Господарське право – Щербина В. С. – 1. Поняття об’єднання підприємств
1. Поняття об’єднання підприємств
Для того, щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції, підприємства прагнуть об’єднуватись у промислові, промислово-фінансові та інші групи. Ще Закон “Про підприємства в Україні” (ст. 3) надав підприємствам право об’єднуватись у групи підприємств за галузевим, територіальним чи іншим принципом, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.
Такі групи (об’єднання) підприємств визначаються в теорії господарського права як господарські об’єднання, які слід відрізняти від господарських товариств, що є підприємствами, а не їх об’єднаннями. Наведене визначення з юридичної точки зору означає, що господарське об’єднання – це один з видів суб’єктів господарювання.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГК об’єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Об’єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до ГК та інших законів мають право утворювати об’єднання підприємств. В об’єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об’єднання підприємств, утворені на території інших держав.
Об’єднання підприємств можуть утворюватися на невизначений строк або як тимчасові об’єднання (на визначений строк).
Об’єднання підприємств є юридичною особою.
Державна реєстрація об’єднання підприємств здійснюється відповідно до ст. 58 ГК та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.
Як суб’єкт права об’єднання має свої економічні, організаційні та юридичні ознаки, які відрізняють його від підприємства.
По-перше, підприємства консолідуються в групи – об’єднання на основі певних матеріальних (економічних) інтересів (спільність інтересів). Частина 1 ст. 118 ГК визначає їх відкритим переліком. Це об’єднання виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Матеріальні інтереси як основа об’єднання визначаються засновниками у договорі або статуті як мета, завдання та функції об’єднання. Установчий договір укладають між собою підприємства-засновники об’єднання. Засновники об’єднання затверджують і його статут. Єдність матеріальних інтересів членів як основа об’єднання – це його економічна ознака.
По-друге, об’єднання як суб’єкт господарювання і суб’єкт господарського права має майно, юридично відособлене від майна членів об’єднання. Майном об’єднання є: а) основні фонди і оборотні кошти, передані членами об’єднання на його баланс згідно з договором чи статутом;
Б) майно, набуте об’єднанням в результаті господарської діяльності;
В) майно створених об’єднанням підприємств.
Учасники об’єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).
Майно передається об’єднанню його учасниками у господарське відання або в оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення об’єднання. Вартість майна об’єднання відображається у його балансі.
Майно учасників об’єднання не входить до складу майна об’єднання. З урахуванням цього розмежовується відповідальність об’єднання і його учасників як суб’єктів права: об’єднання підприємств не відповідає за зобов’язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов’язаннями об’єднання. Установчим договором або статутом об’єднання можуть бути передбачені винятки з цього правила.
Господарське об’єднання має право утворювати за рішенням його вищого органу управління унітарні підприємства, філії, представництва, а також бути учасником (засновником) господарських товариств. Утворені господарським об’єднанням підприємства діють відповідно до положень ГК, інших законів та статуту підприємства, затвердженого об’єднанням.
Після припинення діяльності об’єднання майно, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між його колишніми учасниками. Порядок розподілу (як правило, відповідно до часткової участі) визначається договором або статутом. Цю ознаку об’єднання можна вважати економіко-юридичною ознакою.
Третьою ознакою об’єднання є централізація в руках об’єднання як суб’єкта права функцій і повноважень його учасників. Це організаційно-правова ознака. Склад функцій, які централізує об’єднання, визначають його засновники у договорі або статуті. Це можуть бути виробничо-господарські, науково-технічні, комерційні, правозастосовчі (захисні) та інші функції. Юридичним вираженням їх централізації є делегування учасниками об’єднанню у відповідних частинах належних їм повноважень з метою централізованого керівництва їхньою діяльністю з боку органів об’єднання. Правовою формою делегування таких повноважень є договір або статут об’єднання.
Четвертою ознакою об’єднання є особлива (складна) правосуб’єктність. її особливість обумовлена організаційною структурою об’єднання. Учасниками об’єднання можуть бути лише підприємства (організації) – юридичні особи, кожне з яких при входженні до об’єднання зберігає статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об’єднання, і на них поширюються положення ГК та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств.
Цим об’єднання відрізняється від підприємства, яке не має в своєму складі інших юридичних осіб. Тобто підприємства як учасники об’єднання залишаються самостійними суб’єктами господарського права. Разом з тим об’єднання підприємств також є самостійним суб’єктом права. Об’єднання створюється і реєструється як суб’єкт права; діє на основі договору та/або статуту; володіє майном, яке юридично відособлене від майна учасників об’єднання; має самостійний (власний) і зведений (спільний для членів) баланси, поточний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, і є юридичною особою.
Згідно з ч. 2 ст. 121 ГК підприємство – учасник господарського об’єднання має право:
Добровільно вийти з об’єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об’єднання;
Бути членом інших об’єднань підприємств, якщо законом, засновницьким договором чи статутом господарського об’єднання не встановлено інше;
Одержувати від господарського об’єднання в установленому порядку інформацію, пов’язану з інтересами підприємства;
Одержувати частину прибутку від діяльності господарського об’єднання відповідно до його статуту. Підприємство може мати також інші права, передбачені засновницьким договором чи статутом господарського об’єднання відповідно до законодавства.
Дещо вужчі права мають підприємства, які входять до складу державного або комунального господарського об’єднання. Такі підприємства не мають права без згоди об’єднання виходити з його складу, а також об’єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб’єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності (ч. З ст. 121 ГК).
Отже, з точки зору правосуб’єктності об’єднання становить собою сукупність самостійних суб’єктів права, спільні майнові права та інтереси яких реалізує об’єднання. В теорії господарського права такі організаційні структури визначаються як господарські системи, в теорії цивільного та адміністративного права – як складні юридичні особи.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)