Готельний бізнес – Мальська М. П – 2.3. Типологія готельних підприємств
2.3.1. Основні принципи типології готельних підприємств
Сучасне світове готельне господарство характеризується значною кількістю підприємств, що пропонують клієнтам згідно попиту широкий обсяг готельного сервісу. Урізноманітнення попиту клієнтів зумовило появу на ринку сфери гостинності нових послуг і форм обслуговування, функціональних характеристик підприємств, диференціацію якості послуг, тому будь-яка систематизація типів і характеристик підприємств розміщення досить умовна.
У готельному підприємстві послуги розміщення, харчування, додаткові послуги доповнюють одне одного, в більшості випадків взаємозалежні і сприймаються клієнтами як одне ціле. З огляду на поєднання і оформлення послуг у готельному бізнесі формується певний тип готельного підприємства.
Типологія важлива як професійний принцип для керівників у вивченні особливостей функціонування готельних підприємств, управління кожним типом підприємства, водночас для вибору клієнтами готелів, менеджменті служб готелів у плануванні витрат їхнього функціонування й визначенні оптимального рівня комфорту під час відпочинку, лікування, виконання професійних обов’язків клієнтами.
Засоби розміщення туристів, згідно типології Всесвітньої туристичної організації (ВТО) поділяються на дві категорії – колективні та приватні (рис. 2.4.). Колективні включають готелі та аналогічні засоби розміщення, комерційні і соціальні, спеціалізовані засоби розміщення.
Згідно “Правил користування готелями та аналогічними засобами розміщення і пропозиції готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16. березня. 2004 р. № 19”, до готелів та аналогічних закладів розміщення належать майнові комплекси, що складаються з 7 і більше номерів, підпорядковані єдиному керівництву і згруповані у категорії згідно переліку пропонованих послуг, мають необхідне обладнання.
Готель – це підприємство будь-якої організаційно-правової форми власності, що складається з номерів, пропонує комплекс готельних послуг, що не обмежуються застелянням ліжок, прибиранням кімнат і санвузлів.
Аналогічні засоби розміщення – підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності, що складаються з номерів і пропонують обмежені готельні послуги включно з застелянням ліжок, прибиранням кімнат і санвузлів (пансіонати, клуби з номерами, гостьові будинки та ін.).
Комерційні і соціальні Засоби розміщення охоплюють підприємства, що функціонують на комерційній основі (туристичні бази, бунгало та ін.), мають соціальне значення і в більшості випадків субсидуються (гуртожитки для молоді, туристичні гуртожитки, будинки відпочинку для осіб похилого віку, готелі для робітників, студентські та школярські гуртожитки та ін.).
До категорії Спеціалізованих Засобів розміщення належать підприємства, що можуть бути безприбутковими, надають мінімальний перелік готельних послуг, не обов’язково складаються з номерів, основним житловим приміщенням може бути житлова кімната або колективне спальне приміщення. Окрім надання послуг з розміщення вони виконують інші функції, що є основними – забезпечують лікування, оздоровлення, профілактику, соціальну допомогу, проживання під час певної трудової діяльності. Разом з основними послугами ці заклади організовують додаткові послуги – харчування, відпочинок, спортивні послуги.
До оздоровчих спеціалізованих закладів належать санаторії, будинки реабілітації, оздоровниці. Заклади оздоровлення, що надають готельні послуги і включають щоденне заправлення ліжок, прибирання номерів та санвузлів, класифікуються як готелі.
До засобів розміщення, що забезпечують проживання під час певної трудової діяльності або поєднання трудової діяльності з відпочинком належать табори праці та відпочинку, наприклад сільськогосподарські, археологічні, екологічні табори праці, табори пластунів (скаутів), гірські притулки, дитячі табори, хижі та ін.
Категорія спеціалізованих громадських транспортних засобів охоплює засоби розміщення з спальними приміщеннями, що належать до колективного громадського транспорту і не відокремлені від нього в оплаті. До цієї категорії належать, головним чином, поїзди, судна, яхти.
До Приватних Засобів розміщення належить приватне житло в якому за плату або безоплатно надається обмежена кількість місць, які туристи і власники житла використовують упродовж обмеженого терміну як додаткове житло або з метою відпочинку (дача). Серед приватних засобів розміщення виділяються орендовані кімнати у сімейних квартирах, будинках, а також квартири, особняки, будинки, котеджі, що на умовах тимчасової домовленості здаються в оренду як повністю обладнані житлові приміщення. До неосновного приватного житла належать засоби розміщення – квартири, особняки, котеджі та інші, що використовують туристи, які є членами родини власника під час подорожі. Серед інших категорій індивідуального житла, що використовується туристами належить житло, що надається безоплатно, а також житло, що не повністю відповідає категорії індивідуального і складається з наметів на неорганізованих майданчиках, суднах, стоянках.
У типології сучасних готельних підприємств найчастіше враховуються такі ознаки:
– розташування;
– місткість номерного фонду;
– рівень цін;
– режим роботи;
– мета перебування клієнтів;
– надання послуг харчування;
– форма власності;
– архітектурно-планувальні особливості.
Згідно розташування готелі класифікуються на категорії: розташовані в місті, курортних центрах, сільській місцевості, на транспортних засобах. За місцем розташування у поселенні готелі можна поділити на:
– готелі в центрі міста (насамперед класу Lux, категорії 5 і 4 , що належать до малих і середніх підприємств, обслуговують високооплачуваних клієнтів – учасників конференцій, ділових зустрічей, бізнесменів, а також готелі середнього класу);
– готелі, розташовані у міській зоні, близькій до центра, заклади розміщення середнього класу, що обслуговують клієнтів середнього та вищого матеріального достатку;
– готелі розташовані на околицях міста – підприємства середнього та низького класу з спрощеним стандартом обслуговування – найчастіше розташовуються неподалік важливих транспортних комунікацій, пунктів – вокзалів автомобільного, залізничного, водного транспорту, аеропортів, розраховані на туристів, які рухаються транзитом, низькооплачувані та соціального забезпечення категорії туристів – студентсько-учнівську молодь, робітників.
Готелі розташовані у курортних зонах умовно можна класифікувати згідно їхнього розташування щодо привабливих туристських атракцій – морського узбережжя, бальнеологічних, спортивно-оздоровчих об’єктів та ін. Із наближенням до найбільш презентабельних об’єктів категорія закладу розміщення найчастіше підвищується.
Заклади розміщення на транспортних засобах класифікуються відповідно виду транспортного засобу та способу його пересування: аероготель, флотель, ротель, ботель та ін.
Класифікація готелів за місткістю здійснюється згідно кількості постійних спальних місць (номерів) і визначається національними стандартами у кожній державі. Наприклад, у США готелі до 100 номері вважаються малими, 100-500 – середніми, понад 500 – великими; Австрії та Швейцарії готелі до 100 місць – малі, 100-200 – середні, понад 200 місць – великі. В Україні, згідно офіційної класифікації готелів за місткістю, до 150 місць (не більше 100 номерів) – малі, 150-400 місць (до 300 номерів) – середні, понад 400 місць (300 номерів) – великі. Світовий готельний номерний фонд в основному зосереджується у середніх і малих готелях.
За рівнем цін на основні платні послуги готелі класифікуються на: бюджетні – 25-35 дол. США, економічні – 3555 дол. США, середні – 55-95 дол. США, апарт-готелі – 65-125 дол. США, першокласні 95-195 дол. США, фешенебельні 125 – 425 дол. США.
Згідно режиму роботи у світовій готельній сфері виділяється дві групи готелів: для постійного і тимчасового (сезонного – літом, зимою) обслуговування туристів.
За метою перебування клієнтів готелі класифікуються:
– для ділових клієнтів (загального типу, відомчі, конференц-готелі та ін);
– для відпочинку (туристичні, курортні, мотелі, кемпінги та ін.);
– для транзитних клієнтів (готелі при важливих транспортних об’єктах – вокзалах, для молоді, спортсменів та ін.).
Згідно критерію надання клієнтам послуг харчування готелі поділяються на такі категорії:
– готелі, що не надають послуг харчування, заклади без категорії або низької категорії, у яких відсутні власні гастрономічні підприємства – ресторани, кафе, бари;
– готелі, що пропонують сніданок;
– готелі, що забезпечують повний пансіон.
За формою власності готелі поділяються на:
– приватні (орендовані);
– державні;
– муніципальні.
Приватні готелі – автономні, найбільш гнучкі в управлінні та пристосовані до змін цільового ринку. Форма приватної власності може бути представлена акціонерним товариством (найбільш поширена форма), сімейними готелями, одноособовим володінням.
Державна форма власності менш типова у світовій готельній індустрії, вона пов’язується із закладами розміщення відомчого підпорядкування. В Україні, країнах колишнього Радянського Союзу, частка державних готелів залишається значною.
Муніципальна (комунальна) форма власності пов’язується з перебуванням закладів гостинності в управлінні органів міського самоврядування. Частка муніципальних готелів у світовому готельному господарстві незначна (2-5 %). Управління муніципальними готелями здійснюється згідно доручення на договірній основі однією особою або групою професіоналів уповноважених муніципальними органами влади. Подібно до державної форми, муніципальна влада несе фінансову та законодавчу відповідальність, здійснює контроль за управлінням.
Актуальна проблема державної та муніципальної форми власності закладів розміщення у зв’язку з бюрократичною формою управління, стосується необхідності диверсифікації та спеціалізації послуг гостинності. Централізація, монополізм в управлінні не сприяє покращенню якості обслуговування та розширення асортименту послуг.
Архітектурно-пранувальні особливості готелів виражені у структурі та зв’язках між приміщеннями, що забезпечують виконання основних функцій. Розрізняють такі типи планування:
– блочне, основні функціональні приміщення розміщені у різних об’ємно-просторових блоках;
– централізоване, характерне для одноповерхових чи багатоповерхових готелів, розміщення основних функціональних приміщень забезпечується спільно на одному або на різних рівнях;
– подіумне, громадська частина будівлі розвинута горизонтально і є основою для житлової частини будівлі, що розвинута по вертикалі.
У плануванні основних функціональних приміщень міських готелів найбільш поширений централізований та блочний типи. У готельному комплексі “Ялта” з типовим блочним плануванням функціонально важливі житловий корпус, корпус громадського харчування мають окреме розташування. В одному з найбільших світових готельних комплексів “Ізмайлово” у Москві блочне планування характерне для житлових корпусів.
У міських районах із щільною забудовою використовується централізоване планування. Такий підхід типовий для готелю “Дніпро” у Києві, “Holiday Inn” в Аусбурзі (Німеччина). У 36-поверховому готелі-башті “Holiday Inn” номери розташовані з 1-го по 11-й поверх, громадські приміщення містяться на останніх і підвальних цокольних поверхах.
Подіумний принцип у плануванні основних функціональних приміщень найбільш характерний для готелів середнього та високого класу, що займають значну територію і мають декілька під’їздів. Зокрема, цей тип планування характерний для готелів “Русь” у Києві, “Europa” у Будапешті, “Sokos Viru” в Талліні та ін.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)