Гроші і кредит – Колодізєв О. М. – Ліквідність
За місцем у товарному виробництві й обміні гроші – це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший, тобто є загальним еквівалентом. Гроші є загальним еквівалентом і абсолютно ліквідним активом – такий погляд на гроші лежить в основі особливого підходу до теорії грошей, а саме портфельного підходу. Він є основою всієї сучасної грошової теорії. У капіталістичному суспільстві люди мають можливість зберігати багатства в різних формах (у вигляді облігацій, акцій), володіти машинами, будинками тощо. Портфельний підхід розглядається індивідуально для кожного власника, який володіє певним фондом багатства і приймає рішення з приводу будь-якого активу, в якому він хоче зберігати своє багатство протягом цього періоду. Зокрема власник вирішує питання про те, яку частину багатства він буде зберігати у вигляді грошей. Цей підхід був сформований Дж. Хіксом. Особа повинна розподілити особисте багатство (W) між різними видами активів. На цьому етапі слід проаналізувати два види активів (М – гроші, в – державні закупівлі, t – момент часу, на який приймається рішення)*6:
*6: {Яременко O. P. Деньги и кредит. Конспект лекций / О. Р. Яременко. – X. : Изд-во ХГЭУ, 2002. – 64 с.}
(1.1)
Вважається, що мета полягає в максимізації доходу від багатства протягом періоду, на який приймається рішення, причому самі власники визначають пропорції, відповідно до яких вони розподіляють своє багатство.
Отже, портфельний підхід є методом аналізу використання грошей, а його сутність полягає в оцінці окремих елементів з позиції ступеня їх ліквідності (рис. 1.8).
Рис. 1.8. Схема портфельного підходу
Економісти використали умовний портфель активів окремого економічного суб’єкта, в якому всі активи розмістили згідно зі ступенем зниження їх ліквідності.
Ліквідність
Ліквідність визначається як: 1) можливість використання певного активу як засобу платежу; 2) здатність цього активу зберігати свою мінімальну вартість незмінною.
Грошам на відміну від інших товарів властива абсолютна ліквідність.
Абсолютна ліквідність – здатність активу негайно обмінюватися на будь-які блага.
Застосування грошей для обслуговування процесів нагромадження вартості та її продуктивного використання (інвестування) істотно змінило їх суспільне призначення. З простого засобу обігу, що обслуговував обмін товарів, вони перетворилися на носія самозростаючої вартості, тобто на форму капіталу. Забезпечення самозростання вартості стало пріоритетною метою руху грошей у процесі відтворення, яка суттєво впливає на інтереси економічних суб’єктів, на їх взаємовідносини. У теорії грошей чи не найскладнішою є проблема їх вартості.
Гроші мають дві властивості: споживчу вартість і вартість.
Споживча вартість полягає в тому, що гроші відіграють роль загального еквівалента. Вартість визначається витратами праці на їх виробництво.
З появою грошей усі товари прирівнюються до грошей і часто самі створюють ціну. Ціна товару – це спосіб відображення в грошах вартості товару, а ціною тієї чи іншої грошової одиниці є її валютний курс.
За застосування у сфері інвестування гроші стають носієм капіталу, у зв’язку з чим виникає необхідність розрізняти гроші як гроші і гроші як капітал.
Гроші як гроші використовуються переважно для реалізації наявної споживчої вартості, тобто їх цільове призначення обмежується посередництвом в обміні, а вартість набуває форми купівельної спроможності. Однак гроші не можуть виразити цю вартість у ціні як простий товар. Вони виражають у ній різноманітність товарів у вигляді мінових пропорцій. Мінова вартість грошей – це їх відносне товарне відображення або купівельна спроможність.
Купівельна спроможність грошей – кількість товарів та послуг, які можна отримати за одну грошову одиницю. Вона обернено пропорційно залежить від рівня цін і визначається за формулою
, (1.2)
Де 
– вартість грошей;
– індекс середнього рівня цін за певний період.
Внутрішня і мінова вартість грошей пов’язані між собою. На мінову вартість впливають не тільки ринкові відносини, а й держава.
Зміна вартості грошей – надзвичайно важливий економічний показник, що відчутно впливає на всі сфери життя суспільства. Рівень вартості грошей, як і ті економічні процеси, що його визначають, не можуть залишатися незмінними.
Тому зміну вартості грошей за певний період можна обчислити за формулою
, (1.3)
Де 
– зміна вартості грошей;
– індекс середнього рівня цін за певний період.
Щоб показати, у скільки разів зросли ціни за певний період часу, обчислюється індекс цін. Вибирається “споживчий кошик”, тобто деякий характерний набір продуктів, а за індекс цін береться відношення вартості цього “кошика” наприкінці періоду до його вартості на початку періоду. Вибір “кошика” є неоднозначним:
1) часто як “кошик” беруть усю сукупність продуктів, придбаних кінцевими споживачами на початку розглянутого періоду (індекс Ласпейреса);
2) рідше як “кошик” беруть продукти, придбані наприкінці періоду (індекс Пааше);
3) іноді використовується комбінація сукупностей продуктів, придбаних на початку й у кінці періоду (індекс Фішера).
Індекс Ласпейреса:
(1.4)
Де 
, 
– рівень цін одиниці товару (послуги) поточного і базового періодів відповідно;
– кількість товарів у поточному і базовому періоді, що взяті до розрахунку.
Індекс Пааше:
(1.5)
Де , – рівень цін одиниці товару (послуги) поточного і базового періодів відповідно;
, – кількість товарів у поточному і базовому періоді, що взяті до розрахунку.
Індекси Ласпейреса та Пааше використовуються для вимірювання вартості життя та темпів інфляції і мають свої недоліки, але динаміка їх зміни близька. Недоліком індексу Ласпейреса є те, що він не враховує зміни в структурі споживання в поточному періоді, оскільки за основу береться споживчий кошик у базисному році.
Недоліки цих індексів частково усуває індекс Фішера, усереднюючи їх значення:
, (1.6)
Де 
– індекс Пааше;
– індекс Ласпейреса.
Гроші як капітал використовуються для забезпечення зростання наявної
Вартості. Для цього виготовлену вартість потрібно реалізувати, накопичити та використати так, щоб її не тільки зберегти, а й збільшити. Це можливо лише за умови, що гроші використовуються для формування промислового чи торговельного капіталу або як позичковий капітал.
Набуття грошима однієї з форм руху капіталу не означає, що вони перестали використовуватися як гроші. Функціонуючи як капітал, вони продовжують виконувати свої традиційні функції міри вартості і засобу обігу, які разом конституюють явище грошей. Тому відмінності між грошима як грошима і грошима як капіталом досить умовні і встановлюються переважно призначенням грошей за їх використання економічними суб’єктами.
Гроші є власне грошима насамперед під час їх витрачання на особисте споживання, оскільки вони забезпечують купівлю товарів та послуг.
Гроші стають капіталом переважно за їх нагромадження, зберігання та продажу на грошовому ринку, оскільки це дає власнику грошей додатковий дохід у вигляді процента.
За обслуговування виробничого споживання гроші одночасно є власне грошима і капіталом, оскільки сприяють реалізації товарів та одержанню прибутку.
Найвиразніше гроші як капітал виявляють себе в межах кругообігу капіталу окремого підприємства. Наявна у нього сума грошей (на банківських рахунках, у касах) є одночасно частиною його оборотного капіталу і масою ліквідності, що забезпечує поточну платоспроможність підприємства. Збільшення цієї суми одночасно збільшує його оборотний капітал, тобто масу наявних ресурсів, його ліквідність, робить підприємство економічно могутнішим.
У межах всієї економіки наявна сума грошей характеризує лише масу її ліквідності і не є частиною обсягу реального капіталу. Зростання цієї суми приводить тільки до поліпшення ліквідності економіки, проте обсяг реального капіталу від цього не збільшується. Якщо зростання загальної маси грошей буде надмірним, це зумовить лише їх знецінення.
Нині грошима називають усе, що є носієм купівельної спроможності і приймається як плата за товари й послуги. Саме тому до грошей у широкому розумінні відносять банкноти, монети, банківські активи, боргові зобов’язання. Для цього вони повинні мати такі властивості (рис. 1.9):
– стабільність – здатність якомога триваліше зберігати однакову купівельну силу (де немає стабільності, там гроші витрачаються, щоб не знецінитись, або ж відкладаються з надією, що вони зростуть у своїй вартості);
– портативність – здатність легко переміщуватися, бути невеликими, щоб люди могли їх носити і використовувати в потрібних розрахунках;
– зносостійкість – гроші мають виготовлятися з міцного матеріалу (наприклад, купюри гривні витримують понад 400 згинань і надійно гарантують тривалість перебування у каналах обігу);
– однорідність – гроші одного й того номіналу незалежно від форми повинні мати однакову вартість;
Рис. 1.9. Властивості грошей
– подільність – здатність ділитися на частини і мати кратні номінали;
– пізнаваність – гроші мають бути легко пізнаваними за характерними ознаками і важкими для фальшування*7.
*7: {Демківський А. В. Гроші та кредит: навч. посіб. / А. В. Демківський. – К.: Дакор, 2005. – 528 с.}
(2 votes, average: 5,00 out of 5)