Гроші і кредит – Колодізєв О. М. – 6.4. Платіжний баланс та золотовалютні резерви в механізмі валютного регулювання
Особливе місце в механізмі валютного регулювання займають платіжний баланс та золотовалютні резерви. Ця особливість полягає в тому, що саме через них реалізується внутрішній зв’язок стану валютного ринку країни зі станом її національної економіки та забезпечується суто економічне регулювання валютної сфери.
Платіжний баланс – це співвідношення між валютними платежами економічних суб’єктів певної держави та її економічними межами і валютними надходженнями з позаекономічних меж держави за певний період часу.
За формою платіжний баланс становить статистичний звіт про надходження валютних коштів у країну та витрачання їх за певний період у розрізі окремих статей, країн, груп країн; за економічним змістом – макроекономічну модель, що характеризує стан та динаміку зовнішньоекономічних відносин певної країни із зовнішнім світом.
Платіжний баланс відіграє важливу роль у розробці і реалізації валютної політики. У його механізмі важливе місце посідають золотовалютні резерви.
З теоретичного погляду, економічна роль платіжного балансу визначається тим, що відображені в ньому обороти безпосередньо впливають на попит і пропозицію на валютному ринку: надходження валюти створюють передумови для формування її пропозиції, а платежі – для формування попиту на валюту. Цей зв’язок можна виразити кількісно у вигляді таких формул*160:
*160: { Гроші та кредит: підручник / М. І. Савлук, A. M. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М. І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 604 с.; Демківський А. В. Гроші та кредит : навч. посіб. / А. В. Демківський. – К.: Дакор, 2005. – 528 с.}
, (6.1)
Де 
– пропозиція інвалюти протягом звітного періоду,
– залишки інвалюти в суб’єктів ринку на початок періоду;
– надходження інвалюти протягом звітного періоду за платіжним балансом;
– залишки інвалюти в суб’єктів ринку на кінець періоду.
, (6.2)
Де 
– попит на інвалюту протягом звітного періоду;
– боргові зобов’язання резидентів перед нерезидентами на початок періоду;
– валютні платежі протягом періоду за платіжним балансом;
– боргові зобов’язання резидентів перед нерезидентами на кінець періоду.
З наведених формул можна зробити висновок, що попит () і пропозиція (
) на валютному ринку будуть урівноважуватися за умови збалансованості надходжень (НВ) та платежів (ПВ) платіжного балансу.
У механізмі платіжного балансу важливе місце займають офіційні золотовалютні резерви (ЗВР), що враховуються за статтею “Резервні активи” і е офіційним механізмом урегулювання його сальдо. Активне сальдо платіжного балансу сприяє зростанню золотовалютних резервів, а пасивне – їх зменшенню.
Золотовалютні резерви – це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі, перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення. Ці потреби визначають цілі накопичення золотовалютних резервів, основними з яких є:
– забезпечення країни достатнім запасом міжнародних платіжних засобів для того, щоб держава, її окремі структури та недержавні економічні агенти могли своєчасно розрахуватися за своїми зовнішніми зобов’язаннями (це так зване трансакційне призначення золотовалютних резервів, спрямоване на обслуговування зв’язків національної економіки зі світовою);
– забезпечення державі можливості проводити інтервенції на валютному ринку та ринку грошей для того, щоб підтримувати на потрібному рівні попит і пропозицію на них та обмінний курс національної валюти (це так зване інтервенційне призначення резервів, спрямоване на підтримку зовнішньої та внутрішньої вартості національних грошей).
Джерела формування золотовалютних резервів наведені на рис. 6.21.
Рис. 6.21. Джерела формування золотовалютних резервів країни
(2 votes, average: 5,00 out of 5)