Господарське право України – Несинова С. В. – 33.6. Види санкцій. Господарські санкції (договірні): відшкодування шкоди, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції
Учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов’язання чи встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен Відшкодувати спричинені цим збитки Суб’єкту, права та законні інтереси якого порушені.
Під збитками слід розуміти витрати, які зроблені правомочною стороною, втрата чи пошкодження майна, а також не отримані доходи, які сторона могла б отримати у разі належного виконання зобов’язань чи дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
До складу збитків, які підлягають відшкодуванню, включаються:
– вартість втраченого, пошкодженого чи знищеного майна;
– додаткові витрати;
– не отриманий прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка понесла збитки, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання іншою стороною;
– матеріальна компенсація моральної шкоди.
При визначенні розміру шкоди враховуються ціни, які існували на місці виконання зобов’язання на день задоволення боржником в добровільному порядку вимог сторони, яка понесла збитки, а у випадку якщо вимога не задоволена в добровільному порядку – на день подання до суду відповідного позову про стягнення шкоди. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимоги про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.
Сторони господарського зобов’язання мають право за взаємною згодою завчасно визначити розмір збитків, які підлягають відшкодуванню, в твердій сумі чи у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов’язання чи строків порушення зобов’язання сторонами.
Штрафні санкції – це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов’язання.
Згідно зі ст. 50 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума чи інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у випадках порушення боржником зобов’язання.
Штрафом є неустойка, яка вираховується у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного Зобов’язання.
Пенею є неустойка, яка вираховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочки зобов’язання.
Правом застосовувати штрафні санкції наділені такі суб’єкти: суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на підставі відносин власності.
У ч. 2 ст. 231 ГК України передбачені конкретні розміри штрафних санкцій, які стягуються при порушенні господарського зобов’язання, у якому хоча б однією із сторін є суб’єкт господарювання, який належить до державного сектора економіки, чи порушення пов’язане з виконанням державного контракту, чи виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету чи за рахунок державного кредиту:
– за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
– за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару (робіт, послуг), щодо якого допущена про-строчка виконання за кожен день прострочки, а за прострочку більше 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
У випадках, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, то санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається облікова ставка Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачений законом чи договором.
У внутрішньогосподарських відносинах розмір штрафних санкцій, а також відшкодування збитків визначається суб’єктом господарювання.
Вимогу щодо виплати штрафних санкцій може заявити учасник господарських відносин, права або законні інтереси якого порушені, а у випадках, передбачених законом – уповноважений орган, який наділений господарською компетенцією.
Оперативно-господарські санкції – це заходи оперативного впливу на правопорушника, які застосовуються сторонами зобов’язання в односторонньому порядку з метою припинення чи попередження повторення порушень зобов’язання. На відміну від штрафних санкцій, які можуть бути передбачені як в законі, так і в договорі, оперативно-господарські санкції можуть бути передбачені тільки в договорі. Однією з важливих особливостей оперативно-господарських санкцій є те, що вони можуть застосовуватися незалежно від відсутності чи наявності вини суб’єкта господарювання.
Види оперативно-господарських санкцій:
1) одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управомочною стороною зі звільненням її від відповідальності за це при порушення зобов’язання іншою стороною;
– відмова від виплати за зобов’язаннями, які виконано неналежним чином чи достроково виконано боржником без згоди іншої сторони;
– відстрочка відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочки виставлення акредитиву платником, зупинення видачі банківських позичок і т. д.;
2) відмова управомоченої сторони зобов’язання від прийняття подальшого виконання зобов’язання, порушеного іншою стороною, чи повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов’язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, виплачених за неякісну продукцію і т. д.);
3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання: зміна порядку оплати продукції, перехід на попередню оплату продукції чи на оплату після перевірки її якості і т. д.;
4) відмова на встановлення в майбутньому господарських відносин зі стороною, яка порушила зобов’язання. Цей перелік оперативно-господарських санкцій не є вичерпним. Сторони в договорі можуть передбачити й інші оперативно-господарські санкції.
Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарських зобов’язань іншою стороною. Ці санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред’явлення претензії порушнику зобов’язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. Якщо сторона не згодна із застосуванням санкції, вона може звернутися до суду із заявою про відміну такої санкції та відшкодування збитків, спричинених її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)