Географія – Гілецький Й. Р. – Типи карт
Поняття про географічну карту
Географічна карта – це зменшене, узагальнене, умовно-знакове зображення земної поверхні на площині, виконане за певним математичним законом (масштабі і проекції).
Кратність зменшення зображення відображає масштаб карти. Предмети позначають на картах умовними знаками. Пояснення до них дається в легенді карти.
Для планів місцевості і великомасштабних карт є окремі умовні знаки. Бони бувають декількох видів – контурні, лінійні, позамасштабні. Ті об’єкти, розміри яких достатньо великі, щоб їх можна було відобразити у масштабі карти, передаються контурними або площадними умовними знаками. Вони складаються з контуру (наприклад, кордону держави) і його заповнення (кольору).
Якщо об’єкти настільки малі, що їх не можна відобразити в масштабі плану чи карти (наприклад, джерело), то їх позначають позамас-штабними умовними знаками. На вигляд вони можуть бути геометричними фігурками, схематичними малюнками та ін. Чим менший (дрібніший) масштаб карти, тим більше на ній поза-масштабних позначень.
Об’єкти великої протяжності, але малої ширини (річки, дороги, кордони) наносять лінійними умовними знаками. Тільки довжина їх відоб-
Ражена в масштабі, а ширина – довільна, а тому її не потрібно намагатися виміряти.
Крім перелічених трьох видів умовних знаків, на планах також використовуються пояснювальні знаки (стрілки, що показують напрями течії річок), написи, буквені та цифрові позначення. Цифрами позначають висоту найвищих точок місцевості тощо. Усього на планах місцевості використовують близько 350 умовних знаків і понад 400 скорочених пояснювальних підписів.
Суть узагальнення, або генералізації полягає у відборі основного для зображення на карті. Ступінь генералізації залежить, передусім, від масштабу карти (чим дрібніший масштаб, тим меншу кількість об’єктів і з меншими деталями на ній можна зобразити), а також змісту і призначення карт.
Найточніше форму Землі і всіх географічних об’єктів, їхні розміри передає глобус.
Масштаб та його види
Масштаб – це відношення, що показує ступінь зменшення довжини лінії на плані, карті чи глобусі порівняно з реальною відстанню на місцевості. Масштаби карт бувають числові, іменовані та лінійні.
Числовий масштаб виражається дробом, де в чисельнику одиниця, а в знаменнику число, яке показує, у скільки разів зменшене зображення тієї чи іншої частини земної поверхні. Чим більший знаменник, тим меншим є масштаб, дрібнішим зображення об’єктів на карті.
Іменований масштаб відрізняється тим, що’ біля кожного числа записана назва одиниці вимірювання. Наприклад, в 1 см – 2 км. Цей масштаб також вказують на всіх картах.
Для безпосереднього визначення відстаней на картах великого масштабу і планах при наявності циркуля-вимірювача зручно користуватися лінійним масштабом. Це графік, що поміщається внизу карти у вигляді лінійки, розділеної на сантиметри. Праворуч від нуля біля кожної поділки лінійки (наприклад, сантиметрової) підписана реальна відстань на місцевості. Ліворуч від нуля лінійку розбивають на менші поділки (міліметрові), для отримання більш точних результатів. .
Вимірявши лінійкою чи циркулем відстань на карті, її переносять на лінійний масштаб і отримують шукану відстань без додаткових розрахунків. Із цією метою також, маючи результати вимірювання на карті у сантиметрах, можна перемножити результат на іменований масштаб.
Типи карт
Географічні карти класифікують за охопленням території, призначенням, масштабом та змістом.
За охопленням території виділяють карти світу, півкуль, материків, частин світу, океанів, окремих країн та їхніх, адміністративних територій тощо.
Існує певна залежність між розмірами території, показаної на карті, та її масштабом: чим більша площа зображеної поверхні при однакових розмірах карт, тим дрібніший їх масштаб. За цією ознакою розрізняють карти великомасштабні (масштаби від 1:200 000 і більші), середньомасштабні (масштаби менше 1: 200 000 і до 1 :1 000 000 включно), дрібномасштабні (масштаби менше 1:1000 000). ‘
За призначенням є карти навчальні, демонстраційні та довідкові. Навчальні використовуються у ролі наочних посібників для вивчення географії та інших дисциплін. Демонстраційні карти, які, як правило, яскраві і дохідливі, призначені для широкого кола людей. Довідкові карти підрозділяють на науково-довідкові, туристські, військові тощо.
Шкільні навчальні карти відрізняються детальністю зображення і характером оформлення залежно від рівня підготовки і віку учнів.
Карти виконують різну роль у навчанні. Стінні карти використовують усі учні класу, тому написи на них зроблені великими літерами. Настільні карти призначені для індивідуальної роботи учнів у школі і дома, тому вони детальніші й менш генералізовані.
Науково-довідкові карти відрізняються від шкільних навчальних ступенем узагальнення, обсягом і різноманітністю інформації, що у них закладена тощо.
За змістом карти прийнято ділити на загальногеографінні й тематичні. Перші розрізняють за тим, що на них вказується лише назва зображеної території і призначення карти (наприклад, навчальна карта). На загальногеографічних картах з однаковим ступенем детальності нанесені всі види об’єктів, що відображають зовнішній вигляд території: природні умови, населені пункти, транспортні шляхи, промислові підприємства тощо. Залежно від масштабу, загальногеографічні дрібномасштабні карти називаються оглядовими, середньомасштабні – оглядово-топографічними, великомасштабні – топографічними.
Тематичними називаються карти, на яких один або декілька географічних об’єктів чи явищ показані з великою детальністю і глибиною. На них за допомогою спеціальних умовних знаків можуть бути зображені такі елементи, які ніколи не показують на загальногеографічних картах: геологічну будову території, тваринний світ, густоту чи національний склад населення та інше. Тема, якій присвячена карта, завжди пишеться у її назві (Карта грунтів України). За змістом тематичні карти поділяють на фізико-географічні (при
Родних зон, рослинні, тектонічні, фізичні тощо) і соціально-економічні (політичні, економічні, історичні, карти населення та ін.).
(2 votes, average: 4,00 out of 5)