Геоекономічні сценарії розвитку і Україна – Згуровський М.3. – Програма на майбутнє
У найближчі роки Китай планує розвиватися у напрямі прискорення індустріалізації, урбанізації, маркетизації й інтернаціоналізації, що дасть змогу національній економіці виявити величезну життєву силу.
У партійних документах і працях китайських учених викладено зміст стратегії Китаю на найближчі 20 років. У них грунтовно описано виклики, ризики і погрози, з якими країна зіштовхнеться в цей період. Деякі кризові явища в різних сферах життя китайського суспільства можуть загальмувати швидке зростання сукупної національної сили, але не зупинити його. Очевидно, що через 2-3 десятиліття Китай за масштабами своєї економіки і сукупної національної сили перевершить інші країни і посяде те місце, що належало йому приблизно до 20-х років ХГХ ст.
Прискорення індустріалізації зумовлено тим, що за обсягом основної промислової продукції Китай на першому місці у світі, він став найбільшою базою промислового виробництва.
Урбанізація означає швидке зростання кількості міського населення в Китаї. У країні здійснюється інтенсивний процес малої урбанізації – будівництво селищ, малих і середніх міст. Планується переселити туди третину 900-мільйонного китайського селянства. Якщо цей процес буде тривати, він стане колосальним стимулювальним фактором розвитку.
Збільшення інвестицій є наслідком того, що Китай перетворився на один із найвідкритіших ринків у світі, де водночас існує запекла конкуренція. Китайська економіка стала невід’ємною частиною світової економіки, незважаючи на те що при владі перебуває компартія. Серед найбільших підприємств у світі 450 з 500 уже вступили на ринок Китаю.
Прискорення інтернаціоналізації визначає те, що питома вага міжнародного капіталу у БВП підвищилася до 37,7% в 2004 р. порівняно з 25,4% у 2000 р.
Фахівці Науково-технічного товариства (НТТ) Китаю, сформулювали актуальне завдання для населення країни – побудова економічно розвинутого, але заощадливого суспільства в Китаї. Населення США, що становить менше 5% населення світу, витрачає 25% світових енергоресурсів. Якби Китай досяг такого стану, то швидко витратив би всі світові запаси енергоресурсів. Тому Йому слід суворо охороняти навколишнє середовище, позбутися марнотратства і стимулювати витрати громадян на необхідні товари, розвивати ощадливу економіку.
Величезні успіхи в соціально-економічному розвитку супроводжуються значними витратами енергоресурсів з одночасним погіршенням екології і забрудненням навколишнього середовища. Відповідно до статистики, серед 144 країн за середніми показниками кількості землі, орної землі і лісів Китай перебуває нижче 100-го місця, а за показником споживання прісної води на душу населення – на 55-му місці. Середні запаси нафти, природного газу, мідної руди й алюмінію на душу населення в Китаї становлять відповідно 8,3; 4,1; 25,5 і 9,7% від цих показників у світі. Нині в Китаї площа грунтів, що зазнали ерозії, досягла 3,56 млн км2, що становить 37,1% від усієї території країни. Крім того пустелі в Китаї охоплюють приблизно 1 млн км2, і спустошення земель триває.
Загальний обсяг водних ресурсів Китаю становить 2,8 трлн кубометрів, і за цим показником Китай поступається Бразилії, Росії і Канаді, дорівнюючи показнику США й Індонезії. Однак середній показник водних ресурсів на душу населення становить лише одну чверть середньосвітового показника. Нині річна недостача опадів у країні – 40 млрд кубометрів, приблизно 30 млрд кубометрів з яких припадає на сільське господарство. У басейнах рік Хуанхе, Хуайхе і Хайхе спостерігається серйозний брак опадів, до того ж води цих рік істотно забруднені. У зв’язку з цим необхідне створення системи економії водних ресурсів, 70% яких потребує сільське господарство.
Китай розробив нові підходи у політиці щодо державних капіталовкладень. Він має намір форсувати стратегічне врегулювання в розподілі державного капіталу, щоб зосередити його в певних сферах, від яких залежать державна безпека і розвиток національної економіки.
У Китаї планують звузити діапазон діяльності держпідприємств для того, щоб державний капітал був спрямований в основні галузі індустрії.
Державні кошти передбачають зосередити в конкурентоспроможних галузях індустрії чи потенційно здатних стати провідними, у великих корпораціях і об’єднаннях, що мають високу конкурентоспроможність на світовому ринку, а також у провідних держпідприємствах країни.
Китай прагне за найближчі роки створити мережу високошвидкісних автомагістралей по всій країні. Наприкінці 2004 р. Держрада КНР затвердила план будівництва такої мережі, відповідно до якого в Китаї побудують 9 основних автомагістралей з півночі на південь, 18 магістралей із заходу на схід і магістралі, що з’єднують великі міста країни. Загальна довжина доріг зазначеної мережі становитиме 85 тис. км. Східні райони країни вже охоплені цією мережею. У майбутні ЗО років Китай планує вкласти 2 трлн юанів (250 млрд доларів США) з метою прискорення будівництва мережі швидкісного сполучення в країні. Загальна довжина швидкісних автострад у Китаї перевищує 41 тис. км. За цим показником країна посідає друге місце у світі.
У загальному обсязі інвестицій у народне господарство переважають державні асигнування. У КНР усвідомлюють негативні наслідки цього і тому намагаються стимулювати приватні інвестиції.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)