Господарське право України – Несинова С. В. – 22.4. Галузі народного господарювання та їх класифікація
Ст. 260 ГК України зазначає, що сукупність усіх виробничих одиниць, які здійснюють переважно однакові або подібні види виробничої діяльності, становить галузь. Загальна класифікація галузей народного господарства є складовою частиною єдиної системи класифікації і кодування техніко-економічної і статистичної інформації, яка використовується суб’єктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин, а також органами державної влади та органами місцевого самоврядування в процесі управління господарською діяльністю. Вимоги до класифікації галузей народного господарства встановлюються законом.
На основі суспільного поділу праці об’єктивно складається галузева диференціація національної економіки, концентрація суб’єктів господарювання, що беруть участь у здійсненні однорідної економічної діяльності, у відповідні галузі народного господарства. Згідно з ч. 1 ст. 260 ГК галузь – це сукупність усіх виробничих одиниць, які здійснюють переважно однакові або подібні види виробничої діяльності.
Галузева класифікація є частиною єдиної системи класифікації і кодування техніко-економічної і статистичної інформації, яка використовується в інформаційних автоматизованих системах управління, податкових органах для розрахунку податків, органах державної реєстрації суб’єктів господарювання, інших органах виконавчої влади, підприємствах і організаціях.
Належність до тієї чи іншої галузі є класифікаційною ознакою суб’єкта господарювання, що відображається в його ідентифікаційному коді, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми господарювання. Класифікатор видів економічної діяльності (КВЕД) побудовано так, що виділені об’єкти охоплюють усі або майже всі види діяльності, які здійснюються в будь-якій галузі господарства. Належність суб’єкта господарювання до певної галузі визначається основним видом його діяльності. З введенням у дію КВЕД було припинено чинність Загальної класифікації галузей народного господарства (ЗКГНГ), затвердженої наказом Мінстату України від 24 січня 1994 р. № 21.
Класифікаційні ознаки суб’єктів господарювання є елементом правопорядку у сфері господарювання, від якого залежить режим їх функціонування, обсяг і зміст їх прав та обов’язків. Адже, за правилом ч. 7 ст. 58 ГК, на печатках і штампах суб’єкта господарювання повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб’єкта включено до державного реєстру суб’єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянина-підприємця; наявність печатки з ідентифікаційним кодом у підприємства передбачена також ч. 4 ст. 62 ГК.
Відтак, існує необхідність чіткого правового регулювання відносин, які виникають у зв’язку з класифікацією галузей народного господарства, що впливає на ідентифікацію господарюючих суб’єктів, породжуючи відповідні правові наслідки. Так, згідно з ч. 2 ст. 52 ГК, некомер-ційна господарська діяльність здійснюється суб’єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у тих галузях (видах діяльності), в яких відповідно до ст. 12 ГК забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Згідно з ч. 5 ст. 116 ГК законом можуть бути визначені галузі господарювання, в яких встановлюється загальний розмір участі іноземного інвестора, виходячи з вимог національної безпеки, тощо.
Зважаючи на це, ч. 3 вказаної статті передбачено, що вимоги до класифікації галузей народного господарства встановлюються законом. До цього часу такого закону ще не прийнято. Його прийняття дозволило б упорядкувати відносини, пов’язані з визначенням класифікаційних ознак суб’єктів господарювання при їх державній реєстрації та з їх ідентифікацією за видами діяльності; відносини суб’єктів господарювання з органами влади, пов’язані з наданням статистичної інформації відповідно до ч. 8 ст. 19 ГК, податкові та інші відносини.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)