Господарське право – Щербина В. С. – 3. Підстави для застосування банкрутства
Підставою для застосування банкрутства до суб’єкта підприємництва є економічний фактор, визначений ст. 1 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, – неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов’язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів не інакше як через відновлення платоспроможності. Суб’єкт, неспроможний виконати назначені грошові зобов’язання протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати, визнається Законом боржником.
Закон “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” досить детально визначає поняття та склад грошових зобов’язань, під якими розуміються зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов’язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі н господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено зазначеним Законом. До складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються неустойка (пеня, штраф), визначена на день подання заяви до господарського суду, а також зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, зобов’язання по виплаті авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника – юридичної особи, що виникають з такої участі.
Фактичною підставою для порушення справи про банкрутство може бути лише письмова заява до господарського суду, яка називається “заява про порушення справи про банкрутство” (ч. 1 ст. 7 Закону). З такою заявою до господарського суду може звернутися будь-хто з кредиторів. Кредитори мають право об’єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою, що підписується всіма кредиторами, які об’єднали свої вимоги (ч. 9 ст. 7).
Із заявою про порушення справи про банкрутство до господарського суду може звернутися боржник із власної ініціативи. Боржник реалізує таке право за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено Законом.
Разом з тим, боржник зобов’язаний звернутися в місячний строк до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:
– задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;
– орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд із заявою боржника про порушення справи про банкрутство;
– при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;
– в інших випадках, передбачених Законом (ч. 5 ст. 7).
Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом (ч. З ст. 6).
Тут слід враховувати, що:
По-перше, безспірні вимоги кредиторів – це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника;
По-друге, мінімальний розмір заробітної плати періодично змінюється, а тому змінюється і розмір безспірних вимог1.
Законом встановлені окремі особливості щодо розмірів безспірних вимог і строку їх непогашення. Наприклад, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язань (ч. 1 ст. 52); підставою для визнання банкрутом селянського (фермерського) господарства є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів (ч. 1 ст. 50).
(2 votes, average: 3,50 out of 5)