Господарське право – Задихайло Д. В. – 5. Території пріоритетного розвитку. Особливості правового режиму господарської діяльності
Із набуттям чинності Указу Президента України “Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” від 18.06.1998 р. № 650/98 та Закону України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” від 24.12.1998 р. № 35б-ХІУ у чинному законодавстві України виникло поняття “території пріоритетного розвитку”. Так, лід ним розуміють частину території України, територію в межах міста, району, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови та на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць.
Загалом на території України було створено 10 ТПР, на яких встановлювався і діяв спеціальний режим інвестиційної діяльності, а саме – в Донецькій, Закарпатській, Волинській, Чернігівській, Сумській, Луганській, Житомирській областях, Автономній Республіці Крим, у м. Харкові.
На ТПР передбачено спеціальний режим інвестиційної діяльності, який визначається, зокрема О. Р. Зельдіною, як юридична конструкція залучення інвестицій в економіку депресивних регіонів України, яка застосовується законодавцем на територіях пріоритетного розвитку і передбачає заходи заохочення для суб’єктів господарювання, що виконують спеціальні вимоги законодавця, що забезпечує поєднання публічних та приватних інтересів. Розглядаючи законодавство, що регулює створення територій зі спеціальним режимом господарювання, необхідно відзначити, що ст. 16 Закону України “Про зайнятість населення” передбачає створення ТПР, на яких процес створення робочих місць стимулюється державою. Це повинні бути території з високим рівнем безробіття. Такі території набувають статусу територій пріоритетного розвитку на певний період. Підприємства, що створюють на цих територіях свої виробництва й додаткові робочі місця, користуються пільгами, установленими державними і місцевими органами влади.
Ця юридична конструкція включає не тільки заходи заохочення, а й визначає критерії, що надають можливість суб’єктам підприємництва здійснювати господарську діяльність. Спочатку необхідно розробити інвестиційний проект і одержати Свідоцтво на право його реалізації. Спеціально вповноваженими органами управління територіями пріоритетного розвитку розглядаються лише ті інвестиційні проекти, реалізація яких буде здійснюватися у пріоритетних галузях економіки, установлених Кабінетом Міністрів України для конкретної території пріоритетного розвитку.
Відповідно до ст. 415 ГК, законом може бути визначено за поданням відповідного органу місцевого самоврядування в межах міста, району територію, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови і на якій на підставах та в порядку, передбачених законом, уводиться спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць (територію пріоритетного розвитку).
Для одержання певних пільг на ТПР передбачені мінімальні розміри інвестиційних вкладень, що коливаються від 200 тис, до 3 млн дол. США. Необхідною умовою для здійснення господарської діяльності на територіях пріоритетного розвитку є укладення договору (контракту) між місцевим органом самоврядування і суб’єктом підприємницької діяльності, що реалізує інвестиційний проект. Договір (контракт) надає можливість місцевим органам самоврядування контролювати виконання заходів, передбачених інвестиційним проектом і вимагати від суб’єкта підприємництва виконання умов контракту, а також визначає роль місцевих органів самоврядування в процесі реалізації інвестиційних проектів.
До основних негативних чинників, що призвели до формування проблем ТПР в Україні, слід віднести:
1) обрання регіонів для запровадження на їх територіях спеціального режиму інвестиційної діяльності безвідносно до об’єктивних критеріїв рівня їх економічного розвитку. Зокрема, в окремих розвинених (Донецька, Луганська області, м. Харків, м. Шостка), слаборозвинених (АР Крим, Волинська, Житомирська, Чернігівська області)та депресивному (Закарпатська область) регіонах. Пріоритетні напрями інвестування в цих регіонах були пов’язані із реструктуризацією гірничодобувних підприємств (ТПР Волинської, Донецької і Луганської областей), підприємств військово-промислового комплексу (ТПР м. Харків, Шостка), ліквідацією руйнівних наслідків техногенних і екологічних катастроф (ТПР Закарпатської, Житомирської і Чернігівської областей), розвитком сфери виробництва, охорони здоров’я, відпочинку та туризму (ТПР АР Крим). Створена структура ТПР не була результатом реалізації економічної стратегії держави, але вона була законсервована постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.1999 р. № 1756 щодо запровадження мораторію на подання до Кабінету Міністрів України пропозицій про створення нових ТПР, хоча потреба у залученні інвестицій була притаманна й іншим регіонам України. До того ж на 12 ТПР в Донецькій, Житомирській і Луганській областях суб’єкти господарювання так і не розпочали свою діяльність;
2) правову незавершеність регламентації засад створення та функціонування ТПР в єдиному (базовому) законі, що зумовлює певні відмінності режимів ТПР різних регіонів. Визначення терміна “територія пріоритетного розвитку” в різних законах розрізняються між собою. Так, у законі щодо створення ТПР у Донецькій області (Закон України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” від 24.12.1998 р.) “територія пріоритетного розвитку визначається як територія в межах міста, району, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови та на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць”, у законах щодо створення ТПР в Луганській (Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області” від 15.07.1999 р.) та Житомирській (Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області” від 03.12.1999 р.) областях: “це територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови та на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць”, а в законах щодо створення ТПР в АР Крим (Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону “Порт Крим” в Автономній Республіці Крим” від 21.12.2000 р.) та у Волинській області (Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку у Волинській області” від 05.04.2001 р.) зазначається, що “територія пріоритетного розвитку – це територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та екологічні умови, незадовільний стан зайнятості населення і на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць”. У законах щодо створення ТПР в Чернігівській (Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області” від 18.11.2003 р.) та Закарпатській (Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області” від 18.11.2003 р.) областях, у м. Шостка Сумської області (Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Шостки Сумської області” від 18.11.2003 р.) та м. Харків (Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова” від 11.05.2000 р.) визначення терміна ТПР взагалі відсутнє.
На розв’язання проблеми стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій спрямовані закони України “Про стимулювання розвитку регіонів” та “Про внесення змін до Закону України “Про стимулювання розвитку регіонів””. У них зазначені мета, засади і засоби стимулювання розвитку регіонів, кваліфікаційні ознаки депресивних територій та особливості державного стимулювання їх розвитку. У статті 6 Закону України “Про стимулювання розвитку регіонів” встановлюється, що “території надається статус депресивної з метою створення правових, економічних та організаційних засад для вжиття органами державної влади та органами місцевого самоврядування особливих заходів для стимулювання розвитку таких територій” а згідно зі ст. 10 цей статус і заходи державного стимулювання подолання депресивності визначає Кабінет Міністрів України. Фактично особливий (спеціальний) режим економічної діяльності на таких територіях буде запроваджуватися постановами Кабінету Міністрів України, а не законами України, як це передбачено у ст. 92 Конституції України. Заслуговує на увагу і той факт, що у згаданих законах щодо стимулювання розвитку регіонів не йдеться про використання чинних в Україні форм спеціальних режимів інвестиційної діяльності.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)