.
Первинний ринок цінних паперів – ринок перших і повторних емісій (випусків) цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів.
Вторинний ринок цінних паперів – ринок, на якому цінні папери, емітовані та придбані на первинному ринку, перепродаються іншим інвесторам.
У розвинутих країнах основою ринкової економіки е ринок цінних паперів як найефективніша форма обігу фінансових ресурсів. За обсягами він у середньому втричі перевищує грошовий і кредитний ринки, які поряд із ним також є складовими фінансового ринку та багатоаспектною соціально-економічною системою. Цінні папери відіграють важливу роль в інвестиційному процесі: з їх допомогою грошові кошти фізичних і юридичних осіб перетворюються на реальні матеріальні об’єкти, технології, обладнання.
У цілому фондовий ринок сприяє:
– акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сфери;
– структурній перебудові економіки;
– позитивній динаміці соціальної структури суспільства;
– підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами;
– психологічній готовності населення до ринкових відносин.
Тенденції розвитку фондового ринку України дають змогу говорити про наближення цього економічного інституту до світових стандартів.
Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо:
– ринку банківських послуг – Національним банком України;
– ринків цінних паперів та похідних цінних паперів – Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
– інших ринків фінансових послуг – Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг). До сфери державного регулювання Держфінпослуг належать ринки страхових і фінансових послуг, які надаються недержавними пенсійними фондами, кредитними спілками, ломбардами, лізинговими компаніями тощо.
На рис. 3.7 наведено інфраструктуру ринку цінних паперів України.
Професійні учасники фондового ринку – юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, здійснюють на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.
Емітент – юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов’язання щодо них перед їх власниками.
Інвестор – юридична або фізична особа, що придбаває цінні папери від свого імені і за власні кошти. Відповідно до українського законодавства інвесторами можуть бути не тільки вітчизняні юридичні та фізичні особи, а й іноземні. Інвестори поділяються:
– на індивідуальних (приватні особи);
– корпоративних (підприємства, організації, установи тощо);
– інституціональних (колективних).
Рис. 3.7. Інфраструктура ринку цінних паперів України
З перерахованих груп інвесторів найбільш представницькою і впливовою є група інституціональних інвесторів. Ними можуть бути різні фінансові інститути: пенсійні фонди, страхові компанії, траст-компанії. З одного боку, вони залучають грошові кошти своїх клієнтів, а з іншого – значну частину залучених коштів без збитку для інтересів своїх клієнтів інвестують у різні фондові цінності.
Емітенти й інвестори, як правило, рідко виходять самостійно на фондовий ринок. Частіше за все вони вдаються за допомогою до професійних посередників.
Українське законодавство як основного посередника на фондовому ринку затверджує інвестиційний інститут – юридичну особу, що створена в будь-якій організаційно-правовій формі відповідно до Господарського кодексу України.
Інвестиційний інститут може здійснювати свою посередницьку діяльність на ринку цінних паперів у ролі*54:
*54: { Шевчук В. Я. Основи інвестиційної діяльності / В. Я. Шевчук, П. С. Рогожин. – К.: Генеза, 2001. – 301 с.}
– фінансового брокера;
– інвестиційного консультанта;
– інвестиційної компанії.
Крім того, на ринку цінних паперів професійними посередниками можуть бути й комерційні банки.
Діяльність комерційних банків професійного посередника на ринку цінних паперів регулюється Законом України “Про банки і банківську діяльність”. Конкретний перелік послуг і операцій з цінними паперами, які здійснює банківська установа, передбачається її статутом.
Будь-який інвестиційний інститут може діяти на ринку цінних паперів як професійний посередник тільки на основі ліцензії, виданої йому в порядку державної реєстрації.
На ринку цінних паперів також здійснюють свою діяльність посередники, яких називають “ведмеді”, “бики”, “зайці”.
“Ведмідь” грає на зниженні ринкової ціни паперу. Прогнозуючи зниження цін, він бере папери у борг на певний строк з оплатою за дійсним курсом. Папери відразу реалізуються, поки ціна на них не знизилась. На момент розрахунку з кредитором папери падають у ціні і за цим зниженим курсом “ведмідь” виплачує борг за взяті папери, отримуючи прибуток у вигляді різниці ціни реалізації та ціни на момент сплати боргу.
“Бик” купує папери за готівку та чекає підвищення цін. За значного зростання курсу папери продаються, а “бик” має прибуток, який дорівнює різниці між ціною продажу й вартістю покупки цінних паперів.
“Заєць” – посередник, який торгує паперами на неорганізованому ринку, що не мають офіційної реєстрації та твердої ціни. “Зайці” – історично перші посередники на ринку цінних паперів, який виник як вуличний ринок. Позабіржовий ринок наявний і сьогодні у формі телефонного ринку. На ньому продається істотна частина цінних паперів, а роль “зайців” виконують представники великих брокерських фірм.