Господарське право – Щербина В. С. – 5. Правове регулювання інших спеціальних режимів господарювання
Концесія, як встановлено ч. 1 ст. 406 ГК, – це надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб’єктам господарювання (концесіонерам) права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об’єктом концесії за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов’язань, майнової відповідальності і підприємницького ризику.
Аналогічне за змістом визначення поняття концесії вміщене в Законі України від 16 липня 1999 р. “Про концесії”1, що визначає поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна, а також умови і порядок її здійснення з метою підвищення ефективності використання державного і комунального майна і забезпечення потреб громадян України у товарах (роботах, послугах).
Крім положень глави 40 ГК та Закону України “Про концесії”, відносини, пов’язані з концесійною діяльністю, регулюються рядом прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів: Законами України від 14 грудня 1999 р. “Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг”2 та від 8 липня 2011 р. “Про особливості оренди чи концесії об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності”, постановами Кабінету Міністрів України від 18 січня 2000 р. № 72 “Про реєстр концесійних договорів”3, від 12 квітня 2000 р. № 643 “Про затвердження Типового концесійного договору”4 та іншими.
ГК (ст. 407) встановлює, що концесійна діяльність в Україні базується на таких засадах:
Поєднання державного регулювання концесійної діяльності та здійснення її на підставі концесійного договору;
Вибір концесіонерів переважно на конкурсній основі;
Комплексне та оплатне використання об’єкта концесії, участь держави, органів місцевого самоврядування у частковому фінансуванні об’єктів концесії соціального призначення;
Взаємна вигода сторін у концесійному договорі, розподіл ризиків між сторонами концесійного договору;
Державне гарантування інвестицій концесіонерів;
Стабільність умов концесійних договорів;
Забезпечення прав та законних інтересів споживачів продукції (послуг), що надаються концесіонерами.
Крім цього, Закон України “Про концесії” визначає ще й такі принципи концесійної діяльності, як:
Законність здійснення концесійної діяльності;
Врахування особливостей надання об’єкта у концесію в окремих сферах господарської діяльності;
Забезпечення законних прав та інтересів споживачів товарів (робіт, послуг), що надаються концесіонером.
Пропозиції щодо переліку конкретних об’єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію, вносяться відповідними центральними органами виконавчої влади. Затвердження пооб’єктного переліку здійснюється Кабінетом Міністрів України1, а затвердження переліку об’єктів права комунальної власності, які можуть надаватися в концесію, здійснюється виключно на пленарних засіданнях відповідних рад.
Концесійна діяльність здійснюється на основі концесійних договорів, що укладаються відповідно до законодавства України з концесіонерами, в тому числі іноземними інвесторами. Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом державної влади, або визначеними законом органами місцевого самоврядування.
Укладенню концесійного договору передує концесійний конкурс, організація і проведення якого здійснюється концесієдавцем відповідно до Положення про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об’єкти права державної і комунальної власності, які налаються у концесію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 6422, або відповідно до Порядку проведення концесійного конкурсу на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2000 р. № 15213.
Переможцем концесійного конкурсу визнається претендент, який запропонував кращі умови здійснення концесії, відповідно до умов концесійного конкурсу.
З переможцем концесійного конкурсу укладається концесійний договір після погодження всіх його умов.
Строк дії концесійного договору встановлюється сторонами договору залежно від характеру та умов концесії. Цей строк не може бути меншим десяти років та більшим п’ятдесяти років.
Вимоги до концесійних договорів, порядок їх укладення, а також інші питання правового регулювання концесійної діяльності визначаються Законом “Про концесії”, іншими законами.
Кабінет Міністрів України може затверджувати типові концесійні договори дія здійснений певних видів концесійної діяльності. На сьогодні затверджено Типовий концесійний договір та Типовий концесійний договір на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги1.
Згідно зі ст. 10 Закону України “Про концесії” істотними умовами договору концесії є:
Сторони договору;
Види діяльності, роботи, послуги, які здійснюються за умовами договору;
Об’єкт концесії (склад і вартість майна або технічні і фінансові умови створення об’єкта концесії);
Умови надання земельної ділянки, якщо вона необхідна для здійснення концесійної діяльності;
Перелік видів діяльності, здійснення яких підлягає ліцензуванню
Умови встановлення, зміни цін (тарифів) на виготовлені (надані) концесіонером товари (роботи, послуги);
Строк дії договору концесії, умови найму, використання прані працівників – громадян України;
Умови використання вітчизняних технологій, техніки, сировини, матеріалів;
Умови та обсяги поліпшення об’єкта концесії та порядок компенсації зазначених поліпшень;
Умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення об’єкта концесії та умови його повернення; відповідальність за виконання сторонами зобов’язань; страхування концесіонером об’єктів концесії, взятих у концесію; порядок продовження і припинення дії договору; порядок вирішення спорів між сторонами.
За згодою сторін у концесійному договорі можуть бути передбачені й інші умови, в тому числі передбачені спеціальними законами про концесійну діяльність в окремих сферах господарської діяльності.
Якщо для здійснення концесійної діяльного необхідна земельна ділянка, договір оренди земельної ділянки або акт про надання земельної ділянки у користування додаються до концесійного договору.
Умови концесійного договору є чинними на весь строк дії договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавчими актами встановлено правила, які погіршують становище концесіонера.
Відповідно до умов концесійного договору концесіонером незалежно від наслідків господарської діяльності вноситься концесійний платіж. Методика розрахунку та граничні розміри концесійних платежів визначаються Кабінетом Міністрів України1.
У разі якщо об’єктом концесії є об’єкт права державної власності, орган, уповноважений укласти концесійний договір в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, повідомляє про укладення такого договору Фонд державного майна України, який веде реєстр концесійних договорів. Порядок ведення такого реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Дія концесійного договору припиняється у разі:
Закінчення строку, на який його було укладено;
Ліквідації концесіонера за рішенням суду, в тому числі у зв’язку з визнанням його банкрутом;
Загибелі об’єкта концесії.
Концесійний договір може бути розірвано за погодженням сторін.
На вимогу однієї зі сторін концесійний договір може бути розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законами України.
У разі розірвання концесійного договору, закінчення строку його дії, ліквідації концесіонера у зв’язку з визнанням його банкрутом концесіонер зобов’язаний повернути концесієдавцю об’єкт концесії на умовах, зазначених у концесійному договорі. Якщо концесіонер допустив погіршення стану об’єкта концесії або його загибель, він повинен відшкодувати концесієдавцю збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель об’єкта сталися не з його вини.
Концесійний договір може бути визнаний судом недійсним відповідно до цивільного законодавства.
Основні права і обов’язки сторін концесійного договору визначені Законом України “Про концесії”. Так, концесієдавець має право:
Здійснювати контроль за дотриманням концесіонером умов концесійного договору;
Надавати виключне право на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єкта концесії;
Вимагати дострокового розірвання концесійного договору в разі порушення концесіонером його умов;
Вимагати від концесіонера відшкодування збитків у разі погіршення стану об’єкта концесії, яке сталося з вини концесіонера.
Концесієдавець зобов’язаний:
Передати концесіонеру об’єкт концесії у стані та строки, передбачені концесійним договором;
Надати концесіонеру своєчасно і в повному обсязі передбачені концесійним договором документи, які підтверджують право концесіонера на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єкта концесії;
Вимагати звіт про використання амортизаційних відрахувань;
Зберігати комерційну таємницю концесіонера;
Не втручатися у господарську діяльність концесіонера;
Якщо для здійснення концесійної діяльності необхідна земельна ділянка, забезпечити її надання у порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Концесієдавець має також інші права і обов’язки, передбачені концесійним договором та законодавством України (ст. 17 Закону).
Концесіонер має право:
Здійснювати підприємницьку діяльність на основі створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об’єкта концесії;
На виключне право на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єкта концесії, якщо це передбачено умовами концесійного договору;
Вимагати розірвання концесійного договору у разі порушення концесієдавцем умов договору і відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору;
На продовження строку дії концесійного договору у разі виконання його умов;
Отримувати плату за вироблені товари (роботи, послуги) згідно з умовами концесійного договору;
Використовувати амортизаційні відрахування на відновлення основних фондів, отриманих у концесію;
На контрактній основі залучати до виконання спеціальних робіт на об’єкті концесії третіх осіб. При цьому концесіонер несе відповідальність за виконання такими особами умов концесійного договору та законодавства України.
Концесіонер зобов’язаний:
Виконувати умови концесійного договору;
Укладати відповідно до законодавства трудові договори (контракти), як правило, з працівниками – громадянами України;
Використовувати на об’єкті концесії технології, матеріали, техніку вітчизняного виробництва, якщо інше не передбачено умовами договору;
Утримувати об’єкт концесії в належному технічному стані;
Після закінчення строку, на який було укладено концесійний договір, передати об’єкт концесії в належному технічному стані концесієдавцю відповідно до умов договору;
Укладати договори оренди землі не пізніше одного року з дня набрання чинності договором концесії. За письмовим зверненням приватного партнера цей строк може бути продовжено, але не більш як на один рік.
Концесіонер має також інші права та обов’язки, передбачені концесійним договором та законодавством України (ст. 19 Закону).
Ст. 20 Закону України “Про концесії” встановлено, що передача об’єктів у концесію не зумовлює перехід права власності на цей об’єкт до концесіонера та не припиняє права державної чи комунальної власності на ці об’єкти.
Майно, створене на виконання умов концесійного договору, є об’єктом права державної чи комунальної власності.
Майно, яке придбав концесіонер на виконання умов концесійного договору, належить йому на праві власності та може переходити у власність держави або територіальної громади після закінчення строку дії концесійного договору відповідно до умов, передбачених зазначеним Законом та концесійним договором.
Концесіонеру належить право власності на прибуток, отриманий від управління (експлуатації) об’єкта концесій, а також на продукцію, отриману в результаті виконання умов концесійного договору.
Нарахування амортизації на наданий у концесію об’єкт здійснюється концесієдавцем чи уповноваженим ним органом. Про суму нарахованих амортизаційних відрахувань концесіонеру повідомляється щоквартально у встановлений договором концесії строк. На суму нарахованих амортизаційних відрахувань (але не більш як на суму концесійної плати) зменшується сума концесійної плати, що підлягає сплаті концесіонером за відповідний період.
На суму нарахованих амортизаційних відрахувань, на яку було зменшено суму концесійної плати, концесіонер зобов’язаний у порядку і в строк, встановлені договором концесії, здійснювати погоджені з концесієдавцем роботи щодо поліпшення об’єкта концесії.
За нецільове використання таких коштів до концесіонера застосовуються штрафні санкції в розмірі 100 відсотків сум, використаних за нецільовим призначенням, з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.
Амортизаційні відрахування, нараховані на майно, що є власністю концесіонера, використовуються концесіонером відповідно до законодавства України.
Концесіонер має право відповідно до умов концесійного договору за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення майна, отриманого в концесію.
Право власності на поліпшене, реконструйоване, технічно переоснащене майно залишається відповідно за державою або територіальною громадою.
Концесіонер має право на адекватне й ефективне відшкодування витрат, зроблених у зв’язку з поліпшенням майна, отриманого в концесію, за рахунок отриманого прибутку, якщо інше не передбачено концесійним договором.
5. Правове регулювання інших спеціальних режимів господарювання
У ГК є дві статті, норми яких встановлюють правила щодо спеціальних режимів здійснення господарської діяльності: в умовах надзвичайного стану і надзвичайної екологічної ситуації (ст. 416 ГК) та в умовах воєнного стану (ст. 417 ГК).
Господарська діяльність в умовах надзвичайного стану особливого правового режиму діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, передбаченого Конституцією України, який тимчасово допускає обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов’язки, – може здійснюватися з урахуванням обмежень та зобов’язань, встановлених виданим відповідно до Конституції України указом Президента України про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо учасників господарських відносин, заходи, що вживаються в умовах надзвичайного стану, а також відповідальність за порушення режиму надзвичайного стану визначаються Законом України від 16 березня 2000 р. “Про правовий режим надзвичайного стану”1.
Правила ст. 416 ГК щодо здійснення господарської діяльності застосовуються також у разі оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації відповідно до Закону України від 13 липня 2000 р. “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”1.
У період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі Закону України від 6 грудня 1991 р. (в редакції Закону від 5 жовтня 2000 р.) “Про оборону України”, інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану2.
Згідно зі ст. 418 ГК запровадження спеціальних режимів господарювання, не передбачених ГК, якими встановлюється обмеження прав суб’єктів господарювання, не допускається.
Держава гарантує суб’єктам господарювання та іншим учасникам господарських відносин право на звернення до суду за захистом їх майнових та інших прав від незаконного обмеження в умовах будь-якого спеціального режиму господарювання, передбаченого ГК.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)