Фінансовий ринок – Шелудько В. М. – 14.2. Андерайтинг і приватне розміщення ціппих паперів
Андсрайтингом (underwriting) називають комплекс послуг з організації та проведення емісії цінних паперів, що надаються фінансовим посередником емітенту. Цей комплекс послуг може включати як всі етапи роботи з підготовки та проведення емісії, так і визначену їх частину. Як правило, при проведенні аидерайтингу посередник надає емітенту хоча б одну із послуг:
– консультує емітента про час, термін, обсяги та інші характеристики емісії;
– здійснює викуп частки емісії або всього обсягу емісії цінних паперів у емітента;
– розміщує емісію серед інвесторів.
Основним елементом андерайтингу є викуп цінних паперів у емітента. У процесі викупу емітент вчасно отримує визначену суму коштів, необхідну для подальшої діяльності, а посередник (андерайтер) приймає на себе ризики щодо розміщення цінних паперів на ринку. Успішне проведення андерайтингу передбачає викуп цінних паперів за нижчою ціною і подальше розміщення їх на ринку за вищою ціною. Різниця між цінами викупу та розміщення, помножена па кількість цінних паперів (за вирахуванням витрат на розміщення цінних паперів на ринку), є прибутком андерайтера.
Слід зауважити, що при неправильній оцінці ризиків з конкретної емісії та емітента андерайтер може не розмістити цінні папери на ринку за ціною, що забезпечить прибутковість операції. Такі випадки трапляються нечасто, проте іноді можуть призводити до вели* ких збитків і навіть до банкрутства фірм-ан дерайтерів.
Процедура проведення андерайтингу, що включає викуп цінних паперів у емітента за фіксованою ціною, характерна для класичного андерайтингу, при якому андерайтер приймає на себе всі ризики щодо розміщення цінних паперів на ринку. Якщо ціна викупу вища від ціни розміщення на ринку, апдерайтер отримує прибуток, у противному разі – збитки. Різницю між ціною розміщення та ціною викупу цінного папера називають андерайтинговим дисконтом. Лнде-райтинговий дисконт залежить від обсягів емісії та від ступеня ризику цінних паперів. Розміри андерайтингового дисконту для акцій промислових корпорацій класу А становлять від 6-8% для обсягів емісії 10 млн дол. до 2-4% для обсягу емісії 160 млн дол. США. Для довгострокових корпоративних облігацій класу А андерайтинговий дисконт зменшується від 1,3% для емісії 20 млн дол. до 0,7% для емісії 200 млн дол. США. Тобто чим більший обсяг емісії та чим нижчий ступінь ризику цінних паперів, тим менший розмір андерайтингового дисконту.
Останнім часом посередники намагаються уникати класичного типу андерайтингу, і контракт на здійснення викупу за фіксованою ціною не підписують. Андерайтери консультують емітентів і допомагають їм за певну винагороду здійснити розміщення цінних паперів на ринку.
Часто для розподілу ризиків фірми-андерайтери організовують андерайтингові синдикати, а для розширення кола інвесторів – групи з продажу, які включають не тільки андерайтингові синдикати, а й інші фірми, що не входять до складу синдикатів. Ці фірми, як правило, купують цінні папери за ціною, більшою за ціну викупу і меншою за ціну розміщення на ринку.
Серед механізмів андерайтингу часто використовують аукціон та викуп посередником частки емісії.
Аукціон. Для участі в аукціоні андерайтери створюють синдикати, і кожен синдикат пропонує свої умови викупу. Синдикат, який пропонує найвищу ціну викупу (або найменшу премію), виграє аукціон і викуповує весь випуск цінних паперів. Іншою формою аукціону є аукціон, при якому кожен з андерайтерів пропонує свою частку викупу і свій розмір премії за розміщення цінних паперів на ринку. Аукціон проводиться за однією ціною або за множиною цін. Ціною виступає розмір премії (андерайтинговий дисконт) у процентах до обсягу розміщуваної частки.
Припустимо, що загальний обсяг емісії становить 250 млн гр. од. Фірми-андерайтери пропонують викупити певні частки емісії за відповідну винагороду. У разі аукціону з однією ціною (табл. 14.1) фірми А, Б, В, Г отримають право на розміщення часток емісії обсягом 70, 80, 40, 60 млн гр. од. відповідно за винагороду в розмірі 7,2% від обсягу частки. Тобто всі отримають однаково високу винагороду. У разі проведення аукціону за множиною цін андерайтери-пере-можці будуть розміщувати свої частки на ринку за запропоновану вими винагороду. Так, компанії А, Б, В, Г розміщуватимуть частки емісії на ринку відповідно за 7,1; 7,15; 7,2; 7,2%.
Таблиця 14.1. Частки емісії, що пропонуються до викупу фірмами андерайтерами
Назва фірми | Л | Б | В | Г | Д | Е |
Частка емісії, млн гр. од. | 70 | 80 | 40 | 60 | 50 | 40 |
Премія за розміщення, % | 7,1 | 7,15 | 7,2 | 7,2 | 7,3 | 7,5 |
Викуп посередником частки емісії цінних паперів. У цьому разі андерайтингова фірма пропонує майбутньому емітенту боргових зобов’язань ряд фірм, які зможуть купити частку випуску при визначених рівні процентного доходу та даті погашення. Протягом кількох днів емітент повинен дати відповідь на цю пропозицію. У разі позитивного рішення андерайтингова фірма викуповує частку емісії і розміщує її серед своїх клієнтів – інституційних інвесторів або перепродає іншим андерайтерам. Таку форму андерайтингу використовують при великих обсягах емісії для зменшення ризику від інвестицій або у разі, коли бракує часу для створення андерайтингового синдикату чи реалізації інших аидерайтингових стратегій.
Андерайтингові послуги можуть надаватись фінансовими посередниками як при публічному, так і при приватному розміщенні цінних паперів. При проведенні приватного розміщення фінансові посередники проводять консультації як з потенційним емітентом, так і з потенційними інвесторами проекту. Потім у визначені терміни за попередньо обумовленою ціною вони передають цінні папери емітента досить вузькому колу інституційних інвесторів.
Приватне розміщення цінних паперів існує не в усіх країнах і окремого визначення для процедури приватного розміщення немає. У країнах, де допускається приватне розміщення, законодавством обумовлюються випадки, коли можна не проходити процедури, необхідної для публічного розміщення цінних паперів. Наприклад, у США дозволяється не проходити процедуру публічного розміщення, коли обсяг емісії не перевищує 1 млн дол., або якщо випуск розміщується в межах одного штату. При приватному розміщенні, як і при публічному, інвесторів інформують про параметри та час емісії, проте комісія з цінних паперів інформацію не затверджує і не може заборонити проведення емісії. Для того щоб зменшити ризик інвесторів, цінні папери, розміщені приватно, забороняється перепродавати на ринку протягом певного періоду часу.
Як правило, приватне розміщення – це розміщення цінних паперів нових корпорацій серед невеликої кількості інституційних інвесторів: інвестиційних фондів, страхових компаній, пенсійних фондів. Нові корпорації, що претендують на приватне розміщення, переважно займаються впровадженням нових технологій у галузі інформатизації, генної інженерії, біотехнологій тощо. Це корпорації високоризикові, але такі, що можуть забезпечити при ефективному менеджменті та успішному фінансуванні високі темпи приросту капіталу.