Господарське право України – Несинова С. В. – ТЕМА 3. ДЕРЖАВА, МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ І ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
3.1. Державна регуляторна політика у сфері господарювання, її цілі та завдання.
3.2. Прогнозування та планування економічного і соціального розвитку.
3.3. Засоби державного регулювання господарських відносин.
3.4. Податки в механізмі державного впливу на господарські відносини.
3.5. Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю.
3.6. Особливості управління господарською діяльністю у державному секторі економіки.
3.1. Державна регуляторна політика у сфері господарювання, її цілі та завдання
Суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб’єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.
Конституційні основи правопорядку у сфері господарювання згідно зі ст. 5 Господарського кодексу України становлять:
– право власності українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України;
– право кожного громадянина користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону;
– забезпечення державою захисту прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;
– визнання усіх суб’єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності;
– економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва;
– забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом;
– забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України;
– забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів;
– взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права.
Державна підтримка підприємництва закріплена у ст. 48 ГК України. З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом:
– надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності;
– сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці
Кадрів;
– здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об’єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку;
– стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг;
– подають підприємцям інші види допомоги.
Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього. Наприклад, Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” встановлює коло осіб, що належать до суб’єктів малого підприємництва, зазначає основні напрямки державної підтримки для них, зокрема спрощену систему оподаткування.
Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України захищаються шляхом:
– визнання наявності або відсутності прав;
– визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
– відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання;
– припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
– присудження до виконання обов’язку в натурі;
– відшкодування збитків;
– застосування штрафних санкцій;
– застосування оперативно-господарських санкцій;
– застосування адміністративно-господарських санкцій;
– установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
– іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів визначається Господарським кодексом, іншими законами України.
Загальними гарантіями прав підприємців ст. 47 ГК України визначає такі: держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів; забезпечення підприємця матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцем поставок, робіт чи послуг для пріоритетних державних потреб; держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до ст. 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом; збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів; підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, у передбачених законом випадках може бути залучений до виконання в робочий час державних або громадських обов’язків, з відшкодуванням підприємцю відповідних збитків органом, який приймає таке рішення. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)