Господарське право України – Несинова С. В. – ТЕМА 8. ЛІЦЕНЗУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
8.1. Ліцензування окремих видів господарської діяльності як умова здійснення господарської діяльності суб’єктами господарювання.
8.2. Порядок отримання ліцензії, переоформлення та отримання дублікату ліцензії.
8.3. Відповідальність за правопорушення у сфері ліцензування господарської діяльності.
8.1. Ліцензування окремих видів господарської діяльності як умова здійснення господарської діяльності суб’єктами господарювання
У деяких випадках, передбачених Законом, сам по собі факт державної реєстрації недостатній для заняття окремими видами діяльності, потрібне також отримання ліцензії.
За декілька років, що пройшли з того моменту, коли вперше був визначений перелік ліцензованих видів діяльності, що включав спочатку лише 11 видів діяльності, він був збільшений у багато разів (до 112). Останнім часом цей перелік скорочений приблизно до 60, проте все ж таки більш ніж в 5 разів перевищує первинний перелік та постійно змінюється.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює ліцензування, є Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000 р.
Дія Закону “Про ліцензування… ” розповсюджується на всіх суб’єктів господарювання. Ліцензування банківської діяльності, зовнішньоекономічній діяльності, ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики і використання ядерної енергії, ліцензування у сфері інтелектуальної власності здійснюється згідно із законами, які регулюють відносини в цих сферах.
Ліцензія – документ державного зразка, який засвідчує право лі-цензіата на проведення вказаного в ньому виду господарської діяльності протягом певного терміну за умови виконання ліцензійних умов.
Ліцензування – видача, переоформлення і анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ і ліцензійних реєстрів, контроль за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про ліквідацію порушень законодавства у сфері ліцензування.
Суб’єктами Відносин, що виникають у зв’язку з ліцензуванням, є, з одного боку, суб’єкт господарювання, а з іншого – орган ліцензування.
Орган ліцензування – орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважений виконавчий орган місцевих рад щодо ліцензування певних видів господарської діяльності.
Основними принципами державної політики у сфері ліцензування є:
– забезпечення рівності має рацію, законних інтересів всіх суб’єктів господарювання;
– захист має рацію, законних інтересів, життя і здоров’я громадян;
– захист навколишнього природного середовища і забезпечення безпеки держави;
– встановлення єдиного порядку ліцензування видів господарської діяльності на території України;
– встановлення єдиного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Ліцензійні умови визначені в Законі двояким чином. Так, у ст. 1 ЗУ ліцензійні умови визначені як встановлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання при проведенні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
8.2. Порядок отримання ліцензії, переоформлення та отримання дублікату ліцензії
Суб’єкт господарювання, який має намір проводити певний вид ліцензійної господарської діяльності, звертається у відповідний орган ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.
До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, завірена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.
Органу ліцензування забороняється вимагати від суб’єктів господарювання інші документи, не вказані в Законі.
Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:
– заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;
– документи оформлені з порушенням вимог Закону.
Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляється у письмовій формі з вказівкою підстав залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду в 10-денний термін.
Після усунення причин, що є підставою для винесення ухвали про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в порядку, встановленому Законом.
Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі в строк не пізніше 10 робочих днів з дати надходження вищезгаданих документів, якщо інше не встановлене спеціальним законом.
Повідомлення про ухвалення рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії прямує заявникові у письмовій формі протягом 3 робочих днів з дати ухвалення відповідного рішення.
Підставами для ухвалення рішення про відмову у видачі ліцензії є:
1) невірогідність даних в документах, представлених заявником, для отримання ліцензії;
2) невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві.
У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних в документах, представлених заявником, про видачу ліцензії, суб’єкт господарювання може подати в орган ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через 3 місяці з дати ухвалення рішення про відмову у видачі ліцензії.
У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб’єкт господарювання може подати в орган ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.
Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржене в судовому порядку.
Термін дії ліцензії На проведення певного виду господарської діяльності встановлюється КМУ за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути менше 3 років. В ухвалі КМУ “Про термін дії ліцензії на ведення певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу” від 29.11.2000 р. № 1755 встановлено, що термін дії ліцензії на ведення діяльності за поданням послуг радіозв’язку (з використанням радіочастот) складає 10 років, за поданням послуг телефонного зв’язку (окрім відомчих об’єктів) – 15 років, з технічного обслуговування мереж телерадіомовлення – 5 років. Таким чином, у вказаній ухвалі КМУ вказані як загальний термін дії ліцензій (3 роки), так і спеціальні терміни, встановлені для деяких вищеназваних видів підприємницької діяльності.
Видача ліцензії на термін менший 3 років або відмову в продовженні терміну ліцензії дають суб’єктові підприємництва право звернутися до суду або господарського суду за захистом своїх інтересів
Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, здійснюється на всій території України.
Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є місцевий орган виконавчої влади або спеціально уповноважений виконавчий орган рад, здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Для кожної філії, кожного відособленого підрозділу ліцензіата, які проводитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ним ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату завірені ним копії ліцензії, які підтверджують право філії або іншого структурного підрозділу ліцензіата на проведення певного виду господарської діяльності.
За видачу копії ліцензії стягується плата у розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Плата за видачу копії ліцензії зараховується до Державного бюджету України.
У випадку якщо ліцензіат має намір проводити вказаний в ліцензії вид господарської діяльності після закінчення терміну її дії, він повинен отримати нову ліцензію в порядку, встановленому справжнім Законом. Нова ліцензія видається органом ліцензування не раніше останнього робочого дня дії раніше виданої ліцензії.
Ліцензіат не може передавати ліцензію або її копію іншій юридичній або фізичній особі для проведення господарської діяльності.
Плата за ліцензію – це разовий платіж, що вноситься суб’єктом господарювання за отримання ліцензії. Плата за видачу ліцензій вноситься після ухвалення рішення про видачу ліцензії.
Підставами для переоформлення ліцензії є:
1) зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов’язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, ім’я та по-батькові фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності;
2) зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності;
3) зміни, пов’язані з проведенням ліцензіатом певного виду господарської діяльності.
У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов’язаний протягом 10 робочих днів подати органу ліцензування заява про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, і відповідними документами або їх нотаріально завіреними копіями, які підтверджують вказані зміни.
Орган ліцензування протягом 3 робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення ліцензії і документів, що додаються до нього, зобов’язаний видати переоформлену на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, вказаних в заяві про переоформлення ліцензії.
Термін дії переоформленої ліцензії не може перевищувати терміну дії, вказаного в ліцензії, яка переоформлялася.
За переоформлення ліцензії стягується плата у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Плата за переоформлення ліцензії зараховується до Державного бюджету України.
Ліцензіат, який подав заяву і відповідні документи про переоформлення ліцензії, може проводити свою діяльність на підставі довідки про прийом заяви про переоформлення ліцензії на проведення певного виду господарської діяльності, яка видається органом ліцензування при подачі заяви про переоформлення ліцензії.
Підставами для видачі дубліката ліцензії є:
– втрата ліцензії;
– пошкодження ліцензії.
У разі втрати ліцензії ліцензіат зобов’язаний звернутися в орган ліцензування із заявою про видачу дубліката ліцензії, до якого додається документ, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката ліцензії. Якщо бланк ліцензії не придатний для користування унаслідок його пошкодження, ліцензіат подає також відповідному органу ліцензування непридатну для користування ліцензію.
Термін дії дубліката ліцензії не може перевищувати терміну дії, який указувався у втраченій або пошкодженій ліцензії.
Ліцензіат, який подав заяву і відповідні документи для видачі дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої, може проводити свою діяльність на підставі довідки про подачу заяви про видачу дубліката ліцензії на проведення певного виду господарської діяльності, яка видається органом ліцензування при подачі заяви про видачу дубліката ліцензії.
Орган ліцензування зобов’язаний протягом 3 робочих днів з дати отримання заяви про видачу дубліката ліцензії видати заявникові дублікат ліцензії замість втраченої або пошкодженої.
За видачу дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої ліцензії стягується плата у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Плата за видачу дубліката ліцензії зараховується до Державного бюджету України.
8.3. Відповідальність за правопорушення у сфері ліцензування господарської діяльності
Анулювання ліцензії є однією з поширених санкцій, вживаних Ліцензійною палатою України.
Анулювання ліцензії – позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на проведення певного виду господарської діяльності.
Ст. 21 ЗУ “Про ліцензування…” називає підстави її анулювання. Це:
1) заява ліцензіата про анулювання ліцензії;
2) акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов (повторне порушення – здійснення ліцензіатом протягом терміну дії ліцензії повторного порушення певних ліцензійних умов після застосування санкцій за аналогічне порушення);
3) рішення про відміну державної реєстрації суб’єкта господарювання;
4) нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності;
5) акт про виявлення недостовірних відомостей в документах, наданих суб’єктом господарювання для отримання ліцензії;
6) акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для проведення господарської діяльності;
7) акт про встановлення факту ненадання у встановлений термін повідомлення про зміну даних, вказаних в документах, що додаються до заяви про видачу ліцензії;
8) акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;
9) неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності.
Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом І0 робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається ліцензіату з вказівкою підстав анулювання не пізніше 3 робочих днів з дати його ухвалення.
Рішення про анулювання ліцензії вступає в силу через 10 днів з дня його ухвалення.
Якщо ліцензіат протягом цього часу подає скаргу в експортно-апеляційну раду, дія цього рішення органу ліцензування припиняється до ухвалення відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.
Суб’єкт господарювання може отримати нову ліцензію на право проведення господарської діяльності не раніше ніж через 1 рік з дати ухвалення рішення органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії у випадку, якщо вона була анульована на підставах вказаних в пп. 2, 5, 6, 7, 8.
У практиці можливі випадки неправомірного застосування органами ліцензування такої санкції, як анулювання ліцензії. Для захисту прав підприємців, які ущемляються в таких випадках, необхідна можливість судового оскарження таких дій компетентних органів. У ст. 4 Закону “Про ліцензування… ” вказано, що рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржене в судовому порядку.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)