Гроші і кредит – Колодізєв О. М. – Додаток В. Грошовий ринок та його структурні елементи
Таблиця В1. Характеристика видів ринку
Вид ринку | Характеристика |
Ринок грошей | Частина фінансового ринку, де здійснюються короткострокові (до одного року) кредитні операції. Класичними операціями є операції з міжбанківського кредитування, обліку комерційних векселів, на вторинному ринку з короткостроковими державними зобов’язаннями, короткострокові вклади фінансово-кредитних інституцій у комерційних банках |
Ринок капіталів | Частина фінансового ринку, де здійснюються середньо – і довгострокові кредитні операції. Об’єктом цих операцій є як гроші, так і цінні папери. Ринок капіталів – найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів, який сприяє рентабельному використанню або алокації фінансових коштів. Це означає, що очікувана прибутковість капіталовкладень має, з урахуванням відповідного ризику, як мінімум відповідати відсотку на ринку капіталів |
Обліковий ринок | Частина грошового ринку, де короткострокові грошові ресурси перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі-продажу векселів і цінних паперів з термінами погашення, як правило, до одного року. Його основа – облікові і переоблікові операції банків, тобто купівля-продаж основних першокласних комерційних векселів для мобілізації коштів, отримання прибутку, інвестування, регулювання ліквідності тощо |
Міжбанківський ринок | Частина фінансового ринку, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни |
Валютний ринок | Ринок, що охоплює операції купівлі-продажу валют і платіжних документів, що обслуговують широке коло зовнішньоекономічних операцій, страхування валютних ризиків, диверсифікацію валютних резервів, переміщення валютної ліквідності |
Ринок цінних паперів | Ринок, що охоплює частину кредитного ринку і повністю ринок інструментів власності. Іншими словами, цей ринок інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових інструментів, інструментів власності, а також їх похідних |
Рис. B1. Класифікація цінних паперів
Етап | Характеристика |
1 | 2 |
І етап – 1991-1994 pp. | Формування валютної системи України розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є. Вже Законом України “Про банки і банківську діяльність”, ухваленим у 1991 p., були сформовані деякі правові норми щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні: встановлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті (ст. 50); дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно – фінансових органах; зобов’язано НБУ організувати накопичення та зберігання золотовалютних резервів (ст. 8). Майже до кінця 1992 р. Україна перебувала в рублевій зоні, тому змушена була керуватися переважно валютним законодавством СРСР і традиціями, які перейшли з радянської практики. До практичної розбудови власної валютної системи Україна приступила з виходом із рублевої зони, проголошеним Указом Президента України “Про реформу грошової системи України” від 16 листопада 1992 р. Цим указом було визначено статус рубля Як іноземної валюти й упорядковано використання іноземної валюти на території України. Єдиним законним платіжним засобом визнавався український карбованець, а російський рубль, що перебував на рахунках в українських банках, підлягав обміну на карбованці за співвідношенням 1:1. Розпочалося офіційне котирування українського карбованця до російського рубля. 19 лютого 1993 р. Кабінет Міністрів прийняв Декрет “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, яким було проголошено курс на лібералізацію валютного ринку, запровадження дієвого механізму валютного регулювання і контролю. Зокрема остаточно визначено статус українського карбованця як єдиного законного платіжного засобу, встановлено порядок визначення валютного курсу карбованця за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку, сформовані загальні принципи валютного регулювання і контролю та покладено його організацію на НБУ, передбачено відповідальність резидентів за порушення норм валютного законодавства тощо. |
Проте ці позитивні процеси у валютній сфері відбувалися на фоні гіпервисокої інфляції і нерідко суперечили завданням стримування інфляції. Особливо виразно інфляційні наслідки девальвації карбованця виявлялися у товарах так званого критичного імпорту – нафті і нафтопродуктах, газі, медикаментах, мінеральних добривах тощо, оскільки ціни на них зростали пропорційно падінню курсу гривні. Кабінет Міністрів України 9 серпня 1993 р. видав розпорядження про директивну фіксацію курсу карбованця до долара США, німецької марки та російського рубля. Одночасно вводилися обмеження ринкового механізму використання іноземної валюти і адміністративний її розподіл через так званий 1 Тендерний комітет, який діяв при Кабінеті Міністрів. За новим порядком експортери зобов’язані 1 були 40 % валютної виручки продавати урядові через Тендерний комітет за фіксованим курсом 12 610 крб за 1 дол. СІЛА, який був явно заниженим; 10 – НБУ за курсом, що був майже удвічі вищим від фіксованого; 50 – зберігати в себе чи продавати НБУ за ринковим курсом, який був ще вищим і встановлювався на УМВБ. Національний банк України посилив обмеження доступу комерційних банків до торгів на УМВБ. 1 Результатом посилення адміністративних обмежень стало скорочення надходжень конвертованої І іноземної валюти на ринок, посилення її відпливу за кордон, поява множинності валютних курсів Тінізація валютних відносин, прискорення розриву між фіксованим і ринковим валютними курсами, зниження ефективності використання валютних резервів держави. Указом Президента України від Листопада 1993 р. було призупинено валютні торги на УМВБ та інших біржах, а прийнятим у тому самому місяці законом установлення валютних курсів було покладено на НБУ за погодженням з КМУ, яке стало здійснюватися переважно вольовими методами | |
II етап – 1994-1996 pp. | Головною ознакою другого етапу було повернення до ринкових методів організації валютних відносин: прискорення лібералізації валютного ринку, відновлення роботи УМВБ і визначення офіційного валютного курсу карбованця на підставі результатів торгів на УМВБ, ліквідація множинності валютних курсів, істотне розширення переліку потреб резидентів у валюті, які дозволялося задовольняти через купівлю-продаж на біржі та міжбанківському валютному ринку. У травні 1995 р. зменшено до 40 % частку валютної виручки експортерів, яка підлягала обов’язковому продажу. Був також розформований Тендерний комітет. Усе це сприяло консолідації валютного ринку, зростанню пропозиції та попиту на інвалюту, посиленню їх ролі у формуванні єдиного валютного курсу, підвищенні його реальності. Валютний ринок був помітно децентралізований. Зросла довіра до національних грошей, чому сприяла офіційна заборона у 1995 р. обігу іноземної валюти на внутрішньому ринку України |
III етап – 1996 р. – досі триває | Із вересня 1996 р. почався випуск в обіг постійної національної валюти – гривні, а ринкові засади набули подальшого розвитку. Основні заходи і результати: – остаточний перехід до режиму плаваючого валютного курсу гривні: спочатку плавання обмежувалося валютним коридором, а з 2000 р. введено вільне плавання; – введення вільного розпорядження резидентами всією сумою валютних надходжень; – певна децентралізація валютного ринку, припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах; – подальша лібералізація доступу до валютного ринку юридичних і фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними операціями; – приєднання України (у травні 1997 р.) до статті VIII Статуту МВФ, що означало офіційне визнання вільної конвертованості гривні за поточними операціями |
Таблиця Г2. Еволюція світової валютної системи
Критерії | Паризька валютна система з 1867 р. | Генуезька валютна система з 1922 р. | Бреттон-Вудська валютна система з 1944 р. | Ямайська валютна система в 1976-1978 pp. | Європейська валютна система з 1979 р. (регіональна) |
1. База | Золотомонетний стандарт | Золотодевізний стандарт | Золотодевізний стандарт | Стандарт СПЗ | Стандарт ЕКЮ (в 1979-1988 рр.); Євро (з 1999 р.) |
2. Використання золота як світових грошей | Золоті паритети. Золото як резервно-платіжний засіб. Конвертованість валют у золото | Офіційна демонетизація золота Конвертованість долара США у золото за офіційною ціною | Об’єднання 20 офіційних і золотодоларових резервів. Використання золота для часткового забезпечення емісії ЕКЮ, 1 переоцінки золотих резервів за ринковою цшою | ||
3. Режим Валютного Курсу | Вільно коливальні курси у межах золотих точок | Вільно коливальні курси без золотих точок (з 30-х років) | Фіксовані паритети та курси (± 0,75; ±1 %) | Вільний вибір режиму валютного курсу | Спільно плаваючий валютний курс у межах + 2,25, ±15 % з серпня 1993 р. (“європейська валютна змія”), з 1999 р. для країн, що не приєдналися до зони євро |
4. Інституційна структура | Конференція | Конференція, нарада | МВФ | МВФ, наради | Європейський фонд валютного співробітництва (1979- L993 pp.), Європейський валютний інститут (1994-1998 pp.), Європейський центральний банк з 1 липня І998 р.) |
Теорія | Представники | Положення |
1 | 2 | 3 |
Абстрактна теорія | ||
Металістична | Н. Орем, В. Стеффорд, Т. Манн А. де Монкретьєн Серра Дж. Монтанарі Ф. Г. Карл Г. Кніс Легсіс | Гроші та дорогоцінні метали ототожнювались. Дорогоцінні метали вважалися головним багатством нації. Можливість обігу паперових грошей не заперечувалась, але вважалося за необхідне здійснювати обов’язковий обмін їх на дорогоцінні метали |
Номіналістична | Н. Барбон Дж. Беллерс Дж. Берклі Дж. Стюарт Г. Кнапп | Гроші не мають товарної природи, а становлять умовний знак, вартість якого Визначається найменуванням і встановлюється державою. Гроші створюються державою і вартість грошей визначається їх номіналом |
Монетаристська теорія | ||
Кількісна | Арістотель Ксенофонт Платон Ж. Боден Ш. Монтеск’е Д. Юм Дж. Мілль | Рівень товарних цін і вартість грошей пов’язані з кількістю платіжних засобів в обігу. Вплив грошей на економічні процеси пояснюється виключно кількісними чинниками, насамперед зміною маси грошей в обігу. Постулати теорії: 1) постулат причинності – маса грошей в обігу спричинює зміну товарних цін; |
Постулат пропорційності – зміна цін відбувається пропорційно до зміни грошової маси; Постулат однорідності. Методологічні принципи: Купівельна сила грошей і ціни товарів встановлюються на ринку, Що суперечило теорії вартості, але пояснювало зміни цін товарів залежно від кількості грошей в обігу; В обігу перебувають усі гроші, що ігнорувало функцію нагромадження та її роль у регулюванні грошової маси; Купівельна спроможність грошей обернено пропорційна їх кількості, а рівень цін прямо пропорційний кількості грошей; Поняття вартості грошей є суто умовним, тому що гроші її набувають лише в процесі обміну | ||
Неокласична: Трансакцій на | І. Фішер М. Фрідмен | Досліджувався взаємозв’язок інфляції зі змінами рівня цін, кількості обігових грошей і реального обсягу виробництва товарів. Аналіз взаємозв’язку між цими показниками надав можливість вивести рівняння обміну. На основі рівняння обміну – порушення законів грошового обігу виявляється у надлишку грошової маси в обігу порівняно з реальними потребами в ній або в знецінюванні грошей, яке супроводжується зростанням І товарних цін без будь-якого поліпшення якості продуктів |
Кембриджська | А. Пігу Д. Робертсон Д. Патінкін І | Встановлено, що збалансованість між грошовою масою та її товарним покриттям відбувається за рахунок зміни цін. Цінп тим вищі, чим більше в обігу грошей і менша пропозиція товарів. В основу вивчення покладено попит на гроші нарівні з попитом на товари і послуги, гроші мають особливий 1 попит і вони залишаються поза обігом в окремих осіб і підприємств у вигляді “касових залишків” |
Кейнсіанська | Дж. М. Кейнс | Встановлено необхідність грошово-кредитного регулювання економічних процесів. Сформульовано теорію макроекономічного аналізу, в якій основними концепціями і категоріями є: місткість ринку; принцип ефективного попиту (концепція мультиплікатора); загальна теорія зайнятості; гранична ефективність капіталу; норми відсотка. Ця теорія розглядає інфляцію як явище, в основі якого лежить сукупність факторів, що взаємодіють. Дж. М. Кейнс звернув увагу на такі підрозділи, як дохід, зайнятість, попит, пропозиція, заощадження, інвестування. Особливу увагу він приділяв грошовим факторам і проблемам грошей. Його мета полягала в тому, щоб з’ясувати, як визначаються різні змінні величини, що впливають на економічний розвиток. Кейнсіанці вважали, що грошово-кредитна політика впливає на економіку за допомогою передавального механізму – системи каналів, за допомогою яких грошово-кредитна політика впливає на реальний обсяг виробництва і рівень цін |
Сучасний монетаризм | М. Фрідмен А. Шварц | Ринкова економіка найкраще функціонує тоді, коли немає системи грошової регламентації. Основна увага була зосереджена на аналізі ролі грошей і грошового обігу в ділових циклах. Зміна темпів збільшення грошової маси, що перебуває в обігу, впливає на реальний обсяг виробництва швидше, ніж на абсолютний рівень цін. Ця зміна може впливати на швидкість обігу грошей, яка у процесі ділового циклу змінюється – то прискорюється, то сповільнюється |
Кейнсіансько – неокласичний синтез | Передбачає взаємопроникнення ідей двох напрямів і формування єдиного кейнсіансько-неокласичного синтезу |
(1 votes, average: 5,00 out of 5)